АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження:22ц/790/3922/2013 Головуючий І інстанції -
Справа№2033/5842/2012 Сілантьєва Е.Є.
Категорія: договірні Доповідач - Костенко Т.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді: Костенко Т.М.,
суддів: Міненкової Н.О., Ларенка В.І.
при секретарі Галушко Т.С., Ленюк Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Фрунзенського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківської області, Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання договору дарування недійсним та про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював, та в кінцевій редакції, просив суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку укладений 12 січня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі під № 20; поновити право власності ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 скасувати рішення від 15.12.2008 року про державну реєстрацію договору дарування від 12.01.2007 року за ОСОБА_4, який зареєстровано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 15.12.2008 р. за реєстровим № 6460953 згідно витягу № 21260087, номер запису 1951 в книзі 1; зобов'язати державну реєстраційну службу Харківського міського Управління юстиції внести запис про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; скасувати рішення від 30.03.2009 р. про державну реєстрацію договору міни від 13.03.2009 р. за ОСОБА_2, який зареєстровано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 30.03.2008 р. за реєстровим № 6460953 згідно витягу № 22317144, номер запису 1951 в книзі 1; зобов'язати державну реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції внести запис про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; зобов'язати СГІРФО Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача ОСОБА_8 понесені судові витрати по справі.
В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне: на підставі договору дарування від 06.07.2004 року ОСОБА_9 належало 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 Позивач зазначав, що 12 січня 2007 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір дарування зазначеного будинку, але позивач вважає, що зазначений договір було укладено з порушенням норм діючого Законодавства, а саме ст. 203, 224, 720 ЦК України, оскільки на час укладання договору дарування житлового будинку дочка позивача, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала та була зареєстрована у спірному будинку, а дозволу у опіки та піклування нотаріусу надано не було, що є підставою для визнання недійсним договору дарування від 12 січня 2007 року. Крім того, позивач у позові зазначив, що він вважає що належним засобом захисту порушеного права є саме визнання договору дарування недійсним з наступними наслідками його недійсності, які полягають у скасуванні державної реєстрації права власності будинку за ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_4 не мала права укладати договір міни з ОСОБА_2 внаслідок недійсності самого договору дарування.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити позов.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що на час укладання договору дарування, він вважав, що оформлює договір позики, всі документи для здійснення Договору оформлювали ОСОБА_4. Довідку для надання нотаріусу під час укладання Договору брала у голови вуличного комітету його дружина, ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, тому обставини видачі довідки йому не відомі. Позивач вказав, що він не бажав дарувати свій будинок, оскільки крім цього житла іншого житла у нього та членів його родини не має.
Представник позивача, ОСОБА_12, у судовому засіданні зазначив, що під час укладання договору дарування частини будинку було порушено Законодавство України, позивач не знав, що дається саме договір дарування, оскільки, на думку представника позивача протиправними діями сім'ї ОСОБА_4 позивач був введений в оману при укладанні Договору. Але позивач зазначив, уточнюючи позовні вимоги, що вважає правильним способом захисту порушеного права визнання недійсним договору дарування з наступними наслідками його недійсності, так як при укладанні договору не була отримана згода органів опіки та піклування, що привело до порушення прав неповнолітньої дитини.
Прокурор, який вступив до участі у справі забезпечуючи інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_13, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, вказуючи, що при укладанні 12 січня 2007 року договору дарування будинку АДРЕСА_1 не були враховані інтереси дитини - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що є безумовною підставою для визнання договору дарування недійсним.
