АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1708/11

Номер провадження 22-ц/786/3166/2013

Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І.

Доповідач Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді : Карнауха П.М.

Суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.

При секретарі: Ткаченко Т.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя;

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки;

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на 1/2 частину майна, що є спільною сумісною власністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона спільно проживала з ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 з червня 2000 року по грудень 2008 року однією сім'єю разом з її сином та дітьми ОСОБА_3 Під час спільного життя вони вирішили побудувати житловий будинок за їх спільні кошти. Для цього 29.06.2005 року вони спільно придбали земельну ділянку по вул. Р.Люксембург в м. Кременчуці площею 0,0695 га для будівництва, право власності на яку оформлено у встановленому законом порядку по ? частині за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 З 2006 року по 2009 рік вони за спільні кошти самочинно проводили будівництво будинку та бані та підключення комунікацій (газ, електроенергія, вода). Домоволодіння в експлуатацію не введено. Після закінчення будівництва відповідач став чинити їй перешкоди для проживання у збудованому будинку, одноосібно користується земельною ділянкою та спільно побудованим житловим будинком. Просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю в період з червня 2000 року по грудень 2008 року, стягнути на її користь вартість ? частини будівельних матеріалів та конструкцій, які були використані в будівництві, виділити їй в натурі ? частину земельною ділянки.

В подальшому ОСОБА_1 зменшила свої позовні вимоги та просила залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення вартості ? частини будівельних матеріалів та конструкцій, які були використані в будівництві та виділення їй в натурі ? частину земельною ділянки. Позовну вимогу про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю в період з червня 2000 року по грудень 2008 року просила задовольнити.

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він деякий час спільно проживав з останньою та мав намір створити сім'ю, але проживали вони на квартирі, що належить його матері - ОСОБА_6 по АДРЕСА_1. 29.06.2005 року він за свої особисті кошти придбав у ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 0,0695 га по АДРЕСА_2 площею 0,0695 га вартістю 32546,85 грн., яку в рівних частках оформив на себе та ОСОБА_1, бо мав намір створити з нею сім'ю та побудувати будинок. Але через те, що ОСОБА_1 стала зловживати спиртними напоями, він відмовився від подальшого спільного проживання з нею та будівництва житлового будинку. Після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 він став проживати з ОСОБА_2, з якою 27.11.2009 року уклав шлюб та самостійно на своїй частці земельної ділянки побудував за свої власні кошти і кошти своєї матері та дружини ОСОБА_2 житловий будинок, де вони зараз разом проживають. Просив суд розділити земельну ділянку загальною площею 0,0695 га між її власниками, виділивши кожному по 0,03476 га в натурі, що відповідає 1/2 частці права власності.

В грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 в період з травня 2006 року по 27 листопада 2009 року разом з дітьми та визнання за нею права власності на 1/2 частину майна, що є їхньою спільною сумісною власністю та складається з будівельних матеріалів зведених в конструкцію житлового будинку з верандою, бані , навісу, паркану, які знаходяться по АДРЕСА_2 вартістю 413400 грн. 50 коп. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з травня 2006 року вона стала проживати у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_3, шлюб з яким зареєструвала 27 листопада 2009 року. Спочатку вони в квартирі його матері та весною 2007 року розпочали будівництво спірного будинку за спільні кошти, в тому числі кошти, які вона отримала від продажу своєї квартири. В подальшому вони були змушені взяти кошти в борг у ОСОБА_9, про що останньому 06.03.2007 року була видана боргова розписка. Вважає, що домоволодіння було побудовано за час їхнього спільного проживання та є їхньої спільною сумісною власності, а тому просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 в період з травня 2006 року по 27 листопада 2009 року та про визнання за нею права власності на 1/2 частину майна, що є спільною сумісною власністю та яка складається з будівельних матеріалів, зведених в конструкцію житлового будинку з верандою, бані , навісу, паркану вартістю 413400 грн. 50 коп. згідно даних технічного паспорту від 15.06.2009 року.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін. Посилається на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін. Посилається на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Предметом оскарження є відмова в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому рішення суду переглядається лише в цій частині.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.12.2001 року шлюб між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_10 був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу , виданим 24.12.2001 року відділом РАГС Крюківського районного управляння юстиції м. Кременчука Полтавської області, актовий запис № 401.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 став проживати з ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_11, 1995 року народження та своїми дітьми - дочкою ОСОБА_12, 1995 року народження та сином ОСОБА_13, 1993 року народження, за адресою АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 працював по посаді водія в приватному підприємстві та приватним підприємцем по наданню послуг з транспортно - експедиційних та міжнародних перевезень вантажів, оренди автомобілів , що підтверджується копіями трудової книжки та договорами № 69/01 від 01.11.2001 року, від 02.01.2003 року.

ОСОБА_1 працювала медичною сестрою в пологовому будинку м. Кременчука, що підтверджується копією трудової книжки.

29.06.2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0695 га для будівництва, що підтверджується договору купівлі - продажу земельної ділянки від 19.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстровано в реєстрі за № 9951. Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, виданого Кременчуцьким міським управління земельних ресурсів 14.09.2005 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить на праві власності по1/2 частині ( 0,0348 га) земельної ділянки.

27.11.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 27.11.2009 року Крюківським відділом РАЦС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 515.

