Справа № 22ц- 1950                              Головуючий у 1 інст. - Логвіна Т.В.   

                                                                      Доповідач - Хромець Н.С.

                                           У   Х   В   А   Л   А

                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 листопада 2008 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        Головуючого - судді Хромець Н.С.

                        Суддів - Горобець Т.В., Острянського В.І.

                        При секретарі - Вареник О.М. 

               З участю представника боржника ОСОБА_1, представника ДВС Сидоренка С.В., представника стягувача Маршалової Т.Г.                                                                     

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2008 року за поданням головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження  боржнику у праві виїзду за межі України,

                                             в с т а н о в и в:

              Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2008 року задоволене подання головного державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції і громадянину ОСОБА_2 тимчасово відмовлено у виїзді за кордон з вилученням паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання ним своїх зобов'язань.

               В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу місцевого суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання головного державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції відмовити. Апелянт вважає ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова незаконною і необґрунтованою, оскільки при її постановленні суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України”, оскільки зобов'язання боржника у даному випадку забезпечене заставою. Апелянт також вважає, що судом неправильно застосовані ст. ст. 373 та 217 ЦПК України. Крім того, апелянт вважає, що суд порушив ст. 19 Конституції України та ст. 13 Загальної декларації ООН з прав людини та інші норми міжнародних договорів, які є частиною національного законодавства. Апелянт також посилається на невідповідність висновку суду про вжиття державною виконавчою службою усіх можливих заходів до примусового виконання рішення суду обставинам справи, оскільки існує можливість примусового виконання рішення суду на території Російської Федерації, де перебуває боржник, відповідно до Конвенції СНД від 07.10.2002 р. про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

            Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця  з наступних підстав.

            Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2008 р. громадянину ОСОБА_2 тимчасово відмовлено у виїзді за кордон до виконання ним своїх зобов'язань  з вилученням паспорта громадянина України.  Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду про розірвання договору кредитної лінії і стягнення з нього на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” 180759 грн., а невиконання зобов'язань, покладених на особу рішенням суду, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”.

             Проте, такі висновки суду зроблені без належного дослідження обставин справи і суперечать вимогам ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”. Відповідно до положень ч. 4 і  п.2 ч.1 ст. 6 названого вище Закону, паспорт громадянина України може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадку, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін, або забезпечення зобов'язань заставою. Згідно з даними договору відновлювальної кредитної лінії № 512/1723 від 26 грудня 2005 року, а саме п.1.4.1 договору (а.с.2), у забезпечення виконання зобов'язань за цим договором укладено договори застави і іпотеки. Факт укладення таких договорів підтверджується наданими копіями цих договорів та визнаний представником ВАТ „Державний ощадний банк України” у судовому засіданні. Таким чином, зобов'язання ОСОБА_2 перед ВАТ „Державний ощадний банк України”  за позовом якого ухвалене рішення суду, забезпечене заставою. Зважаючи на цю обставину відсутні підстави, передбачені Законом України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, для обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон.

          Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження висновку суду про ухилення боржника від виконання рішення суду і вжиття державним виконавцем всіх можливих заходів для примусового виконання рішення суду. У поданні державного виконавця відсутнє обґрунтування тверджень про ухилення боржника від виконання рішення суду, а також відсутні дані про вид  паспортного документа, його серію та номер, органи, які мають здійснити вилучення паспортного документа та назва і адреса держаного органу, до якого повинен надсилатись вилучений паспортний документ.

          Апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу і на те, що в ухвалі суду першої інстанції також відсутні посилання на докази, якими підтверджено факт ухилення боржника від виконання рішення суду, а в резолютивній частині не зазначено до виконання яких саме зобов'язань суд відмовив боржникові у виїзді за кордон. Крім того, судом вирішено відмовити ОСОБА_2 у виїзді за кордон, у той час як він не звертався дозволом на виїзд, а у поданні державного виконавця ставилось питання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України і суду належало вирішувати саме це питання, відповідно до ч.4 ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”.

          Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, апеляційний суд

                                                   у х в а л и в:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

            Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 серпня 2007 року скасувати.

            У задоволенні подання головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України відмовити.

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України  у касаційному порядку протягом двох місяців.

        Головуючий:                                             Судді: