ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23.11.06 р. Справа № 36/305
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов Луганської області
до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю Компанії “Технологія” м. Дніпропетровськ
до відповідача 2: відкритого акціонерного товариства „Баглійкокс” м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
відповідача 3: державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк
про: стягнення 3186грн.09коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Погрібняк Д.Є. – юрисконсульт (довіреність № 02/01 від 03.01.2006);
від відповідача 1: не з’явився;
від відповідача 2: Марін В.А. – юрисконсульт (довіреність № 20-1 юр/д від 23.01.2006);
від відповідача 3: Філатов В.О. – юрисконсульт 1 категорії служби комерційної роботи та маркетингу (довіреність № Н-01/873 від 10.04.2006)
Позивач - відкрите акціонерне товариство “Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю Компанії “Технологія” м. Дніпропетровськ, відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” м. Дніпродзержинськ та державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення 3186грн.09коп., у тому числі вартість нестачі в розмірі 2465грн.13коп. та вартість витрат за користування вагонами в розмірі 720грн.96коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 007-06 від 31.01.2006р., розрахунок на вагову нестачу коксу, що надійшов на ВАТ “СЗФ” 14.04.2006р. від ВАТ “Баглійкокс”; розрахунок на вагову нестачу коксу, що надійшов на ВАТ “СЗФ” 15.04.2006р. від ВАТ “Баглійкокс”; розрахунок вартості простою вагонів на ВАТ “СЗФ”; залізничні накладні № 45688925 та № 45688955, акти приймання продукції по кількості № 15 від 17.04.2006р. та № 16 від 17.04.2006р., акти приймання продукції (первинні) № 15 від 14.04.2006р. та № 16 від 15.04.2006р., акти про вагу тари № 15/1 від 18.04.2006р. та № 16/1 від 18.04.2006р., акти приймання – передачі вантажу під охорону № 15 від 14.04.2006р. та № 16 від 15.04.2006р., телеграми № 1702 від 15.04.2006р. та № 1602 від 15.04.2006р., посвідчення № 15 від 17.04.2006р., посвідчення № 15/1 від 18.04.2006р., посвідчення № 16/1 від 18.04.2006р., посвідчення № 16 від 17.04.2006р., пам’ятку користування вагонами № 3761, № 3712; відомості подачі та прибирання вагонів № 045406 та № 044400, претензію № 02/2912 від 16.05.2006р., відповідь на претензію № 0603 від 19.06.2006р., рахунок № 1801 від 04.04.2006р., рахунок № 1803 від 05.04.2006р., рахунок № 1777 від 17.04.2006р., рахунок № 1931 від 12.04.2006р., платіжні доручення № 35372 від 04.04.2006р., № 35413 від 06.04.2006р., № 35609 від 12.04.2006р.
На підставі розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області Ємельянова А.С. від 26.09.2006 справа № 36/305 у зв’язку з хворобою судді Будко Н.В. була передана на розгляд судді Бойко І.А.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 27.09.2006 надав відзив на позовну заяву (вих. № 1138 від 26.09.2006р.), в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що приймання продукції відбувалося з порушенням положень Інструкції П-6, а саме:
- позивач при виявлені недовантаження, не вимагав від Залізниці складання комерційного акту, як цього вимагає п.5 Інструкції П-6 та ст. 52 Статуту Залізниць України;
- в повідомленні про виклик представника № 1702 від 15.04.20036р. не зазначена вартість продукції, якої не достає, та час, на який призначено приймання продукції, що не відповідає вимогам п. п. “г”, “д” п. 17 Інструкції П-6.
Також, відповідач 1 у відзиві не згоден з розрахунком вартості простою вагонів, оскільки позивач розрахунок вартості простою вагонів робить з посиланням на телеграму про повідомлення про виявлення нестачі, яку позивач в порушення п. 7.2. договору відповідачу 1 не направляв. Крім того, позивач при розрахунках кількості недовантаження не врахував погрішність ваг вантажовідправника і вантажоодержувача, оскільки вантажовідправник зважування продукції здійснював на 150тонних електронних вагонних вагах, про що свідчить відмітка в залізничній накладній, а в актах про приймання продукції вказано що продукція зважувалась на ВТМ – 130 тонних вагах. Оскільки спірний вантаж був прийнятий Залізницею у зазначеному у залізничній накладній кількості, то у відповідності до ст. 110 Статуту залізниць України, Залізниця несе відповідальність за схоронність перевезеного вантажу.
