АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5205/13 Головуючий у 1-й інстанції - Самсонова В.В.

Категорія - 21 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_8

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року по справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, уточнивши вимоги у квітні 2012 року та просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 07 лютого 2008 року, укладений між нею та ОСОБА_5, 1994 року народження, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, МБТІ анулювати реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_5, 1994 року народження, на квартиру АДРЕСА_1 та повернути зазначену квартиру у власність ОСОБА_1.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_8, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підстави, передбачені ст. 229 ЦК України, для визнання оспорюваного договору дарування таким, що вчинений під впливом помилки, відсутні, оскільки дана угода укладена відповідно до вимог закону, за вільного волевиявлення позивачки, яке було направлено на відчуження квартири на користь відповідачки. Відповідно відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог, які є похідними від першої вимоги.

Такі висновки суду узгоджуються із встановленими ним обставинами та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору дарування квартири від 26 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 5620, належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.132).

На підставі Договору дарування від 07 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 775, ОСОБА_1 подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_1 своїй онуці ОСОБА_5, 1994 року народження, від імені якої діяли батьки, як законні її представники (а.с.130).

Зазначений договір підписаний особисто ОСОБА_1 та як убачається з п.п. 4,5 Договору дарування Дарувальник стверджувала, що дарування здійснюється без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального та що цей договір укладається не про людське око, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1, не маючи наміру дарувати свою квартиру, діяла під впливом помилки та вважала, що підписує договір купівлі-продажу іншого будинку, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Перед оформленням договору дарування, позивачка, маючи намір розпорядитися належною їй на праві власності квартирою, зверталася до виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради про надання їй дозволу на дарування житла на ім'я малолітньої ОСОБА_5 та отримала відповідне рішення №1166 від 25 грудня 2007 року (а.с.136).

Доводи апеляційної скарги щодо наміру матері відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_4, яка позбавлена батьківських прав відносно своєї дочки, продати спірну квартиру, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду. На теперішній час ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є повнолітньою дієздатною особою та вправі самостійно здійснювати свої права.

Посилання в апеляційній скарзі на тривалу хворобу позивачки та її госпіталізацію та обов'язок суду у зв'язку з цим зупинити провадження у справі не є підставами для скасування по суті правильного рішення суду. Інтереси позивачки в суді на підставі Договору про надання юридичних послуг від 04 лютого2011 року, ордеру юридично консультації, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, виданого 11 вересня 1993 року, представляла адвокат ОСОБА_8 (а.с.43,44, 148-150).

Посилання апелянта, що позивачкою не пропущено строк позовної давності, оскільки вона отримала копію оспорюваного договору наприкінці 2009 року та що суд неправильно застосував строк позовної давності, колегія суддів вважає такими, що не впливають на висновки суду, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог по суті.

Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у судовому засіданні. Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді