Справа № 740/3462/13-к
провадження № 11-сс/795/177/2013 Головуючий у І інстанції Куровський Ю.В.
Категорія - санкція Доповідач Демченко О. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_1
суддів: Навозенко Л.С., Миронцова В.М.,
при секретарі – Батицькій О.П.,
за участю прокурора – Червонюк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2013 року задоволено клопотання слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді кредитного консультанта у ТОВ «ІЗІ Кредит», не одруженого, раніше судимого 16 квітня 2013 року Ніжинським міськрайонний судом Чернігівської області за ст.ст. 121 ч.1, 185 ч.1КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Своє рішення суд мотивував тим, що в ході досудового слідства необхідно виконати ряд слідчих дій, які зазначені в клопотанні слідчого. Строк досудового розслідування продовжено до 4-х місяців, а саме до 16 вересня 2013 року. Із наданих матеріалів кримінального провадження встановлено, що ризики не зменшились, оскільки зміна пояснень потерпілою відбулась 17 червня 2013 року і була врахована при продовженні строку тримання під вартою 09 липня 2013 року. Підозри, які мали місце на час продовження строку тримання під вартою 09 липня 2013 року не змінились.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, потерпіла ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою змінити міру запобіжного заходу на особисте зобов’язання. В обґрунтування своїх вимог зазначає про незаконність прийнятого рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення її інтересів, як сторони кримінального провадження. Зазначає про те, що під час допиту оговорила ОСОБА_3 з тією метою, що швидше була встановлена невідома особа, яка вчинила насильницькі дії та була притягнута до відповідальності. Проте, під час додаткового допиту, усвідомлюючи свої дії та розуміючи положення ст. 383 КК України, показала, що ОСОБА_3 ніяких активних дій не вчиняв, фізичного та психологічного насильства з його боку не було, а тому в контексті заяви від 17 червня 2013 року та протоколу додаткового допиту від 19 червня 2013 року себе потерпілою особою не визнає. Зауважує про відсутність претензій до ОСОБА_5
Оскаржуючи ухвалу слідчого судді від 14 серпня 2013 року захисник ОСОБА_2 просить її скасувати, як таку, що не відповідає фактичним обставинам справи і прийняту з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та ухвалити нову, якою застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. Зазначає, що заява потерпілої від 17 червня 2013 року та протокол додаткового допиту останньої, на думку захисту, є основними у справах даної категорії, спростовують причетність ОСОБА_3 до інкримінованого злочину. Як істотне порушення вимог КПК апелянт зазначає про недотримання слідчим та прокурором ч.3 ст. 295 КПК України, яке полягає в неврученні підозрюваному та його захиснику копії клопотання про продовження строку досудового розслідування, що позбавило вказаних осіб подати свої заперечення, а отже є порушенням права на захист. В подальшому такі порушення потягли незаконне продовження строку тримання під вартою і як наслідок недотримання вимог ст. 87 КПК України.
Захисник підозрюваного та потерпіла ОСОБА_4 в засідання апеляційного суду не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та в передбаченому законом порядку.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає апеляційні скарги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу слідчого судді просить залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника в інтересах підозрюваного та потерпілої не підлягають задоволенню. Таке рішення суду обґрунтовується наступним чином.
16 травня 2013 року СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області внесені до ЄРДР по кримінальному провадженню №2013260180000586 від 16 травня 2013 року за фактом зґвалтування ОСОБА_4, вчиненого групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
09 серпня 2013 року постановою прокурора Чернігівської області строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №2013260180000586 продовжено до чотирьох місяців, а саме до 16 вересня 2013 року.
У відповідності з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003р «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» суддя, розглядаючи подання про продовження строку тримання під вартою, з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умови, за яких продовження строку є можливим.
Положення ст. 197 КПК України передбачають, що строк тримання під вартою може бути продовженим слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до матеріалів справи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчим було подано в межах визначених ст. 197 КПК України строків та продовженого строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Перевіривши матеріали справи слідчий суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились. Підозри, які мали місце на час продовження строку тримання під вартою до трьох місяців не змінились.
Заява потерпілої ОСОБА_4 від 17 червня 2013 року та протокол додаткового допиту, в ході якого остання показала, що ОСОБА_3 відносно неї протиправних дій не вчиняв, у статеві зносини із нею не вступав, а свої попередні показання вона давала в стані сильного душевного хвилювання. Однак, вищевказані показання потерпілої ОСОБА_4, спростовуються висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №515мб від 22 липня 2013 року. (а.с.39-45).
Крім того, обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення підтверджується:
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_4 від 16 травня 2013 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 16 травня 2013 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 16 травня 2013 року;
- протоколом огляду місця події від 16 травня 2013 року;
- висновком судово-медичної експертизи №127 від 20 червня 2013 року;
- висновком судово-медичної експертизи №129 від 20 червня 2013 року;
- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №515мб від 22 липня 2013 року.
Зважаючи на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, вчинення злочину в період іспитового строку, усвідомлюючи вид та міру покарання існує реальна можливість таких ризиків як переховуватися від органів досудового розслідування і суду; незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні. Тому єдиним способом забезпечення виконання ОСОБА_3 процесуальних обов’язків може бути тримання його під вартою.
Також по справі необхідно провести значний обсяг слідчих дій, які зазначені в клопотанні слідчого, спрямованих на отримання та перевірку отриманих доказів у кримінальному провадженні.
Зважаючи на характер кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_3, а саме вчинення злочину із застосуванням насильства, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що ризики не зменшились і саме продовження строку тримання під вартою, як запобіжний захід, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків, що виправдовує мету застосування такого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги потерпілої з приводу тиску на неї працівниками органів досудового розслідування та причин зміни її первинних показань не є предметом розгляду при розгляді клопотання про продовження строків тримання під вартою підозрюваного, а тому не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу порушення слідчим ч.3 ст. 295 КПК України, яке полягає в неврученні підозрюваному та його захиснику копії клопотання про продовження строку досудового розслідування не можуть бути розглянуті в апеляційній інстанції, оскільки ст. 303 КПК України містить вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження. Крім того, недотримання порядку надання захиснику та підозрюваному копії клопотання про продовження строку досудового розслідування жодним чином не впливає на порядок звернення до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, передбаченого ст.199 КПК України. На думку колегії суддів, ця обставина не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки саме клопотання слідчого та ухвала суду ухвалена до закінчення строку дії попередньої ухвали та з дотриманням вимог ст. 199 КПК України.
Враховуючи викладене й ті обставини, що заявлені ризики не зменшилися та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, колегія суддів підстав для скасування ухвали слідчого судді та зміни запобіжного заходу на більш м'який не знаходить. Крім того, ухвалою слідчого судді про продовження строку тримання під вартою від 09 липня 2013 року встановлена обґрунтованість підозри з урахуванням заяви потерпілої від 17 червня 2013 року та протоколом додаткового допиту останньої від 20 червня 2013 року (а.с. 33-38) та наявність ризиків, які продовжують існувати. Зазначена ухвала слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2013 року, з урахуванням таких доводів на які наголошує в апеляції захисник, не оскаржувалась, а тому апеляційний суд вважає недоцільним ставити під сумнів та перевіряти рішення місцевого суду, яке набуло чинності(а.с.26-28).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 до чотирьох місяців та в межах строків досудового розслідування, а саме до 16 вересня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2013 року про задоволення клопотання слідчого СВ Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців відносно ОСОБА_3 – без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
О.В. ОСОБА_8ОСОБА_9Миронцов