РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 2/123/138/2013Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
№ провадження: 22-ц/190/3434/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сіротюк В. Г.
"15" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сіротюка В.Г.
Суддів:Рошка М.В., Хмарук Н.С.,
При секретарі:Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Сімферопольської міської ради, ОСОБА_8, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя», Управління земельних ресурсів Сімферопольської міської ради про усунення перешкод у користуванні і обслуговуванні домоволодіння та визнання частково незаконним та скасування рішення Сімферопольської міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
13 вересня 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні і обслуговуванні домоволодіння АДРЕСА_1, шляхом знесення в місячний термін самовільних будов, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та визнання частково незаконним та скасування рішення Сімферопольської міської ради № 312 від 29 грудня 2011 року, посилаючись на те, що на земельній ділянці відповідачки розташований гараж та інші самовільні будови, які перешкоджають обслуговуванню будинку АДРЕСА_1.
Рішення Сімферопольської міської ради № 312 від 29 грудня 2011 року ухвалено з порушенням їх права на обслуговування багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та їх права на отримання частини цієї ділянки за набувальною давністю.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_7 та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, оскільки, зокрема, помилковими є висновок суду першої інстанції щодо відсутності права у позивачів на оскарження спірного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність відповідачки (рішення Сімферопольської міської ради № 312 від 29 грудня 2011 року).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для висновку, що право позивачів порушено та підлягає захисту в судовому порядку.
По суті рішення суду першої інстанції є правильним, відповідає закону, який регулює спірні правовідносини, однак є необґрунтованими його мотиви про відсутність у позивачів права оскарження рішення органу місцевого самоврядування.
Відтак, рішення суду підлягає зміні, а доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог підлягають відхиленню, виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивачі набули право власності на квартиру, розташовану в багатоквартирному житловому будинку на підставах і в порядку, передбачених Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду».
Частиною п'ятою статті 10 названого Закону визначено, що користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.
Згідно частини четвертої статті 42 Земельного кодексу України, розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Прибудинкова територія є територією навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Приймаючи до уваги зазначене, по справі підлягали з'ясуванню, зокрема, чи розроблявся та затверджувався відповідними органами місцевого самоврядування проект розподілу території багатоквартирного будинку, який є основою для визначення меж земельних ділянок на території існуючої забудови, чи прибудинкова територія (земельна ділянка) передавалася в користування відповідним органам місцевого самоврядування, чи розроблялася в установленому законом порядку відповідна землевпорядна документація та видавалися правовстановлюючі документи на землю та чи встановлювалися межі земельної ділянки в натурі.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, рішенням 32-ї сесії VI скликання № 312 від 29 грудня 2011 року Сімферопольської міської ради «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, передачі громадянам України, земельних ділянок у власність, оренду в місті Сімферополі, про скасування рішень виконавчого комітету та внесення змін в рішення Сімферопольської міської ради» відповідачці ОСОБА_8 передано в приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 в місті Сімферополі, площею 0,0502 га для обслуговування житлового будинку (том № 1, арк. справи 64).
Тобто названа земельна ділянка (її розмір) фактично складається з земельної ділянки, площею 0,0424 га, яка була раніше надана у користування згідно рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів від 24 червня 1955 року і власне з додаткової до розміру 0,0502 га, яка знаходиться в стороні від багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та в межах кварталу приватної забудови.
Матеріали цивільної справи, за результатами звернень позивачів, містять дані про те, що спірна (додаткова) земельна ділянка 0,0100 га раніше нікому не передавалася (відповідь завідуючого сектором Держземінспекції Управління Держкомзема в м. Сімферополь та прокуратури Київського району міста Сімферополя) (том № 1, арк. справи 13, 15).
Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
На виконання вимог статей 10, 137 Цивільного процесуального кодексу України ухвалою апеляційного суду від 25 липня 2013 року з метою можливості з достовірністю визначити межі прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 були витребувані з КРП СМБРТІ, Управління архітектури, будівництва та регіонального розвитку Сімферопольської міської ради, Міськрайонного Управління Держземагенства в місті Сімферополі та Сімферопольському районі належним чином завірені копії кадастрового плану кварталу (з зазначенням можливих змін за період з 1987 року до сьогодні); викопіювання з Генерального плану АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2; проекту розділу території; проекту будівництва; плану розмежування; плану земельно-господарського влаштування території міста з зазначенням розмірів та якісних характеристик земельної ділянки та її цільового призначення (том № 2, арк. справи 93-34).
Судом були досліджені: копія з топографічної зйомки М 1:500; копія плану зонування території міста Сімферополя, затвердженого рішенням сесії міської ради № 610 від 21 лютого 2013 року; копія топографічної зйомки М 1:2000, 1983 року видавництва; копія топографічної зйомки М 1:5000, 2004 року видавництва;копія Генерального плану міста Сімферополя, затвердженого рішенням сесії міської ради № 234 від 22 вересня 2011 року; копія плану будівельного кварталу № 32; відповідь начальника Міськрайонного Управління Держземагенства в місті Сімферополі та Сімферопольському районі (том № 2, арк. справи 99, 101, 102, 103, 104, 107, 109).
На графічних матеріалах, які знаходяться в Головному управлінні архітектури, будівництва та регіонального розвитку, не зафіксовані межі території відведеної земельної ділянки для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 (відповідь начальника Головного управління архітектури, будівництва та регіонального розвитку) (том № 1, арк. справи 166).
Представлена апеляційному суду представником позивача копія рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів № 308 від 27 червня 1980 року щодо надання дозволу на проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва 70-ти квартирного житлового будинку по вулиці Польовій, містить лише орієнтовні дані щодо площі ділянки за рахунок зносу житлових будинків та відсутності меж земельної ділянки в натурі (том № 2, арк. справи 124-125).
Таким чином, матеріали вказаних письмових доказів не містять даних про розробку і затвердження в установленому порядку землевпорядної документації; про правовстановлюючі документи та про встановлення меж земельної ділянки прибудинкової території в натурі, а також про юридичні факти передачі прибудинкової території (земельної ділянки) у користування відповідним органам місцевого самоврядування.
При ухваленні рішення Сімферопольська міська рада щодо передачі відповідачці ОСОБА_8 у приватну власність спірної земельної ділянки, діяла в межах своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи позивачів і про те, що рішенням 32-ї сесії VI скликання № 312 від 29 грудня 2011 року Сімферопольської міської ради, названий орган місцевого самоврядування позбавив їх права оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки відповідно до статті 119 Земельного кодексу України (набувальна давність) (том № 1, арк. справи 13), приймаючи до уваги наступне.
Згідно змісту та направленості статті 119 Земельного кодексу України, передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, тобто в загальному порядку. Такий порядок встановлений: щодо набуття земельних ділянок у власність - статтею 118 Земельного кодексу України, щодо набуття в оренду - статтею 123 Земельного кодексу України.
Відтак, така обставина як давність, передбачена цією статтею, не дає будь-яких переваг чи пріоритетності при передачі земельної ділянки.
Колегія суддів не може також не враховувати, що підстави та мотиви позову позивачів фактично є взаємовиключними, оскільки вважаючи, що у позивачів є право на отримання майна (земельної ділянки) за набувальною давністю за відповідними процедурами, встановленими законом, разом з тим вони вказують, що спірна земельна ділянка є частиною прибудинкової території, не приймаючи до уваги того, що за правовою природою вона, у випадку, якщо вона є такою, може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування лише виключно об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку.
В обґрунтування свого порушеного права, позивачі посилаються також на договір від 17 травня 2001 року про тимчасове користування земельною ділянкою, згідно якого ОСОБА_6 надана земельна ділянка, розміром 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 під гараж НОМЕР_1 на умовах оренди (том № 1, арк. справи 7).
Однак, за названим договором, який закінчив свою дію в травні 2002 року, платежі від позивача ОСОБА_6 в період дії договору отримувалися за користування земельною ділянкою, зайнятою самочинними гаражами на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів № 315 від 09 квітня 1991 року «Про введення платежів за використання земельних ділянок, зайнятих самовільними гаражами».
За умовами вказаного договору (п. 2.1. п.п. «д») після закінчення строку дії договору в місячний строк ОСОБА_6 був зобов'язаний провести демонтаж будівель на земельній ділянці (том. № 1, арк. справи 7).
У цивільній справі також встановлено на підставі письмових доказів, що межі земельної ділянки відповідачки, частина якої проходить паралельно з багатоквартирним житловим будинком не змінювалися з 1955 року, а тому посилання позивачів на невідповідність норм законодавства проїзду між земельною ділянкою відповідачки та багатоквартирним будинком не є підставами для задоволення позову, оскільки багатоквартирний будинок був збудований значно пізніше, а земельна ділянка по межі паралельній з багатоквартирним житловим будинком у приватної особи у встановленому порядку не вилучалася.
Виходячи з названих обстави, наявність окремих самочинних споруд в межах земельної ділянки відповідачки, не є такими, що порушують право позивачів на користування належним їм житлом в багатоквартирному житловому будинку відповідно до норм законодавства.
При такому положенні, коли за обставинами справи не встановлено жодних юридичних фактів щодо відведення, закріплення меж у встановленому порядку спірної земельної ділянки під прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, доводи позивачів щодо інших обставин та процедур надання відповідної спірної земельної ділянки (її частини) не зачіпають їх інтересів та не порушують їх суб'єктивні права, як мешканців багатоквартирного житлового будинку.
Інші доводи апеляційної скарги на містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно пункту 3 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, пунктом 3 частини першої статті 307, пунктами 3, 4 частини першої статті 309, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року змінити.
У задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Сімферопольської міської ради, ОСОБА_8, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району міста Сімферополя», Управління земельних ресурсів Сімферопольської міської ради про усунення перешкод у користуванні і обслуговуванні домоволодіння та визнання частково незаконним та скасування рішення Сімферопольської міської ради - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
М. Рошка В. Сіротюк Н. Хмарук