ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Справа № 17/258

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючого,

Бернацької Ж.О. - доповідача,

Кривди Д.С.,

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАД+"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.04.2013

у справі№ 17/258

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАД+"

доПриватного підприємства "ТЕПЛОМАНІЯ"

пророзірвання договору та стягнення 21243,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Олійник І.В.,

від відповідача: Овчаренко О.О., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАД+" у лютому 2010 року звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "ТЕПЛОМАНІЯ" про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, 16720,00 грн. основного боргу, 1972,60 грн. штрафу, 1615,78 грн. пені, 935,38 грн. інфляційних втрат за договором № 249 від 25.06.2009, 4961,28 грн. витрат на оплату проведення судової експертизи, 311,90 грн. витрат на оплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.01.2013 у справі № 17/258 (суддя Боровик С.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 (колегія суддів у складі: Синиці О.Ф. - головуючого, Зеленіна В.О., Мальченко А.О.), в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАД+" на користь Приватного підприємства "ТЕПЛОМАНІЯ" 4961,28 грн. в рахунок відшкодування витрат за проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 10.01.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 17/258 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛАД+" (замовником) та Приватним підприємством "ТЕПЛОМАНІЯ" (виконавцем) 25.06.2009 укладено договір № 249, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов договору роботи з модернізації системи вентиляції діючого виробництва, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору, вартість і витрати з виконання робіт визначаються відповідно до кошторису, що є невід'ємною частиною договору, та складають 19726,00 грн.

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено список обладнання для монтажу системи приточної та витяжної вентиляції.

На виконання пункту 2.2 договору між сторонами 25.06.2009 підписано акт приймання-передачі проектної документації на виконання робіт щодо модернізації системи вентиляції діючого виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад+".

Згідно з пунктом 4.4. договору, оплата робіт здійснюється наступним чином: перші три етапи оплачуються після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт у розмірі 3000 грн. Останній етап оплачується у розмірі 10726,00 грн. після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт та передачі позивачу обладнання і погодженого паспорту вентиляційної системи.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідачем виконано роботи у встановлений пунктом 5.3 договору строк, що підтверджується актами виконаних робіт: № 250 від 04.08.2009 на суму 3000 грн., № 251 від 04.08.2009 на суму 3000 грн., № 252 від 11.08.2009 на суму 16726 грн., які вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Влад+" через Левицького О.В., і не підписано замовником.

Позивачем на виконання умов договору платіжним дорученням № 19 від 25.06.2009 сплачено вартість обладнання в сумі 84817,92 грн. і вартість робіт: 3000 грн. платіжним дорученням № 17 від 23.07.2009 і 16726 грн. платіжним дорученням № 98 від 14.08.2009.

Судами встановлено, що позивачем направлено відповідачу вимогу № 1 від 21.10.2009 щодо розірвання договору № 249 на виконання робіт від 25.06.2009, повернення 84817,92 грн. вартості обладнання; стягнення 19726 грн., перерахованих в якості оплати за виконання робіт та відшкодування збитків у розмірі 5302,73 грн.

Вважаючи, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань відповідно до умов договору щодо здійснення контролю якості обладнання, доставки його на об'єкт, монтажу та пусконалагоджування обладнання, проведення паспортизації змонтованої вентиляційної системи, позивач звернувся з позовом про стягнення 16720 грн. вартості невиконаних робіт, 1972,60 грн. штрафу, 1615,78 грн. пені та 935,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 193 Господарського кодексу України, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Права замовника при виконанні підрядником робіт з відступами від умов договору підряду визначені статтею 858 Цивільного кодексу України.

Так, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Таким чином, у разі виявлення позивачем недоліків у виконаній відповідачем роботі останній мав діяти відповідно до вимог статті 858 Цивільного кодексу України.

Не звернувшись до відповідача з вимогою про усунення недоліків, позивач звернувся до третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінд" та уклавши з нею договір № 01/12 від 01.12.2010 для усунення виявлених недоліків з монтажу вентиляційного обладнання.

У справі проведено дві експертизи, а саме: судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу. У висновках експертиз № 431/304/305-БТ від 12.09.2011 та №1135/1705-БТ від 28.11.2012 зазначено, що немає можливості надати відповіді на питання щодо фактично виконаного обсягу робіт відповідачем передбачених умовами договору, оскільки на час проведення експертиз Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінд" на підставі договору з позивачем виконано додаткові роботи.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про: відмову в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору на підставі статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки наявність відступів допущених підрядником під час виконання робіт з модернізації системи вентиляції не є підставою для розірвання договору;

відмову у стягненні основного боргу за договором підряду, оскільки виконані відповідачем роботи позивачем оплачено без жодних зауважень. Доказів невиконання відповідачем робіт позивачем не надано;

відмову у стягненні пені на підставі пункту 8.2 договору, оскільки її стягнення можливе за невиконання робіт у передбачений договором строк, що не доведено позивачем у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку;

відмову у стягненні інфляційних втрат, то вона є похідною від основної суми боргу;

відмову у стягненні штрафу, оскільки за пунктом 8.2 договору за неналежне виконання умов договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі до 10% від суми вартості робіт. Дану обставину не доведено позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають оплаті за проведення судової експертизи покладаються при відмові в позові на позивача, тому суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про стягнення з позивача на користь позивача 4961,28 грн., сплачених платіжним дорученням № 38 від 15.10.2010 за проведення експертизи.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків попередніх судових інстанцій та зводяться до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, підстав для скасування чи зміни рішення та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАД+" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 17/258 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 17/258 залишити без змін.

Головуючий - суддяКапацин Н.В.

СуддіБернацька Ж.О.

Кривда Д.С.