ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2013 року Справа № 914/190/13
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючого,
Бернацької Ж.О. - доповідача,
Кривди Д.С.,
розглянувши касаційну скаргу
Львівського національного університету імені Івана Франка
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013
у справі№ 914/190/13
за позовомПублічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів"
доЛьвівського національного університету імені Івана Франка
проСтягнення 72453,34 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: не з'явились, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Львівський завод будівельних виробів" у грудні 2012 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського національного університету імені Івана Франка про стягнення, з урахуванням збільшених позовних вимог, 72453,34 грн., з яких: 14403,26 грн. заборгованості за виконані роботи, що підтверджується актом виконаних робіт за серпень 2010 року; 794,34 грн. 3% річних, 403,29 грн. інфляційних втрат; 9949,27 грн. 3% річних, 20509,02 грн. інфляційних втрат, 1394,16 грн. пені за прострочення оплати вартості робіт на суму 154203,23 грн., що підтверджується актом виконаних робіт за квітень 2010 року (факт встановлений рішенням Господарського суду Львівської області від 01.03.2012 у справі № 7/201(10) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів" до Львівського національного університету імені Івана Франка про стягнення 154203,32 грн. заборгованості), у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Львівської області Львівським національним університетом імені Івана Франка станом на 26.07.2012; 25000,00 грн. збитків, пов'язаних з витратами та оплатою видатків з надання юридичних послуг у справі № 7/201(10).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2013 у справі № 914/190/13 (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 (колегія суддів у складі: Зварич О.В. - головуючого, Хабіб М.І., Якімець Г.Г.), позов частково задоволено. Стягнуто з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів" 14403,26 грн. основного боргу, 1140,68 грн. пені, 15203,45 грн. інфляційних втрат, 10730,94 грн. 3% річних, 984,81 грн. витрат з оплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 у справі № 914/190/13 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права попередніми судовими інстанціями.
Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Львівським національним університетом імені Івана Франка (замовником) та Відкритим акціонерним товариством "Львівський завод будівельних виробів", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Львівський завод будівельних виробів" (підрядником) 21.08.2008 укладено договір підряду № 21 на виконання ремонтно-будівельних робіт, за умовами якого підрядник зобов'язувався виконати за завданням замовника з використанням власних матеріалів і своїми засобами ремонтно-будівельні, монтажні роботи по капітальному ремонту приміщення гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 39, а замовник зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору, вартість ремонтно-будівельних робіт за договором складає 1169397,73 грн. (з урахуванням змін, внесених додатком № 1 до договору від 29.12.2008).
Пунктом 2.3. договору визначено, що оплата вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на об'єкті за договором здійснюється протягом 40-ка календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт встановленої форми КБ-2 та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3.
Позивачем у квітні 2010 року виконано роботи на загальну суму 154203,23 грн., що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року типової форми № КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, і встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 7/201(10) від 01.03.2012, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 та Вищого господарського суду України від 15.08.2012, яким позов Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів" задоволено частково, стягнуто з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів" 154203,23 грн. основного боргу вартості виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року.
Відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 154203,23 грн. 18.07.2012, що підтверджується платіжним дорученням № 3004 від 17.07.2012.
Висновком № 445 судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2012 у справі № 7/201(10) встановлено, що окремі обсяги робіт, які фактично виконані підрядником при виконанні робіт з капітального ремонту лівої сторони секції А, сходової клітки гуртожитку № 3 Львівського національного університету імені Івана Франка по вул. Медової Печери, 39 у м. Львові не включені в акти приймання виконаних робіт, і не оплачені замовником, а саме: влаштування підмурівки душових піддонів - 1,9 м3, прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб діам. 50 мм - 12,0 м, встановлення умивальників - 48 комп., встановлення піддонів - 24 комп., встановлення змішувачів - 72 од.
Вказані роботи включені в акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року на загальну суму 35911,96 грн. з коригуванням вартості матеріалів, які поставлені замовником на суму 21508,70 грн. (з ПДВ). Вартість фактично виконаних робіт, включених в акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, і підлягає до оплати замовником 14403,26 грн. (з ПДВ).
Листом № 28 від 15.03.2011 позивачем 16.03.2011 надіслано відповідачу акт виконаних робіт за серпень 2010 року, який ним не підписано.
Судами обох інстанцій встановлено, що недоліки, зазначені в листі № 3190-А від 21.08.2010 не входять до обсягу робіт, зазначених в акті за серпень 2010 року.
Таким чином, суди обох інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 14403,26 грн. основного боргу на підставі на підставі частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, статті 882 Цивільного кодексу України, враховуючи, що відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання з оплати робіт не виконано.
Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 4.1. договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.
Таким чином, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про стягнення з відповідача 1140,68 грн. пені за період з 12.06.2012 по 17.07.2012 на підставі частин 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", враховуючи прострочення оплати заборгованості за виконані роботи.
Суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 794,34 грн. за період з 26.04.2011 по 15.03.2013 на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням оплати за виконані роботи, та щодо обґрунтованості вимог про відмову у стягненні 403,29 грн. інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з їх від'ємним значенням.
Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Судами обох інстанцій встановлено, що позивачем надіслано акт виконаних робіт за квітень 2010 року 13.04.2010 та отримано відповідачем 14.04.2010, борг останнім сплачено 18.07.2012.
Судами обох інстанцій дійшли до правильного висновку про стягнення 1140,68 грн. пені за період з 12.06.2012 по 17.07.2012, 15203,45 грн. інфляційних втрат з червня 2010 по червень 2012 року, 9936,60 грн. 3% річних за період з 26.05.2010 по 17.07.2011 за прострочення оплати вартості робіт по акту за квітень 2010 року на підставі статті 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статті 625 Цивільного кодексу України.
Судами обох інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат з оплати юридичних послуг, оскільки відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат відносяться витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, постанова підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Львівського національного університету імені Івана Франка на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 у справі № 914/190/13 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 у справі № 914/190/13 залишити без змін.
Головуючий - суддяКапацин Н.В.
СуддіБернацька Ж.О.
Кривда Д.С.