ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року (14 год. 00 хв.)Справа № 808/4813/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Авдєєва М.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд державного майна України,

про визнання незаконними дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) звернулись ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (далі - позивачі) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач 1), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд державного майна України (далі - третя особа), у якому позивачі просять суд:

- визнати неправомірними дії відповідача 1 щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомості у вигляді квартири № 1 - загальною площею 73,3 кв.м. та квартири № 3 - загальною площею 49,59 кв.м., які входять до складу пожежного депо (літ. А-3) інвентаризації № 310, розташованих в АДРЕСА_1.

У позові зазначено, що 01.09.1983 ОСОБА_1 видано ордер на вселення у службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,3 кв.м.

28.07.1997 ОСОБА_2 видано ордер на вселення у службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 49,59 кв.м.

Наказом Фонду державного майна № 436 від 10.04.1997 «Про передачу у власність об'єктів нерухомості», до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, було включено будинок за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок). Даний будинок було передано ВАТ «АвтоЗАЗ». Наразі ПАТ «ЗАЗ» є правонаступником всіх прав і обов'язків ВАТ «АвтоЗАЗ». На першому поверсі будинку знаходиться пожарне депо. На другому та третьому поверхах будинку знаходяться 5 службових квартир.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилаються на ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», якою передбачено, що службові квартири не підлягають приватизації.

29.07.2013 до суду від представника відповідача 1 надійшли письмові заперечення (вих. № 7329 від 29.07.2013). Відповідач 1 вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачами не зазначено у позові в чому полягає неправомірність дій та яку норму закону порушено реєстратором під час проведення реєстраційних дій. У зв'язку з тим, що законодавством України не надано повноважень на проведення приватизації підприємствами БТІ, в частині позовних вимог про визнання недійсною та скасування приватизації службової квартири покладається на розсуд суду.

22.08.2013 до суду від представника відповідача 2 надійшли письмові пояснення. У поясненнях зазначено, що державний реєстратор має законне право тільки користуватись реєстрами та не має повноважень та законних підстав для внесення змін до реєстрів, в даному випадку до Реєстру прав власності, користувачем якого було до 01.01.2013 ЗМБТІ. Порядок скасування записів Державного реєстру прав, який почав роботу з 01.01.2013 закріплено п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141. Державний реєстратор скасовує записи Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Скасування записів Державного реєстру прав проводиться державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України. Отже, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що розпочав свою дію з 01.01.2013, отже і скасування запису про право власності є неможливим. Ураховуючи все вищенаведене просить суд залишити прийняття рішення в зазначеній справі на розсуд суду.

12.08.2013 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення (від 09.08.2013 вих. № 10-25-10144). У поясненнях зазначено, що матеріали справи з корпоратизації ВАТ «Запорізький автомобільний завод», що зберігаються в архіві Фонду, та які були передані виконавчим комітетом Запорізької обласної Ради народних депутатів державному органу приватизації за актом прийому-передачі від 28.12.1994, не містять інформації про житлове (службове) приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Також зазначено, що наказом Фонду від 10.04.1997 № 436 затверджено акт приймання-передавання нерухомого майна до статутного капіталу ВАТ «АвтоЗАЗ», куди були включені наступні об'єкти: «караульное помещение ул. Чапаева» та «пожарное депо на 2 хода ул. Чапаева».

Ухвалою суду від 22.08.2013 закрито провадження в частині, а саме стосовно позовної вимоги про визнання протиправною відмову Фонду державного майна України в проведенні приватизації об'єкту майна у вигляді квартири № 1 - загальною площею 73,3 кв.м. та квартири № 3 - загальною площею 49,59 кв.м., які входять до складу пожежного депо (літ. А-3) інвентаризації № 310, розташованих в АДРЕСА_1.

У судове засідання представник позивачів не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У запереченнях (вих. № 7329 від 29.07.2013) представник відповідача 1 просить суд розглядати справу за відсутності уповноваженого представника.

Представник відповідача 2 у судове засідання також не з'явився. Про причину неприбуття у судове засідання суд не повідомлено.

Від третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження, за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 2 ст. 128 КАС України передбачено, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Запорізький автомобільний завод» (попередня назва - «Автомобільний завод «Комунар») було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Запорізький автомобільний завод» (скорочена назва - АТ «АвтоЗАЗ», згідно з розпорядженням Представника Президента України у Запорізькій області від 08.07.1994 № 324, керуючись Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у державній власності» від 21.02.1994 № 61/94 та відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93.

