У Х В А Л А

Іменем України

21 серпня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Чейпеш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 червня 2013 року про забезпечення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 червня 2013 року, якою застосовано заходи забезпечення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали місцевого суду.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення представника Банку про причини неявки в судове засідання колегією визнані неповажними.

Заслухавши представника апелянтів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Зі змісту ст. 151 ЦПК України (далі ЦПК) випливає, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, на будь-якій стадії розгляду справи, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У ст. 152 ЦПК наведено перелік видів забезпечення позову, а ст. 153 ЦПК регламентовано порядок розгляду заяв про забезпечення позову і порядок виконання ухвал про забезпечення позову.

Задовольняючи клопотання позивача про накладення арешту на квартиру належну третім особам суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Проте з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм процесуального права.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності третім особам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, згідно п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК можливе при умові, що дане майно належить відповідачу і знаходиться у нього або в інших осіб.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув, тому ухвалу про забезпечення позову визнати законною не можна.

За таких обставин ухвала суду, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні даного клопотання.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 червня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: