Справа № 350/1071/13-ц
Провадження №22ц/779/2179/2013
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Горейко М.Д., Девляшевського В.А.
секретаря Турів О.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання права власності - за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації на рішення Рожнятівського районного суду від 23 липня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
В червні 2013 року року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської ОДА, просив визнати за ним право власності на автомобіль марки CITROEN 2002 року випуску, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зобов'язати відповідача зняти з обліку зазначений автомобіль, надати дозвіл і необхідні документи на його перереєстрацію. Позовні вимоги мотивував тим, що наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА від 23.04.2007 року №63 даний автомобіль був переданий його матері ОСОБА_4, інваліду ІІ групи загального захворювання, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла. Так як позивач єдиний спадкоємець першої черги за померлою матір'ю він має право отримати у власність спірний автомобіль, строк експлуатації якого більше 10 років.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 23.07.2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки CITROEN 2002 року
випуску, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зобов'язано Департамент соціальної політики Івано-Франківської ОДА зняти з обліку зазначений автомобіль, надати дозвіл та необхідні документи на його перереєстрацію.
Не погодившись з таким рішенням, представник Департаменту праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження всіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано того, що відповідно до діючого законодавства спірний автомобіль може бути переоформлений на члена сім'ї при наявності підстав чи переданий у приватні власність при оплаті встановлених податків і зборів або повернутий департаменту.
Так відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ 19.07.2006 року, автомобіль, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту, строк експлуатації якого більше ніж 10 років залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда. А відповідно до ЗУ «Про гуманітарну допомогу» зі змінами, внесеними 15.12.2009 року визначено, що після смерті інваліда, автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років може бути переданий одному із членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при кабміні за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно
Зважаючи на наведені доводи, апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення не відповідає.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА від 23.04.2007 року ОСОБА_4 безоплатно в якості гуманітарної допомоги було надано автомобіль марки CITROEN 2002 року випуску, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який 24.04.2007 року було зареєстровано в Калуському МРЕВ УДАІ УМВС України.
Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого Цінівською сільською радою, ОСОБА_4 померлаІНФОРМАЦІЯ_2 року. Позивач є сином померлої та відповідно до заповіту єдиним спадкоємцем.
Листом від 29.03.2013 року відповідач повідомив ОСОБА_2, що питання перереєстрації спірного автомобіля буде вирішене після надходження письмової відповіді з прокуратури, куди передана транспортна справа. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що умовою перереєстрації автомобіля на позивача є загальний строк користування спірним автомобілем більше 10 років, що дає право на отримання автомобіля у власність.
Проте, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, зважаючи на наступне.
Питання про вилучення після смерті інваліда в його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, повинно вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, якому надавався автомобіль як гуманітарна допомога. Таким нормативно-правовим актом є Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою КМУ 19.07.2006 року.
Абзацами першим та третім пункту 16 зазначеного Порядку встановлено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї лише у разі, якщо в ній є інвалід, який: 1) має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку; 2) проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації; 3) не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Відповідно до п.41 Порядку автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку, видається безоплатно такому інваліду незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі.
Зважаючи на вищенаведене, під строком експлуатації автомобіля слід розуміти не період часу від дати виготовлення транспортного засобу, а термін, на який отримує автомобіль інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитина-інвалід, тобто десятирічний строк.
Отже, в пункті 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями йде мова про строк експлуатації автомобіля інвалідом, а не про строк експлуатації автомобіля взагалі, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Оскільки мати позивача користувалась автомобілем з квітня 2007 року по травень 2008 року, тобто менше десяти років, підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на перереєстрацію автомобіля у відповідача не було.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про визнання права власності на спірний автомобіль, зобов'язання відповідача зняти його з обліку, надання дозволу та необхідних документів на перереєстрацію його за позивачем.
За таких обставин, ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації - задовольнити.
Рішення Рожнятівського районного суду від 23 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання права власності - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
М.Д. Горейко
В.А. Девляшевський