Справа №2/489/2299/13
Ленінський районний суд м. Миколаєва
54018, м. Миколаїв , вул. вул. 28-ої Армії, 16
___________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2013 р. м. Миколаїв
Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Коновця М.С.
при секретарі - Михайловій А.О.
за участю:
позивач: ОСОБА_1;
представник відповідача: Ромашко І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
За позовом: ОСОБА_1;
До відповідача: Ленінського районного відділу Миколаївського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області;
про відшкодування моральної шкоди.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне:
В липні 2013 р. до Ленінського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з Ленінського районного відділу Миколаївського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області 40000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає що відповідачем було прийнято 16 незаконних постанов про відмову в порушені кримінальної справи за його заявами, всі з яких були скасовані.
Посилаючись на положення ст.56 Конституції України, ст.ст. 1167, 1172 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду, у зв'язку із прийняттям відповідачем постанов про відмову в порушенні кримінальних справ, які позивач вважає незаконними, що викликало в нього душевні страждання та душевний біль.
Відповідач в судовому засіданні від 19.08.2013 р. проти позовних вимог заперечував.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною другою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
При цьому компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
У відповідності до положень ст.ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 07.08.2013 р. внаслідок оскарження позивачем 16 постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, факт заподіяння позивачу тілесних ушкоджень зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таким чином, оскаржуючи вищезазначені постанови, позивач реалізовував своє надане йому процесуальне право на їх оскарження, а тому суд вважає недоведеними та безпідставними позовні вимоги щодо завдання моральної шкоди в сумі 40 000,00 грн.
Окрім того позивачем невірно визначено відповідача по справі, як особу яка повинна відповідати за завдану моральну шкоду, а посилання на ст.1172 ЦК України є безпідставним.
Витрати по сплаті судового збору, віднести за рахунок Позивача, згідно ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 14, 60, 62, 212-214 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. В позові - відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя