СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
14.10.2008 Справа № 22а-27/08
Попередня справа № 2а-449/2008
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
представника позивача: ОСОБА_2, довіреність №26/д-08 від 22.04.2008, ОСОБА_1;
представника відповідача: не з'явився, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя;
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя (суддя Нестерук В.В.) від 07.05.08 у справі № 2а-449/2008 (№22а-27/08),
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя (проспект Жовтневої революції, 8,Севастополь,99038)
про стягнення недоплаченої одноразової коштовної щорічної допомоги та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 07 травня 2008 року (суддя Нестерук В.В.) у справі №2а-449/08 (№22а-27/08) частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення недоплаченої одноразової коштовної щорічної допомоги та стягнення моральної шкоди.
Суд стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя на користь ОСОБА_1 компенсацію за недоплачену щорічну разову допомогу за 2007 рік у розмірі 1190,33грн.
У задоволенні іншої частини позову про стягнення недоплаченої коштовної щорічної допомоги на суму 4192,67грн. та моральної шкоди у розмірі 2500,00грн. було відмовлено.
Суд стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя у доход держави судовий збір у сумі 51,00грн.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції стягнувши з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 4565,33грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 2500,00грн., всього 7065,33грн. Крім того, позивач уточнив свою апеляційну скаргу та просив змінити постанову суду і в частині стягнення грошової допомоги за 2006 рік, вважає, що ним не пропущено строку позовної давності.
Також, не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Апеляційні скарги були мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача у судові засідання призначені на 09.09.2008 та на 14.10.08 не з'являвся, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомив. про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглянувши справу, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи було встановлено, що позивач - ОСОБА_1, є ветераном війни, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1, виданим Управленням праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації 17.01.2005.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, що діяла до 28.12.2007 року, щорічно до 05 травня учасникам війни, нагороджених орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога - у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Розмір мінімальної пенсії з 01.04.2007 по 30.09.2007 складав 415,11грн.
У 2007 році позивачу було сплачено відповідачем разову грошову допомогу у сумі 55,00грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004, визнано неконституційним положення Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" в частині припинення або звуження пільг, компенсацій, гарантій, на які за законами України мають право окремі громадяни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 частини 3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року (№10-рп/2008) визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пунктів 20-22 розділу "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів".
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерела права.
При розгляді справи "ОСОБА_3 проти України" Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 17-1 Закону України №3551-ХІІ особи мають право звернутися за отриманням грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідачем було припущене порушення прав позивача на отримання грошової допомоги.
Колегія суддів вважає, що недоплачена ОСОБА_1 щорічна грошова допомога як ветерану війни дій за 2007 рік підлягає нарахуванню та виплаті, враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення грошової допомоги за 2008 рік, оскільки строк для сплати ще не закінчився, так, згідно зі статтею 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач подав адміністративний позов про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги з 2004 року, у лютому 2008 року.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку та стягнення грошової допомоги за 2004-2006 роки.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній ocoбi незаконними діями або бездіяльністю інших ociб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством i судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя (суддя Нестерук В.В.) від 07.05.08 у справі № 2а-449/2008 (№22а-27/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Гагарінського районного суду міста Севастополя (суддя Нестерук В.В.) від 07.05.08 у справі № 2а-449/2008 (№22а-27/08) підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2.Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя залишити без задоволення.
3.Постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя (суддя Нестерук В.В.) від 07.05.08 у справі № 2а-449/2008 (№22а-27/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Г.П.Ілюхіна
М.А.Санакоєва