ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року справа № 919/703/13

За позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

(вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради

(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 27831462,65 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Мельник В.В., довіреність від 16.03.2012;

від відповідача - Іванов П.П., довіреність від 03.01.2013.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК «Нафтогаз України») звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі - суду) з позовом до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (далі - відповідач, КП «Севтеплоенерго») про стягнення заборгованості у розмірі 27831462,65 грн, у тому числі: 24712029,57 грн - сума основного боргу; 1050084,07 грн - пеня; 1791394,14 грн - 7% штрафу; 67938,06 грн - інфляційні втрати; 210016,81 грн - 3% річних.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 22, 193, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 18.07.2012 №132/12-БО в частині здійснення своєчасної та повної оплати за спожитий природний газ.

Ухвалою суду від 20.06.2013 позовна заява НАК «Нафтогаз України» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/703/13.

23.07.2013 відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, зокрема зазначивши, що позивачем невірно розрахована сума збитків від інфляції, оскільки останній не врахував у розрахунку місяці, в яких була дефляція, а також невірно розрахована сума пені та 3% річних. За власним розрахунком відповідача, його борг перед позивачем складає 27806609,80 грн, з яких: 24712029,57 грн - сума основної заборгованості; 1049996,28 грн - пеня; 1791394,14 грн - 7% штрафу; 43190,55 грн - інфляційні втрати; 209999,26 грн - 3% річних. Також, представник відповідача просить зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з КП «Севтеплоенерго».

В порядку статті 77 ГПК України у судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2013, оголошувалась перерва до 14.08.2013.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

18.07.2012 між НАК «Нафтогаз України» (Продавець) та КП «Севтеплоенерго» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №132/12-БО (далі - Договір) /арк.с. 10-15/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 7519,8 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 3509,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн, крім ПДВ - 20% - 61,12 грн, всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн, крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн, всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписами та печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.08.2012 до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором, у період з серпня 2012 року по грудень 2012 року Продавець передав, а Покупець прийняв імпортований природний газ на загальну суму 30712029,57 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними без зауважень представниками сторін та скріпленими їх печатками: від 31.08.2012 на суму 279303,25 грн; від 30.09.2012 на суму 214197,44 грн; від 31.10.2012 на суму 385814,60 грн; від 30.11.2012 на суму 8659953,13 грн; від 31.12.2012 на суму 21172761,15 грн /арк.с.16-20/.

Натомість відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати спожитого природного газу виконав частково на суму 6000000,00 грн, внаслідок чого у нього за період дії Договору утворилась заборгованість у сумі 24712029,57 грн.

Вказані обставини і стали причиною для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 18.07.2012 між сторонами був укладений договір №132/12-БО, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами Договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого природного газу до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

За приписами статті 253 та частини п'ятої статті 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, з урахуванням наведених положень цивільного законодавства та погоджених сторонами умов Договору, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату отриманого природного газу у наступні строки: за актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 на суму 279303,25 грн - до 14.09.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 на суму 214197,44 грн - до 15.10.2012 (з урахуванням того, що 14.10.2012 - вихідний день, неділя); за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 на суму 385814,60 грн - до 14.11.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 до на суму 8659953,13 грн - до 14.12.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 на суму 21172761,15 грн - до 14.01.2013.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів повної оплати вартості отриманого за Договором природного газу, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість відповідача за Договором за спожитий природний газ складає 24712029,57 грн.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 24712029,57 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати відповідачем отриманого природного газу позивач також просить стягнути з КП «Севтеплоенерго» пеню в сумі 1050084,07 грн, 7% штрафу у розмірі 1791394,14 грн, інфляційні втрати у розмірі 67938,06 грн та 3% річних у розмірі 210016,81 грн.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору, зокрема встановлено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору, яким встановлені строки проведення розрахунків, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення оплати за спожитий природній газ, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд визнав його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 1791394,14 грн є правомірними.

Водночас, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд встановив їх часткову невірність у зв'язку з неправильним визначенням дати виникнення заборгованості за актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 на суму 214197,44 грн.

За власним розрахунком суду пеня та 3% річних за відповідні періоди прострочення оплати відповідачем природного газу складають відповідно 1049996,28 грн та 210002,47 грн.

Також, перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнав безпідставним застосування останнім індексу інфляції за грудень 2012 року на всю суму заборгованості за Договором, без урахування здійснення відповідачем її часткового погашення в період з 21.12.2012 по 28.12.2012 на суму 6000000,00 грн.

З урахуванням вказаної обставини, за власним розрахунком суду інфляційні втрати позивача за заявлений ним період нарахування (вересень 2012 року - січень 2013 року) складають суму 55904,24 грн.

Щодо заявленого у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення розмірі штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зменшення штрафних санкції є правом, а не обов'язком суду. При цьому, використання судом даного права законодавець у будь-якому випадку пов'язує з наявністю для цього виняткових обставин.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав на те, що порушення зобов'язання виникло внаслідок незадовільного фінансового стану підприємства, а стягнення штрафних санкцій ще суттєвіше погіршить його фінансове становище та буде мати негативні наслідки.

Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підтвердження наявності виняткових обставин, які призвели до порушення відповідачем грошового зобов'язання, доказів його майнового стану, скрутного становища, намагання відповідача сплатити заборгованість у період прострочення зобов'язання тощо.

Тобто відповідач не надав суду доказів наявності таких виняткових обставин, у той час, як відповідно до вимог господарського процесуального закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.

Підсумовуючи викладене, позов НАК «Нафтогаз України» підлягає задоволенню частково - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27819326,71 грн, з яких: 24712029,57 грн - сума основної заборгованості; 1049996,28 грн - пеня; 1791394,14 грн - 7% штрафу; 55904,24 грн - інфляційні втрати; 210002,47 грн - 3% річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради про стягнення 27831462,65 грн, у тому числі: 24712029,57 грн - сума основного боргу; 1050084,07 грн - пеня; 1791394,14 грн - 7% штрафу; 67938,06 грн - інфляційні втрати; 210016,81 грн - 3% річних, - задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 03358357; вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720; вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) суму основного боргу в розмірі 24712029,57 грн (двадцять чотири мільйони сімсот дванадцять тисяч двадцять дев'ять грн 57 коп.), пеню у розмірі 1049996,28 грн (один мільйон сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість грн 28 коп.), 3% річних у розмірі 210002,47 грн (двісті десять тисяч дві грн 47 коп.), 7% штрафу в розмірі 1791394,14 грн (один мільйон сімсот дев'яносто одна тисяча триста дев'яносто чотири грн 14 коп.), інфляційні втрати у розмірі 55904,24 грн (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот чотири грн 24 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 68789,99 грн (шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн 99 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 19.08.2013.

Суддя О.М.Архипенко