АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Новодворської О.І., Висоцької В.С, Олєйникової Л.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики за касаційною ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2005 року,
встановила:
В січні 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості в сумі 21 159 грн., посилаючись на те, що, уклавши з ОСОБА_2 договір позики і, підтвердивши його відповідними розписками:
· 7200.00 доларів США від 10.10.2000р.;
· 9580.00 доларів США від 31.06.01р.;
· 16780.00 доларів США від 30.08.01р.;
· 6184.00 доларів США від 30.12.01р.;
· 5948.00 доларів США від 12.02.02р.;
отримав гроші, всього на загальну суму 45692 доларів США.
Крім того, він здійснив переуступку права вимоги боргу від гр. ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 на загальну суму 34 000 доларів США.
Після цього, він передав у повне володіння відповідачу ОСОБА_2 автомобіль Mercedes- bens С 220 D для забезпечення зобов'язань на суму 12000 доларів США. В період з 15.03.02р. по 16.12.02р., ним, також, було повернуто ОСОБА_2 частину боргу грошовими коштами, про що були складені розписки:
Справа № 33ц-2465 кс-07 Категорія ЦП: 32
Головуючий у першій інстанції Череднічеико Н.П.
Доповідач Новодворськя О.І.
2
· 7000.00 доларів США від 15.03.02р.;
· 940.00 доларів США від 01.04.02р.;
· 751.00 доларів США від 11.04.02р.;
· 100.00 доларів США від 01.07.02р.;
· 896.00 доларів США від 26.09.02р.;
· 7200.00 доларів США від 10.10.2000р.;
· 335.00 доларів США від 25.11.02р.;
· 266.00 доларів США від 16.12.02р.;
Усього на суму еквівалентну 3988 доларів США, вважав, що оскільки сума боргу складала 45692 доларів США, а він виплатив з урахуванням переуступки боргу, передачі автомобіля та повернення грошовими коштами 49988.00 доларів США, то відповідач ОСОБА_2повинен відшкодувати різницю еквівалентну сумі в 3988 доларів США, або 21159 гривень 53 копійки.
В зустрічному позові ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 борг у сумі 221031 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено, задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 221031 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2005 року дане рішення скасоване, позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21159.53 грн., у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду, залишивши без зміни рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2005 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення місцевого суду та, задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 та, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про стягнення 221031 грн. боргу, виходив із того, що сторони уклали договір позики, за яким ОСОБА_1 отримував у борг від ОСОБА_2 грошові суми відповідно до розписок: 10.10.2000р. отримав 7200 доларів США, 31.06.2001 року - 9580 доларів США, 30.08.2001 року - 16780 доларів США, 30.12.2001 року - 6184 доларів США, 12.02.2002 p. - 5948 доларів США, а всього 45692 доларів США і повернув ОСОБА_2. тільки 3988 доларів США, що стало підставою для стягнення решти боргу на користь ОСОБА_2,
3
але такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.
Так, за правилами ст. ст. 197, 198, 202 ЦК України ( у редакції Закону 1963 року) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору. Кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги. Уступка вимоги й перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.
З матеріалів же справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. була укладена угода, за якою ОСОБА_1 переуступив ОСОБА_2. право вимоги боргу від ОСОБА_3 на загальну суму еквівалентну 34000 доларів США.
Дана обставина підтверджується розпискою ОСОБА_2, в якій зазначено власноручно, що ним отримано від ОСОБА_1 розписки ОСОБА_3 на вказану суму в рахунок погашення боргу ОСОБА_1
Судом першої інстанції безпідставно не врахована ця обставина та не надана оцінка поясненням ОСОБА_2 від 11.02.2003 року під час перевірки Шевченківським РУ ГУ МВС України його заяви про шахрайські дії ОСОБА_4 відносно нього, в яких він визнавав, що він дав у борг Зіміну 45 000 доларів США і домовився з останнім про повернення 34000 доларів СІЛА ОСОБА_3, який цю суму отримав у борг від ОСОБА_1 В цих же поясненнях ОСОБА_2 стверджував, що 13.09.2002 року з Зіміним вирішено питання про передачу йому автомобіля Mercedes- bens С 220 D держномер НОМЕР_1 у рахунок погашення боргу.
Ці пояснення підтверджуються довіреністю від 04.03.2002 року, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 керувати та розпоряджатися (зняти з обліку в органах ДАІ, продати, подарувати, заставити, обміняти) указаним автомобілем. Свою згоду на отримання автомобіля в рахунок погашення боргу в сумі 12000 доларів США ОСОБА_2 виразив, також, у власноручній розписці від 04.03.2002 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, рішення апеляційного СУДУ ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області
4
ухвалила:
Касаційну ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 5 жовтня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.