Справа № 2604/5823/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" лютого 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Гончарука В.П.

при секретарі Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації про надання неповнолітній дитині дозволу виїзду за кордон без згоди батька та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про надання неповнолітній дитині дозволу для виїзду за кордон без згоди батька, мотивуючи свої вимоги наступним.

Сторони перебуваючи в шлюбі народили доньку ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1. В подальшому шлюб був розірваний, донька стала постійно проживати з позивачем.

В 2011-2012 роках позивач неодноразово тимчасово разом з донькою виїжджала до Королівства Нідерланди на відпочинок та оздоровлення дитини, при цьому відповідач письмово давав свою згоду на такий виїзд.

Протягом часу з 26.10.2011р. по 02.12.2011р. неповнолітня навчалась у

другому класі Початкової школи де Мерпал в м. Зутермер Королівства Нідерланди

та проявила інтерес до вивчення нідерландської мови. Враховуючи здібності доньки та її інтерес до вивчення нідерландської мови позивач вирішила надати їй можливість досконало вивчити нідерландську мову та навчатися в країні, яка їй сподобалась, при цьому позивач зазначає, що неповнолітню чекають для продовження навчання у вказаній школі.

В м. Зутермері постійно проживає мати позивача, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом зі своїм чоловіком - підданим Королівства Нідерланди ОСОБА_13.

Також за кордоном позивач зустріла громадянина Нідерландів ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3, який має там житло і також мешкає в м. Зутермері та бажає, щоб позивач з дочкою проживали з ним, готовий забезпечувати їх матеріально, має намір одружитися з позивачем та взяти на себе відповідні батьківські обов'язки щодо доньки позивача, виходячи з чого позивач вважає, що в ОСОБА_4 будуть створені всі умови для нормального розвитку, навчання та виховання дитини.

14.02.2012р. з приводу продовження дитиною навчання за кордоном позивач звернулась до відповідача з проханням надати згоду для виїзду доньки разом з нею для проживання та навчання в м. Зутермер Королівства Нідер ланди до досягнення дочкою 18 років.

Однак, відповідач відмовився надати таку згоду, що позивач вважає необґрунтованим та таким, що порушує права та інтереси неповнолітньої дитини та просила суд надати дозвіл на виїзд неповнолітньої особи ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 з території України на проживання навчання та відпочинку до Королівства Нідерланди у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до досягнення дитиною 18 років.

В ході слухання справи судом відповідач ОСОБА_1 заявив зустрічний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що з дня народження дочки ОСОБА_1 завжди належним чином приймав участь у вихованні спільної з позивачем за первісним позовом доньки ОСОБА_8, утримував її, піклувався про її здоров'я та розвиток.

Після народження дитини позивач за первісним позовом продовжувала працювати, за ОСОБА_8 допомагала доглядати бабуся відповідача за первісним позовом ОСОБА_9, виходячи з чого між сторонами почались суперечки, при цьому ОСОБА_1 вважає, що позивач за зустрічним позовом не бажає покинути роботу для догляду за малолітньою дитиною.

3 2010 року відносини між сторонами погіршишся і в травні 2010 року шлюбні відносини було припинено.

Після розірвання шлюбу між сторонами спору щодо місця проживання доньки не виникло, адже їй було лише три роки і ОСОБА_1 не хотів відривати дитину від матері.

ОСОБА_1 вважає, що за час перебування доньки з матір'ю, вона не приділяла достатньо уваги для розвитку та виховання дитини.

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що дитина народилася в Україні, тут у неї багато рідних, яких вона знає і любить, разом з якими зараз проживає. Доглядати ОСОБА_8 йому допомагають мати - ОСОБА_11, батько - ОСОБА_12 та бабуся, які також її дуже люблять та з самого народження приймають активну участь у вихованні дитини.

Таким чином ОСОБА_1 вважає, що позивач за первісним позовом необґрунтовано та несподівано хоче розлучити його з донькою, оскільки він не має можливості вільно відвідувати Нідерланди, що позбавить його права вільно спілкуватися з донькою, приймати участь у її вихованні, тощо.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що позивач за первісним позовом поки не має постійного місця проживання в іншій країні, не має місця роботи та постійного заробітку та ставить під сумнів факт законного проживання матері позивачки за первісним позовом в м. Зутермері в Королівстві Нідерландів.

Отже, ОСОБА_1 вважає, що не має жодних правових підстав для надання згоди на виїзд малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з території України на проживання, навчання та відпочинку до Королівства Нідерланди до її повноліття та просив відмовити в задоволенні первісного позову.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 добросовісно виконує обов'язки батька малолітньої ОСОБА_8, турбується про її фізичне та моральне здоров'я доньки, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та працює на посаді інженера 2 категорії відділу планування провадження послуг департаменту додаткових послуг ТОВ «Голден Телеком» просив суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник наполягали на задоволенні первинного позову ґрунтуючи свою позицію обставинами, аналогічними тим, що зазначені в позовній заяві та категорично заперечували щодо задоволення зустрічного позову, зазначаючи при цьому, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 фактично не виховує неповнолітню ОСОБА_8, цим займаються його батьки.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зі своїм представником в ході судового розгляду заперечували щодо задоволення первинного позову та наполягали на задоволенні зустрічного позову, надавши в обґрунтування такого пояснення, аналогічні викладеним в зустрічній позовній заяві та в запереченнях щодо задоволення первинного позову, зазначаючи при цьому, що батько дитини - відповідач ОСОБА_1 ніколи не заперечував щодо тимчасового виїзду дитини за кордон разом зі своєю матір'ю, про свідчать відповідні нотаріальні заяви, але категорично проти виїзду дитини за кордон фактично на постійне місце проживання, так - як це обмежить його спілкування з дитиною.

На даний час неповнолітня донька постійно проживає разом з ним, створено умови для належного проживання дитини, ОСОБА_2 повністю несе витрати щодо її утримання та виховання в зв'язку з чим просить задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в ході судового розгляду заперечував щодо задоволення первинного позову та підтримав зустрічний позов, зазначаючи при цьому, що позивачем за зустрічним позовом створені всі умови для належного проживання дитини про що свідчить висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.

Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач та відповідач перебували в шлюбі з 29.09.2010 р. та ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народили дочку ОСОБА_8.

Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 р. шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Частиною 1 статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 неодноразово надав позивачу ОСОБА_1 нотаріально засвідчені заяви щодо надання дозволу тимчасового виїзду за кордон (до Нідерландів) з метою відпочинку своєї дочки ОСОБА_8.

В ході судового розгляду не було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди позивачу ОСОБА_1 за первинним позов, щодо виїзду дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первинним позовом ОСОБА_1 офіційно в шлюбі на даний час не перебуває та на даний час на території Нідерландів не має свого житла та постійного джерела доходів.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 працевлаштований та має постійний дохід.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини в квартирі АДРЕСА_1 створенні всі належні умови для проживання дитини, вона відвідує дошкільний заклад, гуртки.

Разом з неповнолітньою проживає її батько ОСОБА_1, який займається її вихованням, несе витрати по її лікуванню та оздоровленню.

Суд не бере до уваги гарантійний лист, що був наданий стороною позивача до суду від імені ОСОБА_14, відповідно до якого вказана особа бере на себе зобов»язання щодо забезпечення житла, освіти та матеріальних потреб, а також охорони здоров'я неповнолітньої ОСОБА_3 та її матері - позивача по справі ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_14 офіційно в шлюбі не перебувають, достовірно не встановлено майновий стан ОСОБА_14 та умови його проживання.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов'язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Крім того ст. 151 даного Кодексу передбачено,що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Ч.2 статті 12 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадянина України» передбачено, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Статтею 161 СК України, передбачено що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідач за первинним позовом ОСОБА_1 належним чином виконує покладені на нього батьківські обов»язки щодо належного виховання, утримання та забезпечення своєї дочки ОСОБА_3, адже доведено забезпечення дитини всім необхідним.

З іншого боку обставини, якими грунтує свої вимоги позивач за первісним позовом не знайшли підтвердження протягом слухання справи, адже доводи щодо доцільності виїзду дитини за кордон до досягнення нею 18 річного віку ґрунтуються на доказах, що носять характер припущень та не відображають реальну можливість забезпечити неповнолітню всіма необхідними для її нормального розвитку та виховання умовами.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що первинний позов ОСОБА_1 щодо не надання неповнолітній дитині дозволу виїзду за кордон без згоди батька задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.150, 151, 160, 161 СК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадянина України» статтями 15, 57, 59, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації про надання неповнолітній дитині дозволу виїзду за кордон без згоди батька - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 - ти діб з дня проголошення рішення суду, а в разі оскарження рішення особою, яка не була присутня в судовому засіданні при проголошенні рішення - протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: