печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12464/13-ц
Категорія 26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 липня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Гладун Х.А,
при секретарях Голубович С.В., Пацалі А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» в особі, уповноваженій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про відшкодування завданих збитків, -
В С Т А Н О В И В :
В червні 2013 року ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Національного банку України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (надалі - ПАТ «Банк «Таврика») в особі, уповноваженій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, ОСОБА_3, про відшкодування завданих збитків.
Заявлені вимоги мотивував наступним.
25.09.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Таврика» було укладено Договір банківського вкладу "Ощадний плюс" з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника НОМЕР_1 від 25.09.2012. Згідно з довідкою за №58/199-1 від 20 березня 2013 року залишок коштів вкладника ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 38 401,51 грн. 23 листопада 2012 року рішенням комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 906, було зупинено всі активні банківські операції ПАТ «Банк «Таврика»» на строк до 24 грудня 2012 року. Накладені Національним банком України обмеження фактично заблокували роботу банку та позбавили можливості вкладників отримати внесені ними кошти, чим було завдано значних збитків останнім. Відповідно до постанови правління Національного банку України за № 97 від 20 березня 2013 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення за №17 від 20 березня 2013 року про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Таврика» з 21 березня 2013 року і на даний час процедура ліквідації ПАТ «Банку «Таврика» триває. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №18 від 20 березня 2013 року «Про призначення уповноваженої особи Фонду та ліквідацію ПАТ «Банку «Таврика» начальником відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Фонду було призначено ОСОБА_3 На підставі ст.ст. 3, 19, 41 Конституції України, Закону України «Про Національний банк України», Положення Національного банку України «Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України» від 16.03.2006 р. № 91, Закону України «Про банки та банківську діяльність», просив задовольнити позов та зобов'язати Національний банк України відшкодувати ОСОБА_1 завдані збитки в розмірі 38401,51 грн. та судовий збір в розмірі 384,02 грн.
В подальшому представник позивача подав до суду письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що в зв'язку з тим, що Національний банк України у межах своїх повноважень не сприяв стабільності банківської системи, а саме ПАТ «Банк «Таврика»; не виконав свої функції відповідно до ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» та не виступив кредитором останньої інстанції, не надав рефінансування ПАТ «Банк «Таврика»; не здійснив банківське регулювання та нагляд на індивідуальній і консолідованій основі за штучно створеною критичною ситуацією в ПАТ «Банк «Таврика», на підставі ст.ст. 41, 56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Протокольною ухвалою судді Печерського районного суду м. Києві від 09.07.2013 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та змінено статус участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «Банк «Таврика» на співвідповідача.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з урахуванням поданих письмових пояснень позов підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Національний банк України в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем належним чином не доведено факт спричинення йому шкоди в зв'язку з прийняттям рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика», не надано доказів протиправності таких дій, не доведено вина відповідача та причинного зв'язку між протиправною дією і негативними наслідками для позивача. Твердження позивача, що йому, як вкладнику, завдано збитків у зв'язку із прийняттям Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків рішення від 23.11.2012 № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика», яке на думку позивача, фактично заблокувало роботу банку та позбавило можливості вкладників отримати внесені ними кошти, є хибним та не відповідає дійсності. При прийнятті рішення від 23.11.2012 № 906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій ПАТ «Банк «Таврика», Національний банк України діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Вказане рішення № 906 жодною судовою інстанцією України не було визнано протиправним чи незаконним. При цьому, даним рішенням операції з видачі вкладів (депозитів), у тому числі за депозитними ощадними сертифікатами зупинено не було. Крім того, Національний банк України не брав на себе жодних зобов'язань ПАТ «Банк «Таврика» з повернення банківських вкладів (депозитів), у тому числі за депозитними ощадними сертифікатами на пред'явника, а тому, не може нести відповідальності за зобов'язаннями останнього.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в судовому засіданні проти позову заперечував. Подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, позивач не надав належних доказів завдання йому відповідачем збитків. Згідно Договору банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника від 25.09.2012 НОМЕР_1, датою погашення ощадного сертифікату є 25.03.2013, а тому, зупинення активних операцій ПАТ «Банк «Таврика» на строк до 24.12.2012 жодним чином не могло вплинути на можливість отримання Позивачем своїх коштів, оскільки в даний період строк розміщення вкладу не завершився. Позивачем не надано доказів звернення до ПАТ «Банк «Таврика» щодо дострокового повернення вкладу в період до 24.12.2012.
Представник ПАТ «Банк «Таврика» в судові засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши представників позивача, представника відповідача, представника третьої особи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.09.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Таврика» було укладено Договір банківського вкладу "Ощадний плюс" з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника НОМЕР_1 від 25.09.2012 номіналом 34100,00 грн. Дата погашення ощадного сертифікату - 25.03.2013 р. (а.с. 16-17).
Згідно довідки ПАТ «Банк «Таврика» від 20 березня 2013 року №58/199-1 залишок коштів вкладника - ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 38 401,51 грн. (а.с. 15).
Рішенням комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 906 від 23 листопада 2012 року «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика» було зупинено банківські операції ПАТ «Банк «Таврика»» на строк до 24 грудня 2012 року.
Відповідно до постанови правління Національного банку України № 97 від 20.03.2013 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення №17 від 20.03.2013 року про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Таврика» з 21.03.2013 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №18 від 20 березня 2013 року «Про призначення уповноваженої особи Фонду та ліквідацію ПАТ "Банку Таврика" начальником відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Фонду було призначено ОСОБА_3
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 56 Конституції України право на відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди виникає за наявності, коли рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що спричинили шкоду, були незаконними; коли шкода була заподіяна при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
При цьому, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, зокрема, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, суд зазначає, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Разом з тим, Рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 906 від 23 листопада 2012 року, «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика», яке на думку позивача, заблокувало роботу банку та позбавила можливості вкладників отримати внесені ними кошти, є чинним. У встановленому законом порядку протиправним чи незаконним не визнано.
Суд критично ставиться до посилань позивача на положення ст. 41 Конституції України як підставу для задоволення заявлено позову, оскільки, в судовому засіданні не встановлено факту позбавлення відповідачами прав власності позивача.
Згідно ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Оскільки, Національний банк України не брав на себе жодних зобов'язань ПАТ «Банк «Таврика» з повернення банківських вкладів (депозитів), у тому числі за депозитними ощадними сертифікатами на пред'явника, вимоги позивача до Національного банку України про відшкодування збитків в розмірі суми вкладу 34100,00 грн. за Договором банківського вкладу "Ощадний плюс" з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника НОМЕР_1 від 25.09.2012 є безпідставними.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Проте, доказів того, що відповідачами було завдано збитків, ні позивачем ні його представниками в ході судового розгляду справи не надано. Окрім того, зазначена в позові сума не відноситься до збитків в розумінні ст. 22 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 57 даного Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України правомірності своїх вимог до відповідачів Національного банку України, Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про відшкодування завданих збитків, і тому підстави для задоволення позовних вимог з наданих позивачем суду доказів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 19, 41, 56 Конституції України, ст. ст. 22, 1173 ЦК України, ст. 10, 11, 27, 31, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» в особі, уповноваженій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про відшкодування завданих збитків - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Х.А. Гладун