14.06.1979 Виконавчим комітетом народних депутатів Запорізької міської ради винесено рішення № 198 «Про службові житлові площі професійної пожежної частини № 30 МВС по охороні заводу «Комунар»». Даним рішенням включено до числа службової житлової площі та закріплено за ППЧ-30 по охороні заводу «Комунар» по АДРЕСА_1:

- трикімнатну квартиру № 1 загальною площею 73,3 кв.м.;

- трикімнатну квартиру № 2 загальною площею 63,9 кв.м.;

- двокімнатну квартиру № 3 загальною площею 47,1 кв.м.;

- двокімнатну квартиру № 4 загальною площею 43,6 кв.м.;

- двокімнатну квартиру № 5 загальною площею 47,2 кв.м.

02.11.1979, на підставі зазначеного рішення міськвиконкому, Запорізьким орденом жовтневої революції та ордену красного знамені Автомобільним заводом «Комунар» видано наказ № 801 «О взятии на баланс автозавода «Коммунар» вновь построенного пожарного депо по АДРЕСА_1», за яким дане приміщення було взято на баланс заводу як службову житлову площу.

01.09.1983 ОСОБА_1 видано ордер на вселення у службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,3 кв.м.

10.04.1997 Фондом державного майна України видано наказ № 436 «Про передачу у власність об'єктів нерухомості». Даним наказом затверджено акт приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду (капіталу) ВАТ «АвтоЗАЗ» включені об'єкти: «караульное помещение ул. Чапаєва» та «пожарное депо на 2 хода ул. Чапаєва».

З акту приймання-передачі об'єкта нерухомості у власність ВАТ «АвтоЗАЗ» вбачається, про об'єкт нерухомості пожежне депо (яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1) у складі: А-3, А1-1, А2, А3, склад В, гаражі Б,Г, паркан № 1, замощення І.

У матеріалах справи також міститься акт приймання-передавання вищезазначеної нерухомості від ВАТ «АвтоЗАЗ» у власність ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу».

Як встановлено матеріалами справи, у 1997 році до бюро технічної інвентаризації ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу» надано правовстановлювальний документ (акт прийому-передачі), на підставі якого реєстратором і здійснювалась реєстрація прав власності на нерухоме майно.

Проаналізувавши матеріали інвентаризаційної справи (інвентарний № 310), вбачається, що на 2-му та 3-му поверхах будівлі дійсно розташовані квартири. На другому поверсі розташовані квартири № 1,2. На третьому поверсі розташовані квартири № 3,4,5. Даний факт підтверджується експлікаціями внутрішніх площ до плану будівлі літери А-3.

28.07.1997 ОСОБА_2 видано ордер на вселення у службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 49,59 кв.м.

20.07.1998 Орендним підприємством Запорізьке бюро технічної інвентаризації видано ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу» реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна в цілому на будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1.

31.05.2012 Департаментом житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради надано лист-відповідь за № 15-05/2331 на запит представника позивача. У листі зазначено про рішення виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 14.06.1979 за № 198. Також у листі зазначено, що в архівних документах, переданих на зберігання департаменту рішення про виключення 5-ти квартир по АДРЕСА_1 із числа службової житлової площі відсутні.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України регулюються Законом України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 04.03.1992 (у редакції закону № 89/97-ВР від 19.02.1997, далі - Закон № 2163-XII).

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (ст. 1 Закону № 2163-XII).

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону № 2163-XII, дія цього Закону не поширюється на: приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.

Отже, ч. 2 ст. Закону № 2163-XII прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, до складу яких, згідно з вимогами статей 4- 6 Житлового кодексу Української PCP також відносяться службові жилі приміщення.

Отже, вищезазначені вимоги закону виключають можливість приватизації службових жилих приміщень у складі цілісного майнового комплексу.

Статтею 118 Житлового кодексу Української PCP передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (стаття 4 вказаного Кодексу).

Як було зазначено вище, відповідно до статей 4-6 цього Кодексу службові жилі приміщення відносяться до об'єктів державного житлового фонду, а відтак, згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають.

Крім того, зі змісту статті 3 вищевказаного Закону вбачається, що його дія поширюється виключно на приватизацію житла громадянами, а не юридичними особами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При розгляді справи встановлено, що Бюро технічної інвентаризації правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (відповідач 1) при проведенні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 діяло необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Відповідачем 1, всупереч ст. 72 КАС України, не доведено правомірність вчинення зазначених дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомості у вигляді квартири № 1 - загальною площею 73,3 кв.м. та квартири № 3 - загальною площею 49,59 кв.м., які входять до складу пожежного депо (літ. А-3) інвентаризації № 310, розташованих в АДРЕСА_1

3. Судові витрати у розмірі 34,41 (тридцять чотири гривні сорок одну копійку) грн. присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв