Справа № 2-А-624/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2007 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської

області в складі:

головуючого - судді Фазикош О.В.,

при секретарі Смужаниця А.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності, перерахування та виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності, перерахування та виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії. Позов мотивовано тим, що позивач з 14 червня 1996 року є учасником бойових дій і відповідно до абз. 4 п.22 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. за № 3551-XII(в редакції Закону, чинного на час отримання відповідної надбавки) учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, а відповідно до абз. 7 п. 27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. за № 3551-ХП (в редакції Закону, чинного на час отримання відповідної надбавки) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 450% мінімальної пенсії за віком, IIгрупи - 350 % мінімальної пенсії за віком, IIIгрупи - 250 % мінімальної пенсії за віком. Виходячи з вищенаведеного позивач вважає, що підвищення до пенсії повинна була виплачуватись з розрахунку мінімального розміру пенсії, оскільки в подальшому нормативно-правовими актами, які змінювали даний розмір підвищення до пенсії виплата додаткової пенсії ветеранам, інвалідам війни значно обмежилася і це є грубим порушенням Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і законодавства колишнього Союзу РСР.

На підставі вищенаведеного позивач вважає, що має право на щомісячне підвищення до пенсії на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 2003 по 2007 рік і в подальшому також.

Оскільки, відповідач відмовився здійснити такий перерахунок, позивач звернувся до суду з вимогою щодо перерахунку розміру щомісячного підвищення до пенсії та просить стягнути недоплачену суму пенсії за період з 2003 року до 2007 року в сумі 18423, 28 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що ОСОБА_1 з 19.11.1995 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.03.1992р. № 2262- XII, а також підвищення пенсії як учасник бойових дій, яке передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно з вказаним законом пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» « 2939-4 від 05.10.2005 року). А сам розмір мінімальної пенсії, що є базою для обчислення підвищень учасникам бойових дій визначався з 01.08.2001 року Постановою КМУ від 27.06.2001р. № 741 в розмірі 39 гривень, а з 01.01.2002 року п.п. е п. 2 Постанови КМУ від 03.01.2002р. № 1 в розмірі 19, 91 гривень. Представник відповідача зазначив, що з 01.07.2006 року встановлено підвищення пенсії в розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 116 Конституції України, Кабінету Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Згідно статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Реалізуючі повноваження надані йому Конституцією України та зазначеними актами, Кабінет Міністрів України видав постанову від 03.01.2002 року за №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (зі змінами внесеними постановою КМУ за №1350 від 27.08.2003 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Згідно п.п. "е" п.2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України розрахунок підвищень, передбачених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", провадиться виходячи з розміру 19 грн. 19 коп.

З 01.01.2006 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Згідно п.22 ст.12 названого Закону підвищення ветеранам війни, обчислюється в процентах від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема, учасникам бойових дій - з 01.07.2006 року.

Названі вище нормативно-правові акти в передбаченому законодавством України порядку не були визнані неконституційними.

Матеріалами даної справи (а.с. 10-12) та матеріалами пенсійної справи дослідженої в судовому засіданні підтверджено, що відповідач виплачував позивачу надбавку до пенсії як учаснику бойових дій відповідно до вказаних вище вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Керуючись: п.22 ст.12 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 -XII від 22.10.1993 року, "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців...", Постановою КМУ від 3.01.2002 року №1 " Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів,

фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету ", ст. ст. 49, 51, 71, 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області - відмовити .

Постанова може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення постанови.