Справа № 22ц/116                                        Головуючий у 1 інстанції    Драчук М. П.

Категорія 21                                                  Доповідач: Рафальська І.М.

УХВАЛА

Іменем України

27 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого  Рафальської І.М. ,

суддів   Малахової Н.М. ,   Балашкевича С. В.,

при секретарі Сухоребрій Т.А.,

з участю позивача

та адвоката ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2до ОСОБА_3про визнання договору дарування недійсним за апеляційною скаргою позивача на рішення Ружинського райсуду Житомирської області від 29 жовтня 2007 року,

встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_2. звернувся з позовом до суду про визнання договору дарування будинку АДРЕСА_1недійсним з тих підстав,  що ця угода була удаваною,  оскільки під нею розумівся договір довічного утримання,  та з тих підстав,  що не розумів значення своїх дій. Просив задовольнити позов.

Рішенням Ружинського райсуду Житомирської області від 29 жовтня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення райсуду скасувати,  оскільки вважає його незаконним і направити справу на новий розгляд; зазначає,  що суд не взяв до уваги того,  що висновки суду не відповідають обставинам справи; посилається на те,  що суд не дав належну оцінку доказам по справі.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи /а.с. 9,  84/,  27 липня 1996 року між позивачем та відповідачем був укладений договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений 27.07.96р. нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори Житомирської області за реєстраційним №893.

ОСОБА_2. звернувся до суду через 10 років після укладення договору. У спірному будинку позивач з дозволу відповідача продовжує проживати до цього часу.

Він просив визнати договір дарування жилого будинку недійсним з підстав,  які виключають одна одну: того,  що це удавана угода,  бо під нею малася на увазі інша угода -

договір довічного утримання,    і того,  що він при укладенні договору не розумів значення

СВОЇХ ДІЙ.

Відповідно до  ст. 58 ЦК України /1963р./,  якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду /удавана угода/,  то застосовуються правила,  що регулюють ту угоду,  яку сторони дійсно мали на увазі.

Згідно  ст. 55 ЦК України /1963р./,  угода,  укладена громадянином,  хоч і дієздатним,  але який в момент її укладення перебував у такому стані,  коли він не міг розуміти значення -своїх дій або керувати ними,  може бути визнана судом недійсною за позовом даного громадянина.

У відповідності до  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених  ст. 61 цього Кодексу.

Позивач не надав суду   доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Так,  при оформленні договору дарування у нотконторі ОСОБА_2. було роз'яснено,  що являють собою договір дарування та договір довічного утримання,  тобто яка різниця між ними/а.с. 10/,  що стверджується підписом позивача та показами свідка -державного нотаріуса ОСОБА_4.

У апеляційній скарзі /а.с. 216/ позивач також ствердив,  що підписав саме договір дарування,  а не договір довічного утримання.

ОСОБА_2. не надано належних доказів і щодо того,  що на час укладення угоди він не розумів значення своїх дій.

З повідомлення Ружинської центральної районної лікарні /а.с. 116/ видно,  що позивач у лікарів - психіатра та нарколога на диспансерному обліку не перебував.

Посилання позивача на те,  що він що він уклав договір,  тому що на цьому наполягала його дружина та на те,  що зловживав спиртними напоями і підписував договір у нетверезому стані  не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин,  райсуд прийшов до правильного висновку,  відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Підстав для скасування правильного по суті рішення райсуду колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.  ст.  209,  303,  304,  307,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Ружинського райсуду Житомирської області від 29 жовтня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.