Справа № 22ц-335/2008 Головуючий у суді 1-ї інстанції Мокрецький В.І.
Категорія 13 Суддя-доповідач Широкова Л.В.
УХВАЛА
Іменем України
28 лютого 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Широкової Л.В.
суддів Франовської К.С. ,
Худякова A.M.
при секретарі судового
засідання Котлярчук Т.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, -
встановила:
У червні 2007 р. ОСОБА_1.3вернулася до суду з даним позовом, просила визнати недійсним договір дарування житлового будинкуАДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 028 га, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_2. 19 жовтня 2005 р. Посилалася на те, що вказаний будинок та земельна ділянка належала їй та чоловіку ОСОБА_3., право власності було зареєстроване на останнього. При укладенні вказаного договору відповідач ввела їх в оману, оскільки ні вона, ні покійний чоловік ніколи не погоджувались на це. В день укладення договору мова йшла про дарування лише земельної ділянки площею 0, 33 га в с. Сінгури Житомирського р-ну, тому вони з чоловіком погодились на це. Відповідач скористалась їх похилим віком та станом здоров'я, пояснювала їм, що вони укладають договір дарування земельної ділянки площею 0, 33 га. Покійному чоловіку на час укладення договору дарування було 77 роки, він постійно хворів і не усвідомлював, що дарує житловий будинок та земельну ділянку біля нього. А вона була впевнена, що підписує заяву про згоду на дарування тільки земельної ділянки площею 0, 33 га.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2007 р. ОСОБА_1. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове яким задовольнити її позовні вимоги з підстав порушення судом норм матеріального права.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції суперечить вимогам ст. 230 ЦК України, п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про визнання угод недійсними".
Суд не звернув уваги на те, що договір дарування житлового будинку та земельної ділянки біля нього та земельної ділянки площею 0, 33 га укладені в один день (а.с. 6-7, 9).
Крім того, те, що вона не збиралась давати згоди на дарування будинку, що в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5(а.с. 51-
54), проте суд поставився до цих показів критично. Судом не враховано, що відповідач ввела її в оману, і вона не усвідомлювала, що підписує, оскільки має вади очей (а.с. 17-18).
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19 жовтня 2005 року між ОСОБА_3., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1р., та відповідачем був укладений договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1. та земельної ділянки площею 0, 28 га для обслуговування вказаного будинку та ведення підсобного господарства, яка розташована там же (а.с. 6, 16).
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не доведено факту введення дарувальника ОСОБА_3. в оману при укладенні договору дарування спірного будинку та земельної ділянки, що давало б підстави для визнання вказаного договору дарування недійсним. Проте, з таким висновком не може погодитися колегія суддів з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. пред'явила позов до своєї дочки ОСОБА_2. про недійсність договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1посилаючись на те, що її чоловіка ОСОБА_3. відповідачка ввела в оману, проте, суд просила визнати вказаний договір недійсним на підставі ч.1 ст. 229 ЦК України, яка визначає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.
Вирішуючи порушений ОСОБА_1. спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в заявленому позові вказано дві взаємовиключні підстави для визначення угоди недійсною. Таку позовну заяву слід було залишити без руху та надати позивачці строк для уточнення своїх позовних вимог. Проте, суд відмовив ОСОБА_1. в задоволенні позову на підставі того, що доказів які б свідчили про введення дарувальника ОСОБА_3. в оману при укладенні договору дарування будинку та земельної ділянки не надано. Позовна вимога про визнання договору дарування недійсним з тих підстав, що ОСОБА_3. подарував вищезазначений будинок та земельну ділянку під впливом помилки, судом не вирішувалася.
Виходячи з наведеного, рішення суду не може залишатися без зміни, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати наведене, уточнити позовні вимоги ОСОБА_1.1 в залежності від встановленого вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.