ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2013 рокуСправа №827/1382/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів:

головуючого судді - Александрова О.Ю.;

суддів - Шаповала І.І., Кириленко О.О.,

при секретарі - Козько М.М.,

за участю:

позивачки - не з'явилася, надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи без її участі,

представника відповідача - Дмитренка І.В., довіреність від 17.12.2012 вих. № 27-11.11/1778,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України Відділ примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України Відділ примусового виконання рішень (далі - відповідач) про: визнання протиправною та скасування постанови ВП 37900809 від 13.05.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання виконавчого листа №2а-1267/09/2770; зобов'язання прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-1267/09/2770, виданого Окружним адміністративним судом міста Севастополя 17.03.2010, про стягнення з Державної судової адміністрації україни (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 09744400), як головного розпорядника бюджетних коштів по програмі виконання судових рішень, на користь ОСОБА_2 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоотриманої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року в сумі 49 131,37 грн.

Позовні вимоги з посиланням на положення статті 2, частини другої статті 3, статей 17, 19-21 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3, 7, 8, 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, мотивовані безпідставністю відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-1267/09/2770.

Ухвалами суду від 30.05.2013 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду /а.с.1, 13/.

Ухвалою суду від 18.06.2013 провадження у справі зупинено у зв'язку з витребуванням доказів /а.с.29/.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення проти адміністративного позову, у якому з заявленими вимогами не погодився, зазначив: частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, відповідно до пункту 26 якого безспірне списання коштів з рахунків розпорядників та держувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках), безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку; відповідно до Положення «Про Державну судову адміністрацію України», остання є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України, тобто є державним органом, у зв'язку з чим виконання відповідного судового рішення має здійснюватися у вказаному вище Порядку - органом Державного казначейства України /а.с.34-37/.

Ухвалою суду від 12.08.2013 провадження у справі поновлено /а.с.53/.

У судове засідання 15.08.2013 позивачка не з'явилася, від неї до суду надійшло клопотання (вх. №4829 від 04.06.2013) про розгляд справи за її відсутності /а.с.18/.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.08.2013 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті першої Закону України «Про державну виконавчу службу» Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

Згідно з частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України у учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що спірні відносини виникли щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-1267/09/2770, виданого Окружним адміністративним судом міста Севастополя.

Отже, даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 17.03.2010 Окружним адміністративним судом міста Севастополя виданий виконавчий лист №2а-1267/09/2770 про стягнення з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 09744400), як головного розпорядника бюджетних коштів по програмі виконання судових рішень, на користь ОСОБА_2 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоотриманої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року в сумі 49 131,37 грн. /а.с.8/.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28.12.2012 виконавчий лист №2а-1267/09/2770 повернутий стягувачу з встановленням строку для повторного пред'явлення до 28.12.2013 /а.с.9/.

Позивачка повторно звернулася до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про виконання судового рішення на підставі виконавчого листа №2а-1267/09/2770 /а.с.10/.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.05.2013 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-1267/09/2770, виданого 17.03.2010 Окружним адміністративним судом міста Севастополя /а.с.11/. Дана постанова мотивована тим, що пред'явлений виконавчий документ підлягає виконанню не органами Державної виконавчої служби, а Державною казначейською службою України у спосіб, встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, оскільки Державна судова адміністрація України є державним органом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV(тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

За правилом частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються також органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - Порядок №845).

Згідно з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з частиною першою статті шостої Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Абзацом першим пункту 1 Положення «Про Державну судову адміністрацію України», затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 №12, визначено, що Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України.

ДСА України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України (пункт 12 вказанного Положеня).

Тобто, Державна судова адміністрація України є органом, уповноваженим законом на виконання функцій держави, тобто державним органом.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, який відповідно до статті першої встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 року, яка набрала чинності 06.02.2013 року, внесено зміни до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року (далі - Порядок №845). Зазначений порядок прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п.2 Порядку №845 боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів ( п.3 Порядку №845).

Пунктами 24, 25 Порядку №845 визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Законами України про Державний бюджет України на 2005 - 2010 роки за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» передбачалися видатки у розмірі 9 500 тис. грн. щорічно, а Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» - 8 573,8 тис. грн. (в редакції від 23.12.2010), та 5 634,30 тис. грн. відповідно до Закону України від 04.11.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» передбачено видатки у розмірі 10 000 тис. грн., та 2 000 тис. грн. відповідно до Закону України від 06.09.2012 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

Головним розпорядником коштів щодо виконання зазначеної програми є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 26 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку.

Наведеними положеннями нормативних актів визначений виключний (безальтернативний) порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган.

Отже, виконання судового рішення про стягнення з Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів по програмі виконання судових рішень, на користь ОСОБА_2 недоотриманої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року в сумі 49 131,37 грн., має здійснюватися виключно органом Державного казначейства України за процедурою, встановленою Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документу до органу державной виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Встановлені судом обставини справи та досліджені на їх підтвердження докази дають підстави вважати, що постанову від 13.05.2013 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-1267/09/2770, виданого 17.03.2010 Окружним адміністративним судом міста Севастополя, відповідачем прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України й підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Разом з тим, положення зазначених вище нормативних актів залишені позивачкою поза увагою, внаслідок чого позивачка дійшла хибного висновку про альтернативне право стягувача пред'явити виконавчий документ як до органу державної виконавчої служби так і до органу Державного казначейства України, та наявність у державного виконавця права на пред'явлення виконавчого документу до виконання органу Державного казначейства України.

Помилковими є також посилання позивача на п.п.7,8 Порядку № 845. Так, згідно п. 7 Порядку № 845, у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. Тобто, обов'язок направлення органу казначейської служби отриманого від стягувача оригіналу виконавчого документу виникає у органу виконавчої служби при поверненні виконавчого документу, в той час як при відмові у відкритті такої обов'язок відсутній.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наданими суду письмовими поясненнями (у запереченні проти адміністративного позову) та письмовими доказами відповідач довів суду правомірність оскаржуваної постанови.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

За правилом частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Вказаних судових витрат судом під час розгляду справи не встановлено.

В судовому засіданні 15.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 20.08.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров