Справа № 261/3556/13-ц

Провадження № 2/261/1338/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 21 серпня 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючого судді Жупанової О.О., при секретарі Крутась Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В с т а н о в и в :

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 12 червня 2010 року він передав відповідачу гроші в сумі 3000 грн. Відповідач отримав вказану суму грошей, в підтвердження укладення договору позики та отримання грошей, видав позивачеві власноручно написану розписку, в якій зазначив строк повернення позики на протязі двох місяців, тобто до 12 серпня 2010 року. В передбачений розпискою строк відповідач борг не повернув, тому він вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення на його користь боргу в розмірі 3 000 грн., а також 3 % річних у сумі 90 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 230 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнав у повному обсязі, не заперечував проти стягнення з нього 3 000 грн. боргу за договором позики, 90 грн. - 3 % річних та судових витрат у розмірі 230 грн.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 60 ЦПК, яка регламентує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 12 червня 2010 року ОСОБА_2 (далі-відповідач) отримав від ОСОБА_1 (далі - позивач) позику у розмірі 3 000 грн. з строком повернення на протязі двох місяців, тобто до 12 серпня 2010 року, про що свідчить відповідна розписка складена і підписана відповідачем (а.с.5). Позивачем належним чином було виконані свої зобов'язання, а саме, надані ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3 000 грн., однак відповідачем зобов'язання не виконані, станом на 12 серпня 2010 року і по теперішній час сума боргу не повернута.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення ч. 2 ст. 1047 ЦК України свідчать про те, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника.

У відповідністю зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З припису ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Виходячи з викладеного, суд вважає встановленим той факт, що 12 червня 2010 року сторони по справі уклали між собою договір позики, який оформили письмовою розпискою, тобто відповідач у справі за договором позики по письмовій розписці отримав від позивача грошову суму у розмірі 3 000 грн., з якої зобов'язався повернути до 12 серпня 2010 року (на протязі двох місяців) зазначену суму, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики у розмірі 3000 грн. підлягають задоволенню.

Окрім того, згідно ст. ст. 625, 1050 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних.

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

В зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних в розмірі 90 грн. також підлягають задоволенню.

Виходячи з наданих суду матеріалів, а також враховуючи той факт, що відповідачем позовні вимоги визнані , що у відповідності до ст.61 ЦПК України є підставою для звільнення від доказування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу та 3% річних за договором позики є законними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Сплата судового збору позивачем на користь держави в розмірі 230 грн. підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат підлягають задоволенню на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 625, 1046, 1047 і 1049 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 61, 76, 79, 88, 169, 213-215,224-226 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

- 3000 грн. (три тисячі гривень) суму боргу за договором позики;

- 90 грн. (дев'яносто гривень) - 3 % річних;

- 230 грн. (двісті тридцять гривень) - судовий збір.

Всього: 3 320 грн. (три тисячі триста двадцять гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Жупанова