ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
22.08.2013 Справа № 901/2306/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег»
про стягнення 101 037,28 грн.
Суддя Куртлушаєв М.І.
Представники:
від позивача - Голеня С.О., представник, довіреність № 29/07/13 від 29.07.2013;
від відповідача - Сергієнко О.О. - представник, дов. від 17.09.2011.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег» заборгованості у сумі 101037,28 грн., у тому числі: основну заборгованість в сумі 90000,00 грн.; 3% річних в сумі 4127,67 грн. та пеню за договором у розмірі 6909,61 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах частин 1 та 2 статті 530 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.08.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 133/62-11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати послуги за проведення комплексу заходів з метою розширення торгівельної мережі та збільшення реалізації товарів. Відповідач, водночас, зобов'язувався сплатити надані послуги не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати позивачеві вартості наданих послуг стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.
29.07.2013 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника з відзивом на позовну заяву, згідно якого відповідач просить в позові відмовити посилаючись на те, що пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що оплата по даному договору здійснюється Замовником не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку. Однак, позивачем таких доказів суду не надано.
Суд долучив документи до матеріалів справи.
20.08.2013 представник позивача надав суду розгорнутий розрахунок ціни позову, якій долучений судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.08.2013 судом оголошена перерва до 22.08.2013.
Після перерви, 22.08.2013 представник відповідача надав додаткові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що позивач послався як на підставу позову на частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України, однак з урахуванням умов договору ці правові положення не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.
Суд долучив документ до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячний берег" (виконавець) укладений договір про надання послуг № 133/62-11 (далі - Договір).
Відповідно до умов вказаного Договору виконавець приймає на себе зобов`язання з надання замовнику послуг з проведення комплексу заходів з розширення та розвитку торговельної мережі з метою підвищення попиту товарів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги (далі - Договір).
Розділом 3 Договору сторони визначили вартість послуг та порядок розрахунків, а саме: послуги, надані по даному договору, замовник сплачує виконавцю згідно рахунку виставленого виконавцем замовнику на підставі актів приймання-передачі виконаних робот. Вартість послуг визначається сторонами наприкінці кожного місяця (кварталу), в якому такі послуги були надані, і фіксуються в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата по Договору здійснюється не пізніше п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку.
Судом було встановлено, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 90000,00грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2011 за договором № 133/62-11 від 01.08.2011.
Отримання відповідачем наданих послуг не заперечується.
Вимогою за вих. № 113 від 12.06.2013 позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість у сумі 90000,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги /а.с.13/.
Ухилення від виконання грошових зобов'язань з боку відповідача стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів .3.1, 3.5 Договору за послуги, надані за цим Договором, замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) відповідно до рахунку виставленого виконавцем замовнику на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт. Оплата по Договору здійснюється не пізніше п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто умовами договору чітко визначений порядок розрахунків між сторонами.
Натомість позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на докази, які свідчать про отримання відповідачем вимоги про погашення заборгованості, а ні рахунку, як це передбачено вищенаведеними умовами договору, що, на думку суду, свідчить про самостійне відхилення від встановленого порядку розрахунків, а тому ці докази суд вважає неналежними.
Згодом, під час розгляду справи, судом було встановлено, що лише 24.07.2013 позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 0000000039 від 15.12.2011 за надані маркетингові послуги у сумі 90000,00 грн.
Факт отримання рахунку 30.07.2013 підтверджується підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег» та не заперечувався представником відповідача.
При цьому відповідач просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач просить застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, а з приводу причини невиконання грошових зобов'язань після отримання рахунку (30.07.2013) послався на скрутне фінансове становище товариства.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Враховуючи те, що рахунок на оплату був отриманий відповідачем 30.07.2013, то перебіг прострочення виконання зобов'язання має починатися з 07.08.2013.
Приймаючи до уваги те, що за результатами розгляду даної справи, позивач надав відповідні докази, які підтверджують обов'язок відповідача сплатити вартість отриманих ним послуг у розмірі 90000 грн., доказів оплати яких надано суду не було, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача стосовно безпідставності позовних вимог, суд зазначає наступне.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
У позовній заяві позивач, як на підставу позову, посилався на частини 1 та 2 статті 530 Цивільного кодексу України, при цьому у передбаченому процесуальним Законом порядку підстави позову не змінювались, а тому доводи відповідача з цього приводу є неспроможними.
Позивач також просить стягнути 3% річних в сумі 4127,67 грн. та пеню за договором у розмірі 6909,61 грн.
Проте у розгорнутому розрахунку до додаткових пояснень (а.с. 62) позивач розрахував 3% річних у сумі 44,38 грн. та пеню у сумі 207,12 грн. за період з 26.06.2013 по 01.07.2013.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, нарахування 3% річних за період з 26.06.2013 по 01.07.2013 є безпідставним, оскільки, як зазначено вище, початком перебігу прострочення виконання зобов'язання є - 07.08.2013, у зв'язку із чим дані вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Втім, судом було встановлено, що згідно п. 6.3. Договору термін його дії закінчився - 01.08.2012 та сторонами не продовжувався, а відтак нарахування пені за період після встановленої дати не відповідає вимогам Закону, у зв'язку із чим суд відмовляє в цій частині позову.
Судовий збір у розмірі 1800,00 грн. відноситься на відповідача згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В судовому засіданні 22.08.2013 судом оголошено вступна та резолютивна частини судового рішення.
Повне рішення складено 27.08.2013.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Берег» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Родоніт» заборгованість у сумі 90000,00 грн. та 1800,00 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Суддя М.І. Куртлушаєв