27.09.2006р. відповідачем 2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву (вих. № 4301/20-18юр від 26.09.2006р.), в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що приймання продукції відбувалося з порушенням положень Інструкції П-6, а саме:
- позивач при виявлені недовантаження, не вимагав від Залізниці складання комерційного акту, як цього вимагає п.5 Інструкції П-6;
- в порушення п. 17а Інструкції П-6 в телеграмах найменування вантажу зазначено невірно, не вказана вартість продукції, якої не достає, та часу, на який призначено приймання продукції;
- акти № 15 від 14.04.2006р., № 15 від 17.04.2006р., № 16 від 15.04.2006р., № 16 від 17.04.2006р складені з порушеннями, а саме: невідповідність найменування вантажу (продукції), зазначеного а актах прийомки продукції з залізничними накладними, не вказано, яким способом продукція зважувалася та станція прописки вагонних ваг, незрозумілий п. 30 актів;
- в акті № 16 від 15.04.2006р. приймання продукції вказано, що продукція зважувалась на вагах ВТМ – 130т, які пройшли державну повірку 01.02.2005р., в інших актах зазначено, що зважування продукції відбувалося на вагах ВТМ – 130т, які пройшли державну повірку 01.02.2006р. Однак, позивачем не було надано жодного документу, котрий містив би в собі дані про вказані ваги.
- позивач не виконав вимог ДСТУ – 322-12-2-94 “Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання.” Відповідно до вказаного ДСТУ одержувач вантажу повинен був в момент розвантаження вагонів відібрати проби для визначення масової долі загальної вологи, скласти акти відбору проби і здійснити розрахунок, який визначає розмір розбіжності маси сухої речовини між даними, які нараховані по документу про кількість і результати контрольної перевірки.
09.10.2006 позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання (вих. № 02/6501 від 09.10.2006), в якому просить ні підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України залучити до матеріалів справи пояснення, копію договору № 222/3 від 22.02.2001 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, копію додаткової угоди до договору від 22.02.2001 № 222/3, копію сертифікату якості № 175/3, копію сертифікату якості № 178, копію довідки про зроблених аналізах загальної вологи в коксах, коксових дріб’язках з вагонів за 17.04.2006 копію технічного паспорту ваг, розрахунок вартості простою, заяву про уточнення позовних вимог.
Перелічені документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.
В заяві про уточнення позовних вимог позивач згідно ст. 22 ГПК України просить стягнути з ВАТ “Баглійкокс” на користь ВАТ “СЗФ” вартість нестачі в розмірі 2465,13грн., вартість витрат за користування вагонами в розмірі 720,96грн.грн., витрати по сплаті держмита в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.
Зазначені уточнення судом приймаються до уваги.
В поясненнях ВАТ “Стаханівський завод феросплавів” зазначає, що в момент видачі вагону від залізниці не було підстав вимагати складення комерційного акту. В телеграмах, направлених відправнику (постачальнику) вказано скорочене найменування продукції – кокс. Вказати вартість вантажу, що не достає, не представлялося можливим, оскільки рахунок № 1777 поступив по факсу 21.04.2006, а рахунок № 1931 – 18.04.2006, тобто вже після приймання продукції, про що зазначено в позовній заяві. В п. 30 актів № 16 від 17.04.2006 та № 15 від 17.04.2006 вказано, що кількість вантажу визначалося зважуванням. При цьому, визначення відбувалося згідно п. 14 Інструкції П-6, а саме: перевіркою ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції. В п. 30 актів допущена помилка. В акті № 16 від 15.04.2006 помилково зазначено про державну повірку 01.02.2005, що підтверджується технічним паспортом ваг з відмітками про проходження повірки і контролю придатності. Відносно виконання умов ГСТУ 322-12-2-94, то даними ГСТУ передбачена прийомка продукції за якістю, а не за кількістю; абз. 5 п. 4.3. ГСТУ вказано, що допускається використовувати для визначення сухої маси партії коксу, що надходить, масову долю загальної вологи, визначеної у постачальника та вказаною в документі про якість. Крім того, під час розвантаження вагонів був здійснений відбір проб та проведений аналіз загальної вологи, про що свідчить довідка про зроблених аналізах загальної вологи в коксах, коксової дріб’язки з вагонів за 17.04.2006. Відносно посилання відповідача 1 на те, що він не був повідомлений про нестачу в вагоні № 66449315, то в матеріалах справи міститься оригінал телеграми № 1602 від 14.04.2006, направленої на адресу відповідача 1. Посилання відповідача 1 на те, що позивачем при прийманні вантажу і розрахунку кількості недовантаження не була врахована погрішність ваг вантажовідправника (150т) і вантажоодержувача (130т). Однак, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки при розрахунку недовантаження позивачем була врахована норма нестачі в розмірі 1%, встановлена п. 27 Правил видачі вантажів. В даному пункті також встановлено, що норма нестачі складається із суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. Також відповідач 1 у своєму відзиві посилається, що згідно договору ним повністю виконані умови поставки (СРТ – станція призначення), а саме: вантаж за накладними № 45688925 та № 45688956 переданий залізниці і, відповідно, прийнятий залізницею в кількості, зазначеній в накладних. Однак, оскільки вантаж був прийнятий залізницею без перевірки його маси, то обов’язок правильного заповнення накладної лежить на вантажовідправнику та саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним в накладній (ст. ст. 23, 24 Статуту залізниць України), Крім того, як зазначалося, при видачі вантажу слідів розкрадання в вагонах не виявлено, тому вантаж був виданий у відповідності до ст. 52 Статуту залізниць України без перевірки маси вантажу. Відносно простою вагонів в сумі 720,96грн. По-перше, плата за користування вагонами (за простой вагонів) – це не міра відповідальності, а саме плата за користування вагонами. Плата за користування вагонами № 67671602 та № 66449315 з моменту подачі телеграми і до моменту складення актів прийманні продукції по кількості № 15 від 17.04.2006 і № 16 від 17.04.2006 в сумі 720,96грн. є наслідком поставки відповідачем 2 вантажу з нестачею, так як при нормальній діяльності ВАТ “СЗФ” (при поставці продукції без нестачі) додатковий час у зв’язку з очікуванням представника відправника (постачальника) не потрібен. Тому, ВАТ “СЗФ” вважає, що ця сума за простой вагонів є збитками.
Ухвалою від 10.10.2006 у зв’язку з хворобою судді Бойко І.А. розгляд справи 36/305 був перенесений на 23.11.2006 на 10год.15хв.
Відповідач 3 направив до суду відзив на позовну заяву (вих. № 2022/1199 від 10.10.2006), в якому зазначає, оскільки вантаж прибув в справних вагонах, без ознаку втрати або розкрадання, був прийнятий вантажоодержувачем без претензій і перевірки згідно ст. 52, п. а ст. 111 Статуту залізниць України, тому залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу в сумі 3186,09грн.
Відповідач 2 направив до суду доповнення до відзиву (вих. № 4983/20-21 юр від 13.11.2006). З наданих доповнень вбачається, що ВАТ “СЗФ в доповнення раніш зазначених допущені ще порушення Інструкції П-6. Так, в порушення абз. 3 п. 20 Інструкції П-6 представник громадськості приймав участь в прийманні продукції 4 рази. Посвідчення № 15 та №16, видані 17.04.2006, та № 15/1, № 16/1, видані 18.04.2006, на одну й ту ж особу. Крім того, в посвідченні зазначено, що представник громадськості уповноважений на прийомку коксу, а в залізничних накладних зазначена інша продукція – коксовий горішок 10х25. Абзац 6 п. 21 Інструкції П-6 передбачає, що посвідчення, видане з порушенням правил цієї Інструкції, є недійсним, тобто прийомка продукції відбувалася без представника громадськості, а акт складений без участі представника громадськості не може бути наданий в якості доказу недовантаження продукції.
В засіданні суду 23.11.2006 представник відповідача 2 надав витяг з паспорту ваг з інформацією про технічні дані вагонних ваг та про дату повірки.
Належним чином засвідчені копії наданих документів залучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
Позовні вимоги ВАТ “Стахановський завод феросплавів” розглядаються з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог відносно відповідача 2 – ВАТ “Баглійкокс” м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області.
Окрім того, суд зазначає, ст. 306 Господарського кодексу України та ст. 908 Цивільного кодексу України встановлюють, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються договором, якщо інше не визначено транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форми власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998.
Відповідно до п. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Таке ж положення закріплено в п. п. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України.
З огляду на зазначенні статті Цивільного та Господарського кодексів України, вантажовідправником у даному випадку є ВАТ „Баглійкокс”, яке надавши залізниці накладні, які супроводжують вантаж – коксовий горішок, уклало з залізницею договір перевезення. Сторонами в цьому договорі виступають ВАТ “Баглійкокс” (Вантажовідправник) та Донецька залізниця (Перевізник).
Відповідно до ст. 30 Статуту залізниць завантаження вантажів у вагони, а також вивантаження з них здійснювалося відповідно відправником – ВАТ „Баглійкокс”, та вантажоодержувачем – ВАТ “СЗФ”.
Перевізник прийняв від вантажовідправника – ВАТ „Баглійкокс” вантаж та видав його вантажоодержувачу – ВАТ “СЗФ” без перевірки згідно ст. 52 Статуту залізниць України.
З аналізу перелічених норм виходить, що в даному випадку слід розглядати спір стосовно нестачі між ВАТ “СЗФ” та ВАТ “Баглійкокс”, про що наголосив позивач в заяві про уточнення позовних вимог, незважаючи на те, що продавцем товару виступає ТОВ Компанія “Технологія”.
Надалі для розкриття повного ланцюга відношень між сторонами слід вказати, 31.01.2006 між ВАТ “Стахановський завод феросплавів” (Покупець) та ТОВ Компанією “Технологія” (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 007-06 від 31.01.2006.
На виконання умов зазначеного договору 14.04.2006 та 15.04.2006 від ВАТ “Баглійкокс” зі ст. Баглій на адресу ВАТ “Стахановський завод феросплавів” за залізничними накладними № 45688925 і № 45688956 в вагонах №№ 67671602, 66449315 надійшов вантаж - коксовий горішок 10х25мм. Перевезення та видача вказаного вантажу відбувалася ДП “Донецька залізниця”. Як вбачається з залізничних накладних № 45688925 і № 45688956 вантажовідправник вантажу - ВАТ “Баглійкокс”, вантажоодержувач – ВАТ “Стаханівський завод феросплавів”. Вантаж на станцію призначення прибув в справних вагонах, без слідів втрати та був виданий Вантажоодержувачу Залізницею без перевірки згідно до ст. 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні вказаних залізничних накладних.
Пункт 7.1. договору № 007-06 від 31.01.2006 передбачає, прийомка продукції за якістю та кількістю повинна здійснюватися у відповідності з Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (П-6) та Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (П-7).
Пункт 7.2. цього договору встановлює, у випадку, якщо будуть виявлені будь-які дефекти в товарах, що поставляються, або якщо товари не будуть відповідати технічним умовам, оговореним в специфікаціях, доданих до Договору, або якщо буде виявлена нестача в вазі і/або кількості товару Покупець протягом строку, що відповідає законодавству України, має право пред’явити претензію Продавцю. Виклик представників Продавця при цьому обов’язковий.
Так, в ході прийомки вантажу по кількості, як зазначено в позовній заяві, була виявлена невідповідність кількості, зазначеній в документах, дійсній кількості.
За результатами прийомки продукції були складені первинні акти прийомки продукції № 15 від 14.04.2006 та № 16 від 15.04.2006.
При цьому , відповідно до вимог п. п. 16, 17 Інструкції П-6 прийомка вантажу була зупинена для виклику представників вантажовідправника та продавця, а вантаж був зданий під охорону, що підтверджується актами прийому-передачі вантажу під охорону № 15 від 14.04.2006 та № 16 від 15.04.2006.
Телеграмами № 1602 від 15.04.2006 та № 1702 від 15.04.2006 були викликані представники ТОВ Компанії “Технологія” та ВАТ “Баглійкокс” для спільної прийомки продукції. В зазначених телеграмах було вказано, що в вагонах, що прибули до ВАТ “СЗФ”, №№ 67671602, 66449315 виявлена нестача, у зв’язку з цим, представникам вантажовідправника та продавця слід з’явитися для комісійної видачі вантажу.
На виклик для участі в спільній прийомці продукції від ВАТ “Баглійкокс” надішла телеграма з інформацією, що їх представник не прибуде. Від ТОВ Компанії “Технологія” відповіді на телеграму не поступило, представник підприємства для участі в спільній прийомці продукції не з’явився.
17.04.2006 за участю представника громадськості ВАТ “СЗФ” – Мирошниченко С.В. та охоронця Сидюк А.В. була здіснена прийомка вантажу за кількістю, про що були складені відповідні акти прийому продукції за кількістю № 15 від 17.04.2006 та № 16 від 17.04.2006.
В актах прийомки продукції за кількістю № 15 та № 16 комісією було встановлено, що нестача сталася з вини вантажовідправника, сліди розкрадання відсутні, витікання вантажу також відсутнє. Згідно зроблених позивачем розрахунків вартість нестачі в вагоні № 67671602 становить 115грн.87коп., в вагоні № 66449315 – 2349грн.26коп.
Для встановлення ваги нетто, а також для встановлення фактичної ваги нестачі після вивантаження вагонів в порядку п. 14 Інструкції П-6 за участю представника громадськості – Мирошниченко С.В. була здійснена перевірка маси тари (вагону), що підтверджується актами про вагу тари № 15/1 від 18.04.2006 та № 16/1 від 18.04.2006.
Відповідач 1 у своєму відзиві посилався на те, що позивачем при прийманні вантажу і розрахунку кількості недовантаження не була врахована погрішність ваг вантажовідправника (150т) і вантажоодержувача (130т). Однак, як зазначив позивач у своїх поясненнях, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки при розрахунку недовантаження позивачем була врахована норма нестачі в розмірі 1%, встановлена п. 27 Правил видачі вантажів. В даному пункті також встановлено, що норма нестачі складається із суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
Стосовно посилання відповідача 2 на те, що в акті № 16 від 15.04.2006 вказано, що продукція зважувалася на вагах ВТМ-130т, які пройшли державну повірку 01.02.2005, позивач наголошує на помилковість зазначення дати повірки 01.02.2005. В підтвердження цього надає технічний паспорт ваг з інформацією про дату державної повірки. Як вбачається з паспорту ваг, дата повірки – 01.02.2006.
Крім того, на твердження відповідача 2 про невиконання позивачем вимог ДСТУ – 322-12-2-94 “Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання”, відповідно до якого одержувач вантажу повинен був в момент розвантаження вагонів відібрати проби для визначення масової долі загальної вологи, скласти акти відбору проби і здійснити розрахунок, який визначає розмір розбіжності маси сухої речовини між даними, які нараховані по документу про кількість і результати контрольної перевірки, позивач пояснює наступне. Даними ГСТУ передбачена прийомка продукції за якістю, а не за кількістю. В абз. 5 п. 4.3. ГСТУ вказано, що допускається використовувати для визначення сухої маси партії коксу, що надходить, масову долю загальної вологи, визначеної у постачальника та вказаною в документі про якість. Під час розвантаження вагонів був здійснений відбір проб та проведений аналіз загальної вологи, про що свідчить довідка про зроблених аналізах загальної вологи в коксах, коксової дріб’язки з вагонів за 17.04.2006, яка міститься в матеріалах справи.
Посилання відповідача 1 та відповідача 2 на відсутність комерційного акту не має під собою правового підґрунтя, оскільки вантаж прийшов на станцію призначення в справних вагонах, без слідів розкрадання або втрати на шляху прямування, та був виданий вантажоодержувачу без перевірки згідно ст. 52 Статуту залізниць України. Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України підставою для матеріальної відповідальності залізниці є комерційний акт або акт загальної форми. Згідно п. “а” ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності, зокрема за втрату, нестачу вантажу, що прибув в непошкодженому відкритому рухомому составі, завантаженому відправником, якщо відсутні ознаки втрати, розкрадання, порчі або ушкодження вантажу під час перевезення.
Вищезазначене надійшло відображення у відзиві на позовну заяву відповідача 3 – ДП “Донецька залізниця”.
Стосовно п. 30 актів № 15 та № 16, позивач пояснив, що в даному пункті була зроблена помилка.
Крім переліченого, відповідач 1 та відповідач 2 звертають увагу на порушення позивачем порядку оформлення телеграми про виклик представників для участі в спільній прийомці продукції та в видачі посвідчення на представника громадськості для участі у прийманні продукції.
Суд уважно дослідив акти прийомки продукції по кількості № 15 та № 16, телеграми, посвідчення на представника громадськості та дійшов висновку, про наявність порушень Інструкції П-6 з боку позивача.
Так, відповідно до п. 17 “а” Інструкції П-6 в повідомленні про виклик представника відправника (виготовлювача) повинно бути зазначено найменування продукції, дата і номер рахунка-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отриманий; кількість продукції, що не достає, характер нестачі (кількість окремих місць, внутрітарна нестача, нестача в пошкодженій тарі і т.п.); стан пломб; вартість продукції, що не достає; час, на який призначена прийомка продукції по кількості.
В телеграмах про виклик представників вантажовідправника та продавця, що містяться в матеріалах справи, відсутня інформація про повне найменування продукції, характер нестачі, вартість продукції, що не достає, та час, на який призначена прийомка продукції по кількості.
По-друге, абзац 3 п. 20 Інструкції П-6 зазначає, що представник громадськості підприємства-одержувача або представник другого підприємства може приймати участь в прийомці продукції у даного підприємства-одержувача не більше двох разів на місяць.
В порушення вимог зазначеного пункту Інструкції представник громадськості підприємства-вантажоодержувача Мирошниченко С.В. приймав участь в прийомці продукції 4 рази, про що свідчать посвідчення № 15 від 17.04.2006, № 16 від 17.04.2006, № 15/1 від 18.04.2006 та № 16/1 від 18.04.2006.
У відповідності до абзацу 6 п. 21 Інструкції П-6, посвідчення, видане з порушенням правил цієї Інструкції є недійсним.
Крім того, в актах № 15 та №16 про прийомку продукції за кількістю зазначено неповне найменування вантажу, не вказано яким способом продукція зважувалася та станція прописки вагонних ваг.
Таким чином, як видно з викладеного акти прийомки продукції складені з порушення вимог Інструкції П-6.
Позивач свої вимоги ґрунтує саме на актах прийомки продукції за кількістю і саме цими актами підтверджує факт нестачі.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що основним доказом в обґрунтування позовних вимог є акти прийомки продукції за кількістю, які не відповідають вимогам Інструкції, суд не може прийняти такі акти в якості належного доказу по справі.
Крім того, суд звертає увагу, що сторони в договорі самі узгодили пункт (п. 7.1. договору), відповідно якого прийомка продукції за кількістю здійснюється згідно Інструкції П-6. Тобто, сторони дійшли згоди стосовно прийомки продукції та, відповідно, документального оформлення цієї прийомки. Дотримання вимог Інструкції П-6 стосовно оформлення актів прийомки продукції є обов’язком сторін. В свою чергу, правильне оформлення документів стосовно приймання продукції є підставою в подальшому посилатися на такі документи, як на доказові засоби.
З огляду на викладене, позивачу в вимогах про стягнення з відповідача вартості нестачі в сумі 2465грн.13коп. відмовити.
Стосовно вимог про стягнення витрат за користування вагонами в розмірі 720грн.96коп., то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки в вимогах відповідно нестачі позивачу відмовлено, а як наслідок, в вимогах про стягнення витрат за користування вагонами також слід відмовити.
Відносно відповідача 1 та відповідача 3 позовні вимоги залишити без задоволення з урахуванням зроблених позивачем уточнень.
Витрати по сплаті держмита у сумі 102грн. 00коп. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн. 00коп. у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 306, 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 23, 24, 30, 37, 52, 111 Статуту залізниць України, Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В уточнених позовних вимогах відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” м. Стаханов до відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” м. Дніпродзержинськ про стягнення 3186грн.09коп., у тому числі вартість нестачі в розмірі 2465грн.13коп. та вартість витрат за користування вагонами в розмірі 720грн.96коп., ВІДМОВИТИ.
Вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю Компанії “Технологія” м. Дніпропетровськ (відповідач 1) та державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк (відповідача 3) залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Бойко І.А.
Вик. Тимошенко О.О.
Тел. 3056827
Надруковано 5 примірників:
1 прим. – до справи
1 прим. – позивачу;
1 прим – відповідачу1;
1 прим. – відповідачу 2;
1 прим. – відповідачу 3