Справа № 2-1668/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2013 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Бакун Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні сходовою клітиною загального користування,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Першотравневого районного суду м.Чернівці з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні сходовою клітиною загального користування.

Посилалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира знаходиться на першому поверсі будинку. Відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3, яка розташована на другому поверсі будинку. В 2011 році ОСОБА_2 самовільно встановила дверне полотно на сходовій клітині загального користування на рівні першого поверху, чим обмежила їй доступ до сходової клітини та горища, а також створила пожежонебезпечну ситуацію для будинколовдіння в цілому. У зв'язку з цим, відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.150 КпАП України та накладено штраф. Крім того, ОСОБА_2 зобов'язано в термін до 15.03.2012 року демонтувати самовільно встановлені двері на сходовій клітині загального користування. Разом з тим, дверне полотно відповідачкою так і не було демонтоване, у зв'язку з чим вона звернулася до суду.

Просила позов задовольнити та зобов'язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні сходовою клітиною загального користування в будинковолодінні АДРЕСА_3 шляхом демонтажу дверного полотна на сходовій клітині.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали та підтвердили викладені у ньому обставини. Просили задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 не визнала, про що надала письмові заперечення.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідка, оглянувши докази на місці та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що рішенням Чернівецького міськвиконкому №493/13 від 14.07.2009 року будинок АДРЕСА_3 був знятий з балансу та переданий для обслуговування власникам квартир (а.с.111.)

Позивачці ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 13.12.2010 року належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.5,65).

Відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 (а.с.110.)

Виїздом суду для огляду доказів на місці було встановлено, що на сходовій клітині першого поверху при виході на другий поверх встановлено дверне полотно (а.с.108-109).

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5, двері на рівні першого поверху було встановлено, ще їх матір'ю в 1984 році. Двері були встановлені з метою уникнення протягів. До цього часу ці двері зачинялися на замок і ні в кого з мешканців будинку не було претензій з приводу їх встановлення. Вказана обставина не заперечувалася сторонами, а тому не потребує доказуванню.

Із договору дарування квартири від 13.12.2010 року, за умовами якого ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1, вбачається, що укладення договору відповідає інтересам сторін, волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає їх внутрішній волі.

Виходячи зі змісту ст.717 ЦК України отримання дарунку є правом, а не обов'язком обдарованого.

Таким чином, на момент укладення договору дарування позивачка ОСОБА_1 не висловлювала будь-яких зауважень з приводу отриманої в дар квартири, стверджуючи, що її волевиявлення на прийняття дару є вільним та усвідомленим.

Також судом встановлено, що відповідачку ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.150 КпАП України, тобто за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.6).

Крім того, як вбачається із відповіді на звернення ОСОБА_1 до Управління держтехногенбезпеки у Чернівецькій області від 24.02.2012 року, ОСОБА_2 направлено припис на усунення порушень вимог пожежної безпеки (через встановлення дверного полотна на сходовій клітині загального користування) з зазначеним терміном виконання. (а.с.8).

Як пояснила позивачка ОСОБА_1, при розгляді справи, у разі виникнення пожежі, вона буде позбавлена можливості вистрибнути через вікно на другому поверсі, так як вихід на другий поверх закритий дверима.

Разом з тим, на думку суду, таке твердження позивачки є надуманим та нічим не обґрунтованим, а звернення її до суду із вказаним позовом, викликане наявністю неприязних відносин з відповідачкою ОСОБА_2 При цьому, суд виходить з наступного:

Згідно вимог ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При огляді доказів на місці судом було встановлено, що квартира позивачки ОСОБА_1 знаходиться на першому поверсі будинку по АДРЕСА_1 та з її квартири виходять два вікна. Отже, доводи позивачки щодо евакуації у разі виникнення пожежі саме через вікно на другому поверсі будинку, є нелогічним.

Крім того, як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, вона являється колишньою власницею квартири де зараз проживає позивачка ОСОБА_1 Весь час поки вона (свідок) проживала у вказаному будинку у них з ОСОБА_2 були хороші відносини і всі питання вони вирішували по-добросусідськи. Встановлені двері не створювали для неї жодних перешкод. Натомість, після придбання квартири АДРЕСА_1 позивачкою ОСОБА_1, остання захотіла збільшити площу квартири за рахунок загального коридору, у зв'язку з чим у них з ОСОБА_2 виник конфлікт.

Таким чином, суд вважає, що твердження позивачки про те, що встановлення дверного полотна на рівні першого поверху при виході на другий поверх створює пожежнонебезпечну ситуацію є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

Також на думку суду, надуманим є посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що відповідачкою ОСОБА_2 чиняться їй перешкоди у доступі до горища, виходячи з наступного:

Так, виходом суду на місце було встановлено, що вихід на горище знаходиться в коридорі квартири відповідачки ОСОБА_2 Крім того, вказані обставини підтверджуються відповідями на звернення ОСОБА_1 до Управління житлового господарства та Управління держтехногенбезпеки у Чернівецькій області (а.с.6-8.)

Як вже зазначалось вище, квартира АДРЕСА_3 належить відповідачці на праві власності, а тому суд вважає, що доступ до горища може здійснюватися лише за згодою власника, тобто ОСОБА_2

Згідно вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, на думку суду, позивачкою ОСОБА_1 не було надано суду достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому у задоволенні її позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 717, 369 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 58, 60, 64, 79, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні сходовою клітиною загального користування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Вольська-Тонієвич О.В.