УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0603/7683/12 Головуючий у 1-й інст. Замега О.В.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Григорусь Н.Й.,

при секретарі Трохимчук Ю.М.. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: служба у справах дітей виконкому Бердичівської міської ради, приватний нотаріус Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання недійсним договору іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 8 квітня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 20 квітня 2007 року вона уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором цього ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки належного позивачці житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_1 вважає, що є підстави для визнання даного договору недійсним, оскільки він порушує законні права та інтереси її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на момент укладення цієї угоди були зареєстровані і проживали у вказаному житловому будинку. Оспорюваний правочин був вчинений без попередньої згоди органу опіки та піклування, що суперечить законодавству України.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір іпотеки.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 8 квітня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 20 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», який посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №877.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.

В поданій до суду апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, зазначає, що при укладанні спірного договору позивачка надала банку недостовірну інформацію, приховавши той факт, що вказаному житловому будинку зареєстровані та проживають її неповнолітні діти. Окрім того, поза увагою суду залишилась та обставина, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження того, що її діти мають будь-які майнові права на предмет іпотеки. Зауважив, що право на проживання у житловому будинку не є майновим правом.

Вирішуючи даний спір, суд не застосував строки позовної давності, хоча в судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк», скориставшись наданим йому правом, звернувся до суду із відповідним клопотанням.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України законність та обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

За правилами ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування якими мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування якими мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Положення ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, діє з 1 січня 2006 року, отже підлягає обов'язковому застосуванню до договорів, укладених після цієї дати.

В судовому засіданні встановлено, що 20 квітня 2007 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали договір іпотеки житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Вказаний договір укладений в забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного між сторонами 20 квітня 2007 року.

Переданий в іпотеку житловий будинок належить позивачці на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу 6 листопада 2001 року.

Судом також встановлено, що на момент укладення договору іпотеки у вказаному житловому будинку проживали та були зареєстровані неповнолітні діти позивачки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом першої інстанції будинковою книгою ( а.с. 12-16) та довідками Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області від 2 листопада 2012 року за №123 ( а.с.17), Бердичівським районним сектором УДМСУ від 11 лютого 2013 року за №14/610 ( а.с.46) та від 18 лютого 2013 року за №0603/7683/12 ( а.с.47).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За правилами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною ( сторонами) вимог, встановлених ч.1 ст.203 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що спірний правочин суперечить вимогам ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Суд надав належну оцінку доказам у справі і дійшов правильного висновку про те, що неповнолітні діти позивачки на час укладення договору іпотеки мали право користуватися будинком АДРЕСА_1, а тому іпотечний договір повинен був укладатися лише з дозволу органу опіки та піклування.

Посилання апелянта на пропуск позивачкою строку позовної давності є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом за захистом порушених прав її неповнолітніх дітей, а відтак, відповідно до вимог ч.4 ст.261 ЦК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи перебіг позовної давності починається від дня досягнення нею повноліття.

Враховуючи вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,308,313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 8 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді