У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Ігнатюк Б.Ю.

суддів - Фазикош Г.В., Бисага Т.Ю.

при секретарі - Свіда Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 20 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в оформленні права власності на земельну ділянку та визнання права на приватизацію, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в оформленні права власності на земельну ділянку та визнання права на приватизацію. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки йому передано у власність, в тому числі, і земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Невід'ємною частиною необхідної технічної документації є акт погодження меж земельної ділянки в натурі. Однак, відповідачка ОСОБА_2 як сусідній користувач безпідставно відмовляється погодити межі земельної ділянки. Позивач вважав, що така відмова відповідачки в погодженні меж земельної ділянки в натурі є такою, що порушує його законні права та інтереси як суб'єкта землекористування та просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в оформленні права власності на земельну ділянку площею 0,25 га в АДРЕСА_1 шляхом визнання незаконною відмову ОСОБА_3 на погодження меж та визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки площею 0,25 га без погодження меж вказаної земельної ділянки із власником суміжної ділянки ОСОБА_2

Рішенням Тячівського районного суду від 20 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.

Представник відповідачки вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наведених позивачем доказів неможливо встановити факт відмови відповідачки ОСОБА_2 від погодження меж земельної ділянки позивача ОСОБА_1 при виготовленні ним відповідної технічної документації.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними обґрунтуванню позовної заяви та зводяться до того, що всі заперечення ґрунтуються на тому, що рішення сесії, на підставі якого видано державний акт попередньому власнику ОСОБА_4, є сфабрикованим, сфальшованим і нелегітимним, проте жодним доказом такі заперечення не доведені; також стверджує, що на момент укладення договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки діяла інша редакція ст. 377 ЦК України, згідно якої до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірі, встановлених договором.

Зазначені доводи є обґрунтованими, оскільки дійсно жодним доказом не доведено, що рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 є неправдивими і дійсно в час укладення договору купівлі-продажу зазначеного будинку діяла інша редакція ст.377 ЦК України, яка передбачала перехід права власності на земельну ділянку у розмірі, встановленого договором. Тому власником будинку та земельної ділянки відповідно до договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 28 серпня 2008 р., став позивач по справі ОСОБА_1/а.с.9/.

Разом з цим позовні вимоги не можуть бути задоволені на підставі наступного.

На вирішення суду поставлено питання про усунення перешкод позивачу у оформленні права власності на земельну ділянку площею 0.25 га за адресою Тячівський район,АДРЕСА_1 шляхом визнання незаконною відмови ОСОБА_2 на погодження меж земельної ділянки та визнати його право на цю земельну ділянку без погодження меж з ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В порушення зазначеної норми закону позивачем не надано жодного доказу, що він звертався до відповідачки по питанню погодження меж і отримав відмову. Таким чином це обґрунтування позову є недоведеним. Іншого обґрунтування позовна заява взагалі не містить. Окремі норми матеріального права та посилання на постанову Пленуму ВС України, які наведені в позовній заяві, не є обґрунтуванням позову: цим законодавством лише регулюються певні відносини при порушення яких ці норми починають діяти.

Крім цього по справі встановлено, що фактично між сторонами є спір з приводу меж земельних ділянок, а відповідно до ч.3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму ВС України віл 16.04.2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» згідно зі статтею 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.

В матеріалах справи є заява апелянта на ім'я голови с. Калини про створення узгоджувальної комісії та погодження меж по зазначеній адресі та відповідь сільського голови на заяву, але рішення з даного питання орган місцевого самоврядування не приймав. Тому суд констатує, що по причині недотримання порядку розгляду зазначеного спору звернення до суду є передчасним. Однак з врахуванням того, що до суду особа вправі звернутись з любим питанням, зазначені позовні вимоги підлягають розгляду судом з прийняттям рішення про відмову у задоволенні цих вимог і по цій причині.

Керуючись ст.ст.307, 308,314 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 20 червня 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :