Справа № 22ц/408                                        Головуючий у 1 інстанції     Кондратюк B.I.

Категорія 44                                                   Доповідач: Рафальська І.М.

УХВАЛА

Іменем України

27 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого   Рафальської І.М. ,

суддів   Зарицької Г.В.,   Балашкевича С. В.,

при секретарі Сухоребрій Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом квартирно-експлуатаційного відділу - м. Житомир до ОСОБА_1про визнання такою,  що втратила право на користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою позивача на рішення Овруцького райсуду Житомирської області від 5 листопада 2007 року,

встановила:

У липні 2004 року Коростенська КЕЧ звернулася до суду з вищевказаним позовом,  у якому просила суд визнати відповідачку такою,  що втратила право на користування жилим приміщення - кв. АДРЕСА_1з тих підстав,  що вона вибула на інше постійне місце проживання у м. Санкт-Петербург Російської Федерації.

У квітні 2005 року/а.с. 25/ КЕЧ змінила підставу позову та просила визнати відповідачку такою,  що втратила право на вищевказане житло,  оскільки не проживала в ньому більше шести місяців без поважних причин.

Ухвалою Овруцького райсуду Житомирської області від 17 липня 2007 року залучено до участі у справі правонаступника позивача - квартирно-експлуатаційний відділ - м. Житомир.

Рішенням Овруцького райсуду Житомирської області від 5 листопада 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення райсуду скасувати,  оскільки вважає його незаконним,  посилається на те,  що райсуд неповно з'ясував обставини справи,  не дослідив їх,  не дав належну оцінку доказам по справі,  зазначає,  що відповідачка постійно проживає у м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень,  крім випадків,  встановлених  ст. 61 цього Кодексу.

Позивач не надав належних доказів того,  що відповідачка не проживала у спірній квартирі більше шести місяців без поважних причин /за  ст. 71 ЖК України/.

Як видно з матеріалів справи,  відповідачка 24 грудня 1996 року отримала обмінний ордер № 48 на кв. АДРЕСА_1/а.с. 7/.

З 1.09.1993 року по 30.06.2003 року /а.с. 9,  11/ ОСОБА_1. навчалась на денному відділенні Санкт-Петербурзької державної педіатричної медичної академії Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації,  термін навчання переривався у зв'язку з тим,  що вона неодноразово знаходилася в академічній відпустці по догляду за дітьми.

Відповідно до п.2 ч.3  ст. 71 Житлового кодексу України /у відповідній редакції на час дії правовідносин/,  жиле приміщення зберігається за тимчасового відсутнім наймачем понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання у зв'язку з навчанням /учні,  студенти,  стажистки,  аспіранти тощо/,  у тому числі за кордоном - протягом усього часу навчання.

Після завершення навчання ОСОБА_1. повернулась у м. Овруч Житомирської області.

З листопада 2004 року відповідачка вийшла з громадянства Російської Федерації,  а стала громадянкою України,  про що свідчать отриманий нею паспорт та довідка консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні /а.с. 34, 35/.

ОСОБА_1. зареєстрована у спірній квартирі,  працювала у м. Овручі,  що стверджується копіями трудового договору,  трудової книжки /а.с. 34, 24, 38/.

Квартирно-експлуатаційний відділ М. Житомир на підтвердження своїх вимог посилається на те,  що відповідачка не проживала у спірній квартирі з 1999р. по 2003р. /а.с. 181/,  проте,  акти від 18.11.99р.,  12.02.2001р./а.с. 4,  5,  та а.с. 4/,  24.01.2003р /а.с. 4 у справі № 2-677/03/,  які це стверджують,  райсуд правильно не взяв до уваги,  оскільки вони складені під час навчання позивачки у м. Санкт-Петербурзі. Крім того,  цим актам вже була дана оцінка при винесенні рішення Овруцьким райсудом від 26.11.2003 року /справа № 2-677/03/,  що вступило в законну силу,  яким Коростенській КЕЧ було відмовлено у задоволенні позову про визнання ОСОБА_1. такою,  що втратила право на житло.

Будь-яких доказів про те,  що ОСОБА_1. не проживала у спірній квартирі з осені 2003 року понад шість місяців без поважних причин суду не надано.

Навпаки,  представник позивача в судовому засіданні пояснив,  що відповідачка приїжджала і проживала у спірній квартирі   /а.с. 178,  193 зв./.

Те,  що ОСОБА_1. періодично виїжджала з України до Російської Федерації,  де тимчасово проживають члени її сім'ї,  не може бути підставою для задоволення позову.

За наведених обставин,  райсуд прийшов до правильного висновку,  відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Рішення райсуду відповідає вимогам закону і матеріалам справи,  підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст.  209,  303,  304,  307,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу - м. Житомир -  відхилити.

Рішення Овруцького райсуду Житомирської області від 5 листопада 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.