Згідно висновку № 169/170/171 судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи від 31.05.2013 року, проведених старшим судовим експертом Полтавського відділення ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С.Бокаріуса Шимка В.М. ринкова вартість будівельних матеріалів, які використані при проведенні робіт, що не відносяться до прихованих та характеристики яких зазначені в технічному паспорті, і з яких побудовано житловий будинок та господарські будівлі і споруди, розташовані по вул. Р. Люксембург в м. Кременчук, складає 319260,00 грн. Встановити вартість матеріалів , що відносяться до прихованих, не представляється можливим по причині , викладеній в дослідницькій частині висновку. Ринкова вартість земельної ділянки , розташованої по зазначеній адресі , без урахування ПДВ, складає 64510 грн.

Виходячи з розташування житлового будинку, планування і розмірів приміщень, його конструктивного рішення та розташування на земельній ділянці господарських будівель і споруд , розділити домоволодіння по АДРЕСА_2 на 1/2 і 1/2 частини не можливо.

Враховуючи фактичне розміщення будівель і споруд і їх розміри та вимоги державних будівельних норм щодо планування території земельної ділянки та при умові, що сторони погодилися не проводити руйнацію будівлі, виділити під забудову 1/2 частину земельної ділянки не можливо.

Відповідно до будівельного паспорту від 20.11.2007 року про підведення газу до будинку, робочого проекту газифікації будинку за 2007 рік, лист ПАТ « ПОЕ» про підключення електричної енергії до домоволодіння 17.11.2006 року, акту № 457 від 25.11.2007 року перевірки і прочистки димових та вентиляційних каналів в вказані техніко-монтажні та інші роботи проводилися в будинку, в якому були виконані будівельні роботи.

Згідно висновку спеціаліста № 219-09 від 14.07.2009 року та фото таблиць до нього будови жилого будинку літ. «А» з верандою літ. «а», бані літ. «Б» та навіса літ. «б» , які розташовані по АДРЕСА_2 відповідають вимогам будівельних норм та правил. Конструктивні елементи вказаних будівель знаходяться в доброму стані та можуть експлуатуватися. В житловому будинку мається електроенергія, газозабезпечення, водопровід, каналізація. Згідно фото таблиць до висновку встановлено, що на час проведення огляду житловий будинок не придатний для проживання.

На рахунку відповідача в банківській установі починаючи з 1999 року знаходились значні кошти загальною сумою близько 700 тисяч гривень від здійснення ним особисто підприємницької діяльності, , що підтверджується довідкою про рух коштів, виданою ПАТ « Райффайзен банк Аваль» за № 17-000-187/41-246 від 16.09.2011 року.

Під час розгляду справи в суді були допитані свідки з боку сторін та досліджені, надані сторонами видаткові накладні, чеки, квитанції, договори, письмові записи, довідки, фотографії.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч. 2 ст. 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов'язків. Встановлена законом можливість окремого проживання подружжя (абзац другий ч.2 ст.3, ст.119 СК України) на цей вид правовідносин не розповсюджується.

Проаналізувавши надані сторонами докази та покази допитаних свідків, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що ОСОБА_1 стала проживати з ОСОБА_3 після розірвання ним шлюбу з ОСОБА_10 24.12.2011 року. Однак, враховуючи суперечливі покази свідків та наявність інших доказів, які беззаперечно не свідчать про період з якого саме ОСОБА_1 припинила спільне проживання з ОСОБА_3, а ОСОБА_2 стала з ним проживати, то колегія суддів приходить до висновку, що встановити вказаний період по наявним доказам не має можливості.

Також, вірною є оцінка наданих сторонами фотографій, оскільки вони підтверджують факт спільного відпочинку , але не можуть слугувати доказом того, що сторони в цей час спільно проживали однією сім'єю , вели спільне господарство та спільно проводили будівництво спірного житлового будинку.

Місцевим судом вірно було враховано, що фотографії, пояснення сторін, показання свідків по справі , особисті рукописні записи сторін по справі, відомості з Державної прикордонної служби України підтверджують лише факт спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підтримання близьких стосунків між ними як з часу спільного проживання та загалом до 2006 року , так і під час періоду , стосовно якого є суттєві розбіжності - з травня 2006 року по грудень 2008 року.

Так само, ОСОБА_2 не надано суду беззаперечних доказів, що вона до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 спільно з ним проживала з травня 2006 року.

Вірною є критична оцінка показів свідків - ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_20, оскільки вони є близькими родичами сторін по справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 у період: з червня 2000 року по грудень 2008 року з ОСОБА_1; з травня 2006 року по 27 листопада 2009 року з ОСОБА_2

Надана кошторисна документація ( чеки, квитанції, акти та інше) на придбання будівельних не є беззаперечним доказом того, що вказані будівельні матеріали були використані саме для будівництва спірного домоволодіння.

Період, в який було розпочато та закінчено будівництво домоволодіння сторонами не доведений належними та допустимими доказами. А тому, в зв'язку з неможливістю встановити період конкретного початку (місяць, пора року, рік) спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та конкретний період (місяць, пора року, рік) початку будівництва житлового будинку, то позовна вимога ОСОБА_2 про розподіл домоволодіння не підлягає задоволенню.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Позивачі не надали суду беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність підстав для задоволення пред'явлених позовних вимог.

Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку осіб, що беруть участь у справі доводять пред'явлені вимоги. Відповідно до ст. 11 ЦПК України зміст, аналіз підстав та предмету заявленого позову свідчить про розгляд справи судом першої інстанції з дотриманням принципу диспозитивності. Оцінка показів свідків та наданих доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена у відповідності до ст. 212 ЦК України.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для їх задоволення немає. Апеляційні скарги не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Кривчун Т.О.

Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Карнаух П.М.