Головуючий суду 1 інстанції - Олейнікова Г.М.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 2-2815/12

Провадження № 22ц/782/3195/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 21 червня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», ОСОБА_5, - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, який надалі змінив в травні 2013 року (а. с. 96 - 97), просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 6 382,04 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, 5 000 грн. - на відшкодування моральної шкоди, 502,56 грн. - витрат, пов'язаних зі складанням звіту про оцінку майна, 1 500 грн. витрат на правову допомогу.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто на його користь з ОСОБА_3 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 3,74 грн., а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить це рішення скасувати, задовольнивши у повному обсязі його позовні вимоги та стягнувши на його користь витрати по оплаті судового збору.

Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У справі судом першої інстанції правильно встановлено наступні фактичні обставини. 22.06.2012 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «КАМАЗ 65115», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, було пошкоджено автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 6). У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ПП ОСОБА_3 щодо забезпеченого транспортного засобу «КАМАЗ 65115», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА54499В1 (а. с. 42), страховик ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» сплатив позивачеві ОСОБА_2 (який на законних підставах на той час володів автомобілем DAEWOO LANOS, що правильно визначено судом у оскаржуваному рішенні) страхове відшкодування в розмірі 12 287,12 грн. (а. с. 41, 73, 74).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що заподіяна йому матеріальна шкода у повному обсязі відшкодована виплатою страхового відшкодування, у зв'язку з чим відмовив позивачеві і у відшкодуванні витрат, пов'язаних зі складанням звіту про оцінку майна. Задовольняючи частково у розмірі 500 грн. позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, суд послався на принцип розумності та справедливості. Судові витрати судом на користь позивача стягнено пропорційно задоволеним позовним вимогам з посиланням на положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Колегія суддів з вказаними висновками суду у оскаржуваному рішенні не погоджується з наступних підстав.

Апелянтом обґрунтовано зазначено, що судом першої інстанції не враховано положень ст. ст. 22 та 1192 Цивільного кодексу України та не дано належної оцінки Звіту про оцінку автомобіля та заподіяної шкоди, виконаному суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, як доказу. Крім того, на думку колегії суддів, судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди не враховано положень наступних норм Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Роз'яснення щодо обов'язку особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, сплатити при відшкодуванні шкоди страховиком різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) містяться і в п. 16 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4.

Згідно зі Звітом про оцінку майна № 036/МУ-12 від 04.07.2012 р., виконаним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, дійсна ринкова вартість автомобіля DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_2, визначена у 38 441,68 грн., вартість відновлювального ремонту - у 30 166,16 грн., а оціночна вартість матеріальної шкоди - в розмірі 18 669,25 грн. (а. с. 7 - 35). Судом першої інстанції не враховано, що перелік пошкоджень автомобіля та, відповідно, необхідних ремонтних робіт у вказаному Звіті дещо ширший за такий перелік в документах страхової компанії (а. с. 76 - 83), що було визнано в судовому засіданні представником ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказана оцінка заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди не оспорювалась, не заперечувалась об'єктивність Звіту про оцінку майна як доказу.

Посилання суду на те, що роботи, необхідні для відновлення транспортного засобу, позивачем не виконані, на думку колегії суддів, є помилковими, адже, відповідно до змісту ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, може визначатися відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, на думку, колегії суддів, помилковими є висновки суду у оскаржуваному рішенні, що ці роботи повинні бути обов'язково виконані на момент розгляду справи. А та обставина, що ці роботи є необхідними для відновлення пошкодженого автомобіля та визначена їх вартість, підтверджено вказаними вище доказами, що не заперечуються сторонами у справі.

Враховуючи зазначені обставини, а також приписи вказаних вище норм законів, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в цій частині та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодуванні матеріальної шкоди в розмірі 6 382,04 грн., що складає різницю між фактичним розміром шкоди і отриманим позивачем страховим відшкодуванням.

Витрати по оплаті оцінки відновлювального ремонту транспортного засобу і матеріальної шкоди у зв'язку з його пошкодженням під час ДТП в сумі 450 грн., а також по оплаті телеграми відповідачеві в сумі 52,56 грн. (а. с. 45 - 46), пов'язані з необхідністю поновлення порушеного права, отже, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в загальній сумі 502,56 грн.

Колегія суддів також погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції принципів розумності і справедливості при визначенні розміру моральної шкоди. Судом у оскаржуваному рішенні правильно застосовано в цій частині положення ст. ст. 23 та 1167 Цивільного кодексу України, а також обгрунтовано зазначено, в чому саме полягала заподіяна позивачеві моральна шкода: в результаті ДТП змінився нормальний життєвий уклад позивача, який мешкає у сільській місцевості та був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом для роботи, що пов'язана з перевезенням товару, для особистих потреб своїх та сім'ї, щоб дістатись до міста, надати необхідну допомогу літнім батькам, які хворіють. Вказане, а також необхідність витрачання грошових коштів для відновлення автомобіля, безперечно, завдавало душевних страждань позивачеві.

Згідно з приписами частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначений судом першої інстанції розмір грошового відшкодування моральної шкоди не відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань позивача, пов'язаних з пошкодженням майна, тому колегія суддів вважає, що на відшкодування завданої моральної шкоди на користь позивача слід стягнути 1 500 грн., вважаючи вимоги останнього в цій частині завищеними.

Апелянт вважає, що судом порушені норми ст. 88 ЦПК України та просить стягнути на його користь судові витрати та витрати на правову допомогу, що колегія суддів ввважає обґрунтованим.

Позивачсем витрачено на оплату судового збору 214,60 грн. при подачі до суду позовної заяви (а. с. 2) та 114,70 грн. при поданні апеляційної скарги (а. с. 157), і вказані витрати, сплачені у передбаченому законом мінімальному розмірі, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в загальній сумі 329,30 грн.

Питання компенсації витрат на правову допомогу регулюється Законом України від 20.12.2011 р. «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», відповідно до статті 1 якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З 01.01.2013 р. в Україні законодавчо встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 147 грн. З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, який надавав йому правову допомогу, брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції сумарно чотири години. Таким чином, компенсація за вказаний час може бути відшкодована позивачеві в розмірі 1 835,20 грн. з наступного розрахунку:

1 147 грн. : 100% х 40% х 4 години = 1 835,20 грн.

Отже, позивачем в цій частині вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1 500 грн. заявлені у вказаних межах граничного розміру, визначеного Законом, тобто є підстави для стягнення вказаної суми у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення або змінює рішення, якщо порушено або неправильно застосовано норми матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позову щодо відшкодування матеріальної шкоди та пов'язаних з цим витрат по відновленню порушеного права та ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу рішення змінити, задовольнивши позовні вимоги позивача частково, як було зазначено вище, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 21 червня 2013 року змінити.

Скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди та витрат, пов'язаних з оцінкою заподіяної матеріальної шкоди, задовольнивши вказані позовні вимоги та стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 382,04 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 502,56 грн. - витрат, пов'язані з оцінкою заподіяної матеріальної шкоди.

Змінити рішення в частині часткового задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу із частковим задоволенням позову в цій частині, збільшивши розмір стягнених з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сум грошової компенсації моральної шкоди з 500 грн. до 1 500 грн. та витрат на правову допомогу з 3,74 грн. до 1 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 329,30 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: