донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.08.2013 р. справа №908/2140/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівСкакуна О.А., Колядко Т.М., Принцевської Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача:Ковбасюк О.О. - за дов.,
від відповідача:не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" м.Київ в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру" м.Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від17.07.2013р.
у справі№ 908/2140/13 (суддя Горохов І.С.)
за позовомтовариства з додатковою відповідальністю "Таксопарк Плюс" м.Запоріжжя
до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" м.Київ в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру" м.Запоріжжя
простягнення 94 580,16 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2013р. по справі №908/2140/13 позов товариства з додатковою відповідальністю "Таксопарк Плюс" м.Запоріжжя задоволено частково та стягнуто з державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" м.Київ в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру" м.Запоріжжя на користь позивача основний борг в розмірі 94 219 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 360 грн. 52 коп.0
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції порушив:
ѕ ст.ст.22, 33 ГПК України, не надавши відповідачу можливості довести свою правову позицію та надати відповідні заперечення та докази;
ѕ ст.79 ГПК України, не зупинивши розгляд справи до розгляду іншої господарської справи про визнання договору №14 від 17.04.13р., на якому ґрунтується позов в даній справі, недійсним;
ѕ ст.121 ГПК України, не мотивувавши свою відмову у розстрочці боргу, що є, на думку апелянта, порушенням процесу.
В частині порушення норм матеріального права апелянт вказує на відсутність в умовах спірного договору розміру орендної плати, який фактично нараховано без застосування індексації та без розподілу на плату за користування приміщенням та земельною ділянкою.
Від відповідача надійшло клопотання №04/380 від 13.08.2013 року про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника.
Розглянувши зазначене клопотання, вислухавши думку представника позивача, та зважаючи на те, що про час i місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, а надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено певним колом осіб, суд вважає за необхідне клопотання відповідача відхилити. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також, відповідно до ст.102 ГПК України, суд обмежений строком розгляду справи в апеляційній інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.03.2010р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Таксопарк Плюс" (замовник, який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «ТАКСОПАРК» згідно додаткової угоди №3 від 02.01.2013 року (а.с.19) та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (учасник) укладено договір про закупівлю послуг зі здавання під найм приміщення №14 (оренда нежитлових приміщень), відповідно до п.1.1 якого учасник зобов'язується з 17 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року надати замовнику послуги зі здавання під найм нежитлових приміщень, а замовник прийняти та оплатити такі послуги:
ѕ послуги зі строкового платного користування нерухомим майном, а саме нежитловим приміщенням - двохповерхова цілісна будівля, загальна площа якої згідно зовнішнього обміру складає 447,4 кв.м, та яка розташована на території ПАТ «ТАКСОПАРК» за адресою: 69095, м.Запоріжжя, вул..Героїв Сталінграду, 4 будівля відповідно до технічного паспорту БТІ позначена літ.Я-2, загальною зовнішньою площею - 587,6 кв.м, корисна внутрішня площа згідно експлікації внутрішніх площ плану будівлі складається із 2 (двох) поверхової будівлі та складає 447,4 кв.м, та надана для використання під офіс (п.п.1.1.1 договору);
ѕ послуги зі строкового платного користування нерухомим майном, а саме нежитловим приміщенням загальною площею 136,8 кв.м, яке розташовано на території ПАТ «ТАКСОПАРК» за адресою: 69095, м.Запоріжжя, вул..Героїв Сталінграду, 4 будівля відповідно до технічного паспорту БТІ позначена літ.Е та надано для використання під склад (п.п.1.1.2 договору);
ѕ надається право користування майданчиком з твердим покриттям для автостоянки службового та особистого транспорту співробітників замовника загальною площею 350 кв.м (п.п.1.1.3);
ѕ амортизаційні нарахування на орендоване майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні учасник, які використовуються на відновлення орендованого майна (п.п.1.1.4).
Відповідно до п.4.1. договору, розмір орендної плати за користування Орендованим майном за один місяць оренди складає 31 406,60 грн., в тому числі ПДВ - 5 234,43 грн.
Згідно п.4.2 договору, замовник повинен до 1 числа наступного за звітним отримувати рахунок в бухгалтерії учасника та підписувати акти наданих послуг.
Відповідно до п. 4.3. договору, орендна плата перераховується Замовником щомісяця на поточний рахунок або вноситься до каси Учасника до 5 числа, наступного за звітним місяця.
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що строк надання послуг до 31 грудня 2013 року включно.
Відповідно до п. 6.2 договору замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити учаснику орендну плату.
Цей договір набирає чинності з 17 квітня 2012 року та діє до 31.12.2013 року включно (п.10.1 договору).
Вищевказаний договір укладено з додатковими угодами до нього, якими внесено зміни, зокрема до:
ѕ п.11.10 договору в частині регулювання взаємовідносин тільки нормами Цивільного та Господарського кодексів України (а.с.17);
ѕ п.13 договору в частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін (а.с.18);
ѕ преамбули договору, п.п.1.1,1.2, 13 договору в частині заміни публічного акціонерного товариства «ТАКСОПАРК» його правонаступником - товариством з додатковою відповідальністю «ТАКСОПАРК ПЛЮС» (а.с.19,20).
Факт передання об'єкту в оренду підтверджується актом прийому-здачі орендованого майна від 17.04.2012р. (а.с.16).
В період з лютого по травень 2013 року на виконання умов договору позивачем відповідачу виставлялись відповідні рахунки (а.с.а.с.22-25), які останнім були частково оплачені (а.с.а.с.30-33), внаслідок чого за ним за період з 06.03.2013 р. по травень 2013р. утворилась заборгованість з орендної плати на загальну суму - 94 219,80 грн. з ПДВ.
11.06.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 234 про погашення наявного боргу, яка залишилась без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з розглядуваним позовом, предметом якого є стягнення основного боргу в сумі 94 219,80 грн. та 3% річних в розмірі 360,36 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору та вимоги чинного законодавства щодо виконання свого зобов'язання своєчасно і повно вносити орендну плату; факт наявності та розмір заборгованості підтверджено належними та допустимими доказами; сума заборгованості відповідачем не спростована та доказів її сплати останнім суду не надано; при цьому частковість задоволення вимог щодо стягнення 3% річних зумовлена арифметичною невірністю розрахунку позивача.
Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач умови договору про закупівлю послуг зі здавання під найм приміщення №14 (оренда нежитлових приміщень) від 17.04.2012 року щодо сплати орендних платежів за період з лютого по травень 2013р. належним чином не виконував, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 94 219,80 грн.
Доказів, які б спростовували вказану суму заборгованості, відповідачем суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, з огляду на вимоги вищевказаних статей цивільного та господарського законодавства, якими встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, господарський суд попередньої інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем суми боргу, вірно визнав підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 94 219,80 грн., з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням офіційного рівня інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 360,63 грн. згідно розрахунку (а.с.11), які судом першої інстанції частково задоволено в сумі 360,52 грн. внаслідок арифметичної невірності нарахування вказаної вимоги.
Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 360,52 грн.
Довід скаржника щодо встановлення судом першої інстанції перешкоджань у висловленні своєї правової позиції та надання доказів на її підтвердження до уваги апеляційним судом не приймається, оскільки зі скарги не вбачається, в чому полягали такі перешкоджання, а матеріали справи підтверджують, що відповідач був належним чином повідомлений про час судових засідань в суді першої інстанції та приймав участь в останніх.
Посилання апелянта щодо відсутності ціни як суттєвої умови договору також є необґрунтованими, оскільки спростовуються змістом договору №14 від 17.04.2012 року про закупівлю послуг із здавання під найм приміщення, який до того ж як позивачем, так і відповідачем виконувався. Крім того, господарським судом Запорізької області спірний договір було оцінено та йому надана належна правова оцінка, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
Що стосується посилання скаржника, що господарським судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні його клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі №908/2367/13 Господарського суду Запорізької області за позовом Запорізької регіональної філії про визнання недійсним договору №14 від 17.04.2012 року про закупівлю послуг із здавання під найм приміщення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.
Отже, зупинення провадження у справі про стягнення коштів до вирішення справи, предметом якої є визнання договору недійсним, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або відмову в зупиненні провадження у справі, суд має враховувати обставини конкретної справи.
Господарський суд Запорізької області, відмовляючи відповідачу в задоволенні його клопотання, врахувавши матеріали справи в їх сукупності та дослідивши обставини справи дійшов висновку, що розгляд господарським судом Запорізької області справи №908/2367/13 не перешкоджає розгляду даної справи, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
Також, відмовляючи в задоволенні клопотання щодо розстрочення боргу, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів в обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2013р. по справі № 908/2140/13 і залишає його без змін.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2013р. по справі №908/2140/13 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" м.Київ в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру" м.Запоріжжя - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.М.Принцевська
Надруковано: 6 прим.
1-позивачу
2,3 відповідачу
4.-у справу
5-ГСЗО
6-ДАГС