Апеляційний суд Донецької області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2007 року м. Донецьк
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Новодворської О.І., Висоцької B.C., Олейникової Л.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3, ГБК „Райдужний", Садове товариство „Жовтень" про розподіл спільного майна подружжя, про визнання права власності на 1/4 частину квартири за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2004 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2005 року,
встановила:
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, про визнання права власності на 1/4 частину квартири. Позивачка зазначала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з червня 1975 року по лютий 2004 року. Під час шлюбу за спільні кошти вони придбали 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, гараж АДРЕСА_2 у ГБК „Радужний", автомобіль ВАЗ 21063, садовий будинок в с. Ясногородка Макарівського району Київської області. Просила розділити майно, виділити їй 1/4 частину квартири, садовий будинок, а відповідачеві - гараж, автомобіль, 1/4 частину вартості квартири, стягнувши з неї на користь відповідача компенсацію у різниці виділеного майна 3 585 грн.
ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом, в якому просив виділити позивачці 1/2 вартості квартири АДРЕСА_1, йому виділити гараж, автомобіль та садовий будинок.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2004 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Виділено ОСОБА_1 садовий будинок в с Ясногородка Макарівського району Київської області, 1/4 частина квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 виділено гараж в ЖБК „Райдужний", автомобіль ВАЗ 2106, 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.01. 2005 року роз'яснено рішення суду: ОСОБА_1 виділено у власність садовий будинок АДРЕСА_2, що є територією сільської Ради с Ясногородка та 1/4 частини кв. АДРЕСА_1. ОСОБА_2 виділено у власність гараж в ЖБК „Радужний", автомобіль ВАЗ 2106, 1/4 частину кв. АДРЕСА_1.
Справа № 33ц - 2540 к - 07 Категорія 5
Головуючий в 1 інстанції Саприкіна І.В.
Доповідач Висонька B.C.:. .
2
Ухвалою апеляційного суду Донецької" області від 25.03. 2005 року ухвала Шевченківського райсуду м. Києва від 21.01.2005 року змінена, уточнено, що згідно рішення того ж суду від 16.09.2004 року ОСОБА_1 виділено у власність садовий будинок АДРЕСА_2 та 1/4 частина кв. АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 виділено гараж у ГБК „Радужний" (вул. Радужна у Дніпровському районі м. Києва), автомобіль ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_1 та 1/4 частина кв. АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в обґрунтування якої посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення, ухвал суду першої інстанції та апеляційного суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення та ухвал відсутні, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції виходив з того, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, його вартість жодна із сторін не оспорювала, сторони мають рівні права на майно і доля кожного з подружжя становить 71659,75 грн. Присуджуючи майно в натурі кожному, суд врахував користування кожним із подружжя певним майном.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
Оскільки при ухваленні рішення суд не чітко зазначив місцезнаходження спірного майна, відповідно до вимог процесуального законодавства роз'яснив рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального закону та відсутні підстави для обов'язкового скасування рішення суду. Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду від 16 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року залишити без змін.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2005 року, змінену ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2005 року, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.