ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28.09.06 р. Справа № 25/244
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: відкритого акціонерного товариства „Донбассантехмонтаж” м. Донецьк
третя особа з боку позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Маріупольська філія відкритого акціонерного товариства „Донбассантехмонтаж” м. Маріуполь Донецької області
до відповідача: дочірнього підприємства управління № 128 акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція” м. Маріуполь Донецької області;
про стягнення заборгованості в сумі 5832грн.00коп.
За участю
представників сторін:
від позивача: Марьєнко В.В. – представник (довіреність № 3 від 10.03.2006);
від відповідача: Мирошниченко Г.М. – представник (довіреність № 06/910 від 08.08.2006)
від третьої особи: не з’явився
В засіданні приймали участь представники відповідача, які викликалися судом для надання пояснень по суті спору,: Курпа Л.П. – завідуюча складом (представник без довіреності), Фурман Е.П. – водій (представник без довіреності), Коваль Л.В. – головний бухгалтер (представник без довіреності)
Позивач – відкрите акціонерне товариство „Донбассантехмонтаж” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства управління № 128 акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція” м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за автошини в сумі 5832грн.00коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладну № б/н від 15.07.2005, заяву про злочин начальнику Жовтневого РВ МГУ УМВС України в Донецькій області, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.12.2005, податкову накладну № 205 від 12.09.2005, лист № 01/1340 від 30.11.2005, рахунок-фактуру № СФ-184 від 12.09.2005, вимогу № 24 від 03.05.2006, вимогу (повторно) № 39 від 10.07.2006, ухвалу господарського суду Донецької області № 11/106 від 18.05.2006.
Представник відповідача через канцелярію господарського суду 16.08.2006 надав відзив (вих. № 06/940 від 14.08.2006), копію накладної від 15.07.2005, копію пояснень Курпи Л.П. від 17.05.2005, копію пояснень Коваль Л.В. від 17.05.2006, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки з ЄДРПОУ.
Як вбачається з наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, позовні вимоги не визнаються в повному обсязі з наступних підстав: договір купівлі-продажу автошин між ДП „Управління № 128” АТЗТ „Донбасстальконструкція” та позивачем, а також з третьою особою не укладався; Маріупольська філія ВАТ „Донбассантехмонтаж” не є юридичною особою, а тому не мала права на здійснення любої угоди без довіреності від імені ВАТ „Донбассантехмонтаж”; посилання позивача на результати перевірки його заяви, проведеної Жовтневим РВ МГУ УМВС України в Донецькій області не є доказом наявності договірних відношень та факту продажу шести автошин на суму 5832грн.00коп.; додана до позовної заяви накладна від 15.07.2005 про відпуск 6 автошин не є належним чином оформленим документом та не підтверджує факт відвантаження шин на адресу відповідача – в накладній не зазначені підстави для відвантаження шин, відсутнє посилання на договір і номер довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача, додана до позову накладна оформлена „заднім” числом, оскільки оригінал накладної, пред’явлений завскладом відповідача Курпі Л.П., не містить підпису водія Фурмана Е.П., зазначення вартості автошин, прізвища завскладом позивача Золотухіної С.А. та печатки позивача; 6 автошин до ДП „Управління № 128” не поступали, заявка на придбання шин на адресу позивача або третьої особи не направлялася, довіреність на їх отримання відповідачем не видавалася ні директору ДПУ № 128 Козовському В.Л., ні водію Фурману Е.П.; позивач не пред’являв відповідачу рахунок на оплату вартості автошин та податкову накладну, у зв’язку з наведеним у позові слід відмовити.
Ухвалою від 17.08.2006 суд в якості третьої особи з боку позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучив Маріупольську філію ВАТ „Донбассантехмонтаж”.
29.08.2006 позивач через канцелярію господарського суду надав заперечення на відзив відповідача (вих. № 29 від 29.08.2006), в яких зазначає, що органами МВС при наявності оригіналу накладної від 15.07.2006 доведено, що відповідач отримав 6 нових автошин від позивача, та це підтвердили робітники підприємства відповідача в момент їх опитування в грудні 2005 р., а не особою (Авджи К.В.), який в той час не працював керівником підприємства.
31.08.2006 відповідач через канцелярію господарського суду за супровідним листом від 31.08.2006 надав пояснення Фурмана Е.П., в яких останній зазначає, що шини він не отримував.
У судовому засіданні 31.08.2006 представник позивача надав пояснення завідуючої складом Золотухіної С.А. від 30.08.2006, які залучені до матеріалів справи. З наданих пояснень вбачається, що шість автошин були видані водію відповідача Фурману Є.П. по накладній, в якій він розписався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та осіб, що були викликані судом для дачі пояснень по суті спору, господарський суд ВСТАНОВИВ.
Як зазначено в позовній заяві, відповідно до усної домовленості між першими керівниками Маріупольської філії ВАТ „Донбассантехмонтаж” та дочірнім підприємством управлінням № 128 АТЗТ „Донбасстальконструкція”, робітник ДП управління № 128 АТЗТ „Донбасстальконструкція” Фурман Е.П. отримав з центрального складу Маріупольської філії ВАТ „Донбассантехмонтаж” шість нових автошин 12.00 R20 ИД 304, У- 4НС 16 на загальну суму 5832грн.00коп.
Позивач в обґрунтування та підтвердження факту отримання робітником відповідача шести автошин посилається на накладну № б/н від 15.07.2005 на суму 5832грн.00коп., підписану представником ДП Управління № 128 Фурманом Е.П., та постанову про відмову в порушені кримінальної справи від 29.12.2005.
Відповідно до статей 54,57 Господарського процесуального кодексу України позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи.
Посилання позивача на накладну № б/н від 15.07.2005 та постанову про відмову в порушені кримінальної справи від 29.12.2005 не може бути прийнято судом в якості належних доказів в обґрунтування позовних вимог, з огляду на наступне.
Зазначена накладна від 15.07.2005 не містить посилання на серію, номер та дату довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, одержувача цінностей.
Відповідно до п. п. 2, 6, 12, 13, 15 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” № 99 від 16.05.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, з змінами та доповненнями, останні зміни від 19.10.2000, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.
Особа, яка одержує цінності за довіреністю, має пред'явити продавцю паспорт чи інший документ, що засвідчує її особу.
Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Таким чином, при відпуску цінностей у накладній (чи іншому первинному документі) зазначаються номер та серія пред'явленої довіреності, а також одержувач цінностей. Особа, яка отримала цінності, у накладній (іншому первинному документі) ставить підпис, який має відповідати підпису в довіреності.
Вказана накладна від 15.07.2005 не містить посилання на особу, уповноважену на отримання товарно-матеріальних цінностей, серію, номер, дату довіреності. Окрім того, в цій накладній відсутні такі графи, як „Здав” та „Прийняв” та, відповідно, в цих графах відсутні підписи осіб, уповноважених на видачу та отримання цінностей.
З огляду на викладене, суд вважає, що накладна № б/н від 15.07.2005 оформлена неналежним чином та не включає доказів приймання відповідачем товару, тому не може служити підставою в підтвердження факту отримання автошин відповідачем.
Як було зазначено, накладна № б/н на суму 5832грн.00коп. датована 15.07.2005. Рахунок-фактура № СФ-184 на оплату суми 5832грн.00коп. та податкова накладна № 205 на суму 5832грн.00коп. виписані 12.09.2005, тобто майже поспіль двох місяців від дати самої накладної.
Відповідно до п. 7.2.3. Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997, з змінами та доповненнями, останні зміни від 19.01.2006, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
В свою чергу, п. 7.3.1. цього Закону передбачає, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
В порушення вимог зазначених пунктів Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна на автомобільні шини була виписана 12.09.2005, в той час коли шини, як стверджує позивач, були передані відповідачу за накладною від 15.07.2005.
Постанова про відмову в порушені кримінальної справи від 29.12.2005 судом не приймається в якості належного доказу в підтвердження факту поставки та отримання автошин, оскільки, по-перше, згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України тільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
По-друге, ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на зазначені статті Господарського процесуального кодексу України, посилання позивача на постанову про відмову в порушені кримінальної справи як на доказ в підтвердження передачі та прийняття автошин є некоректним.
Відповідач протягом розгляду справи № 25/244 заперечував проти факту отримання автошин, зазначив, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не виписував.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів суду та документально не підтвердив факт передання автомобільних шин та отримання їх відповідачем.
З огляду на це, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, тому як останні не мають під собою правового підґрунтя.
Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В :
В позовних вимогах відкритому акціонерному товариству „Донбассантехмонтаж” м. Донецьк до дочірнього підприємства управління № 128 акціонерного товариства закритого типу „Донбасстальконструкція” м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за автошини в сумі 5832грн.00коп., ВІДМОВИТИ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Вступна та резолютивна частини були оголошені в судовому засіданні.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 28.09.2006.
Суддя Бойко І.А.
Вик. Тимошенко О.О.
Тел. 3056827
Надруковано 4 примірники:
1 прим.. –позивачу;
1 прим.. –відповідачу;
1 прим. – третій особі;
1 прим. – до справи.