Справа №2314/4748/12
Провадження №1/711/24/13
В И Р О К
іменем України
20 серпня 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - Піковського В.Ю.,
при секретарі - Чмих І.С.,
з участю: прокурора - Ковтуна А.В.,
адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Стеблів, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з неповної середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше судимого вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.11.2011 року за ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна, вироком апеляційного суду Черкаської області від 28.02.2012 року покарання засудженому змінено на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна, початок строку відбування покарання з 28.11.2011 року, Черкаська ВК (№62).
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 будучи засудженим за ч.2 ст.307 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з 28.11.2011 року, відбуваючи покарання в Черкаській виправній колонії №62 вчинив злочин за наступних обставин.
09.04.2012 року, о 06 годині 15 хвилин, під час проведення масових заходів, а саме сніданку засуджених, засуджений ОСОБА_2, порушуючи Правила внутрішнього розпорядку установи виконання покарання, якими засуджених зобов'язано пересуватись за межами локальних секторів на території виправних колоній тільки строєм, вийшов зі строю та направився в бік міжзонного контрольно-пропускного пункту установи.
З метою проникнення на промислову зону установи, засуджений ОСОБА_2 підійшов до чергового помічника начальника установи майора внутрішньої служби ОСОБА_3, який знаходився в той час на міжзонному КПП та вийшов на зустріч засудженому для з'ясування причин виходу зі строю, та заявив щоб ОСОБА_3 відкривав двері та що він іде додому. При цьому засуджений ОСОБА_2 був збуджений, висловлював нецензурну лайку з погрозами заподіяти тілесні ушкодження працівникам установи.
Внаслідок неправомірної дії ОСОБА_2, яка проявилася у застосуванні фізичної сили до ЧПНУ майора ОСОБА_3, на підставі ст.106 КВК України, з метою припинення протиправних дій, а також запобігання заподіянню засудженим шкоди та тілесних ушкоджень оточенню або самому собі, молодшим інспектором ВНіБ молодшим сержантом ОСОБА_4 та молодшим інспектор ВНіБ сержантом ОСОБА_5 до засудженого ОСОБА_2 було застосовано фізичну силу, а саме прийоми рукопашного бою та спецзасіб наручники.
Під час застосування до засудженого ОСОБА_2 спецзасобу наручників останній проявив буйство, чинив фізичний опір та намагаючись звільнитись, умисно вкусив молодшого інспектора ВНіБ молодшого сержанта ОСОБА_4 за великий палець лівої руки, чим наніс йому легких тілесних ушкоджень.
Судом, враховуючи позицію прокурора, який повідомив, що відповідно до норм КПК редакції 1960 року, може здійснити відповідний захист прав потерпілого самостійно на належному рівні, думку інших учасників судового розгляду щодо можливості проведення слухання справи за даної явки учасників судового процесу та той факт, що в даній кримінальній справі не було подано цивільного позову, що свідчить про відсутність претензій будь-якого характеру до підсудного, було постановлено за можливе проводити вподальшому судове засідання за даної явки учасників судового провадження.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину, в пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України визнав в повному обсязі, дав покази про обставини скоєння злочину: на початку квітня 2009 року, точної дати не пам'ятає, з ранку у нього боліла голова, після сніданку вийшов із строю, підійшов до працівника колонії і сказав, щоб той відкрив двері та уже випускав його при цьому погрожував застосувати фізичну силу, на нього одразу накинулися працівники установи, зупиняючи його неправомірні дії, під час спроби одягнути йому наручники він укусив працівника колонії за палець, намагаючись звільнитись. У судовому засіданні щиросердечно розкаявся та прохав врахувати суд, що має на утриманні малолітню дитину, крім цього страждає легкою розумовою відсталістю, що обґрунтовує не карати його суворо.
Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудного змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України (редакції 1960 року) суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмеживши дослідження доказів допитом підсудного. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Винність підсудного ОСОБА_2 підтверджується, як його показами, даними в судовому засіданні, так і тими доказами, які були зібрані органами досудового слідства і, які визнав підсудний в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України (редакції 1960 року).
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вина підсудного в інкримінованому йому злочину доведена повністю і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу підсудного, який має опосередковані характеристики, та обставини, що пом'якшують його покарання, згідно положень ст. 66 КК України - щире каяття та визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, при вивченні даних підсудного, суд взяв до уваги, що ОСОБА_2 страждає легкою розумовою відсталістю, має на утриманні малолітню дитину, згідно висновку медичної комісії, що міститься у військовому квитку, непридатний до військової служби, має посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Враховуючи вказані обставини, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке на підставі ч. 3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, та те, що він висновків не зробив, на шлях виправлення не став, а знову вчинив злочин у період відбування покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе тільки при призначенні покарання у виді позбавлення волі.
Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Оскільки відбуваючи покарання за вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.11.2011 року за ч.2 ст.307 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна, зміненого вироком апеляційного суду Черкаської області від 28.02.2012 року підсудний вчинив новий злочин, то суд вважає за необхідне ОСОБА_2 остаточно призначити покарання у відповідності до ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, так як підсудний ОСОБА_2, будучи судимим та відбуваючи покарання у виді позбавлення волі в Черкаській виправній колонії №62 вчинив новий умисний злочин.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Судові витрати по кримінальній справі відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 299, 323, 324 КПК України (редакції 1960 року), -
З А С У Д И В:
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати частково невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду Черкаської області від 28.02.2012 року і остаточно призначити до відбуття 3 роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2, до вступу вироку у законну силу, залишити попередню - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання рахувати з дня взяття його під варту, тобто з 10.05.2012 року.
У строк відбуття покарання зарахувати строк перебування під вартою.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб учасниками процесу з моменту його проголошення.
Головуючий: В.Ю. Піковський