Представник ОСОБА_4, ОСОБА_14, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважає його необгрунтованим. Так, представник відповідача зазначив, що 12 січня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 був укладений договір дарування 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. При укладанні Договору були дотримані вимоги чинного Законодавства, договір був укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріусом, сторони дійшли згоди з усих істотних умов за договором. На час укладання договору позивачем була надана довідка голови вуличного комітету № 9 від 10.01.2007 року, згідно якої у будинку зареєстровані та проживають позивач по справі та його мати - ОСОБА_10, тому дозволу органу опіки та піклування на час укладення договору не було потрібно. Вважає, що позивач умисно надав підроблену довідку про склад сім'ї. Також представником відповідача для залучення до матеріалів справи була надана розписка позивача, в якій ОСОБА_6 власноручно написав, що він отримав за належну йому половину будинку від ОСОБА_4 кошти у сумі 184600 грн., тому представник ОСОБА_4 просив у разі задоволення позовних вимог зобов'язати ОСОБА_6 повернути ОСОБА_4 вказану суму. Крім того, представник відповідача зазначив, що оспорюваний договір дарування був укладений 12 січня 2007 року, позивач звернувся до суду тільки у липні 2012 року, а позовна давність, встановлена для звернення до суду з вимогою про розірвання договору дарування встановлена один рік, у зв'язку з чим позивач пропустив строк для звернення до суду, у зв'язку з чим , згідно ст.267 ЦК України, у задоволенні позову слід відмовити.
Представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні, надав письмові заперечення проти позову. Так, представник ОСОБА_2 зазначив, що позивач визначив неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки ним не було заявлено віндикаційного позову, а крім того, відповідач ОСОБА_15 є добросовісним набувачем, у якого не має підстав витребувати спірне майно. Також представник ОСОБА_2 просив застосувати строк позовної давності.
Представник Фрунзенського РВ у м.Харкові Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області підтримала позовні вимоги. Надала до суду форму «А» на ОСОБА_6, з якої вбачається, що він проживає АДРЕСА_1 з 31.08.2004 року та разом з ним зареєстровані ОСОБА_16 - мати, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька та ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька.
Представник Служби у справах дітей Фрунзенського району Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради до судового засідання не явився, про день та час слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином, через канцелярію суду надала заяву, в якій вказала, що згідно Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Такий дозвіл органом опіки та піклування не надавався, тому проти позову третя особа не заперечують та просять слухати справу за їх утності та винести рішення з урахуванням житлових прав неповнолітньої ОСОБА_10
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 квітня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, 12 січня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_18, зареєстрований у реєстрі № 20, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, просить змінити рішення суду та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, а у випадку залишення рішення суду в частині визнання договору недійсним без змін, застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 184 600 гривень.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, ОСОБА_5, такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 12 січня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування житлового будинку, відповідно якого ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у дар ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1
Судом також встановлено, що дозволу на укладання такого правочину органом опіки та піклування Фрунзенською районною у м. Харкові радою не надавалось.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання правочину недійсним, суд першої інстанції з посиланням на ч. 6 ст. 203 ЦК України та ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» , виходив із того, що укладаючи договір дарування 12 січня 2007 року житлового будинку АДРЕСА_1, позивач ОСОБА_6 діяв всупереч інтересам своєї неповнолітньої дитини, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому зазначений договір є недійсним.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам і матеріалам справи та ґрунтується на вимогах Закону.
Погоджується судова колегія також і з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації договорів дарування від 12.01.2007 року та міни від 13.03.2009 року, а також поновлення права власності позивача на спірне майно, оскільки доказам по справі в цій частині дана об*єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, в частині застосування наслідків недійсності правочину, судова колегія зазначає, що у відповідності до ст. 717 ЦК України договір дарування є договором безоплатним. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. З огляду на зазначені правила питання про повернення грошових коштів в рамках справи, що розглядається, вирішуватись не може, що не позбавляє права сторону ОСОБА_4 звертатися у встановленому законом порядку до ОСОБА_6 з відповідними вимогами.
Що ж стосується застосування районним судом норми, передбаченої ч.4 ст.258 ЦК України, то судова колегія вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення посилання на неї, оскільки вона втратила чинність на підставі Закону України № 4176-VI від 20.12.2011 року.
Інші доводи, викладені апелянтами в апеляційних скаргах висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 23 квітня 2013 року залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини посилання на ч.4 ст.258 ЦПК України.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя -
Судді -