Справа № 2-231/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           8 жовтня 2008  року                                                                      м. Дніпропетровськ

                        Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                          головуючої судді                                      Петешенкової М.Ю.

                          при секретарі                                             Водоп”ян О.В.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та  моральної шкоди, суд -

УСТАНОВИВ:

           13 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

           Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 25 квітня 2007 року близько 07-45 год. на перехресті вул. Комсомольська та Сєрова в м. Дніпропетровську сталося дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21124 д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля SUZUKI GRAND VITARA д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 та на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився під керуванням її сина ОСОБА_3.

           Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю SUZUKI GRAND VITARA д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 на праві власності завдано технічних пошкоджень на суму 50 351 грн. 36 коп. 

           Постановою начальника відділу оформлення дорожньо-транспортної пригоди з обслуговування м. Дніпропетровська УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області від 6 травня 2007 року, у порушення кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди за ч. 1 ст. 286 КК України відносно водія ОСОБА_2 відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.   

           Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 6 червня 2007 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, у зв”язку з чим він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 68 грн.

           Вона зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальна шкода, яка складається: із суми матеріальної шкоди в розмірі 50 351 грн. 36 коп., суми за послуги транспортування пошкодженого автомобіля в розмірі 200 грн.; суми за надіслання телеграм відповідачу в розмірі 64 грн. 88 коп.; суми за оплату автотоварознавчої експертизи в розмірі  570 грн, вартість нотаріальних послуг в розмірі 120 грн. та судових витрат.

Позивач зазначає, що під час дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі під керуванням її сина ОСОБА_3. знаходилася невістка, яка разом з її сином отримала тілесні ушкодження та тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні. У зв”язку з тим, що вона отримала великий стрес через дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 25 квітня 2007 року, у неї стався гіпертонічний криз, внаслідок чого вона вимушена була звертатися за медичною допомогою та пройти відповідний курс лікування. Завдану моральну шкоду вона оцінює в 5 000 грн.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2007 року до участі у справі в якості третьої особи залучений ОСОБА_3., який на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився під керуванням автомобіля SUZUKI GRAND VITARA д/н НОМЕР_2.   

6 жовтня 2008 року позивач доповнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача витрати, пов”язані  з оплатою правової допомоги в розмірі 1 200 грн. 

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_4  позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

           Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнала частково, а саме в частині завданої матеріальної шкоди ОСОБА_1 Що стосується моральної шкоди, вважала, що вона не доведена позивачем та просила відмовити в цій частині позову.

           Третя особа ОСОБА_3. в судовому засіданні вважав позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі. 

Вислухавши третю особу, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню, з наступних підстав.

            Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

            Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року о 07-45 год. на перехресті вул. Комсомольська та Сєрова в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21124 д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля SUZUKI GRAND VITARA д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 та на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився під керуванням її сина ОСОБА_3.

      Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю SUZUKI GRAND VITARA д/н НОМЕР_2,  завдано технічні пошкодження.

      Відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2008 року, відповідач ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 68 грн. (а.с. а.с. 122-124).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль SUZUKI GRAND VITARA д/н НОМЕР_2 належить позивачеві ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 151).

    Відповідно до висновку експерта - автотоварознавця  № 434 від 02 серпня 2007 року, матеріальна шкода, завдана володільцю автомобіля SUZUKI GRAND VITARA д/н НОМЕР_2, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 50 351 грн. 36 (а.с. а.с. 4-11).         

    Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

           Суд вважає, що винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є відповідач ОСОБА_2, який порушив вимоги дорожнього руху, що підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2008 року (а.с. а.с. 122-124).

           Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

     При визначенні суми матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд виходить із висновку експерта - автотоварознавця  № 434 від 02 серпня 2008 року, із якого вбачається, що матеріальна шкода, завдана володільцю автомобіля SUZUKI GRAND VITARA д/н НОМЕР_2, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 50 351 грн. 36 (а.с. а.с. 4-11).         

    У відповідності зі ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює  підвищену небезпеку.

           При зазначених обставинах, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування вартості завданої матеріальної шкоди в розмірі 50 351 грн. 36 коп. та послуг транспортування пошкодженого автомобіля в розмірі 200 грн.; підлягають задоволенню (а.с. 38).

  Суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині відшкодування витрат по сплаті вартості послуг спеціаліста автотоварознавця у розмірі 570 грн., оскільки в силу ст. 79 ЦПК України, до судових витрат відносяться витрати пов”язані з залученням спеціалістів та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем було надано висновок спеціаліста автотовароведа експертного дослідження автотоварознавчого дослідження від 02 серпня 2008 року та довідка про сплату вартості послуг експерта в сумі 570 грн., суд вважає, що витрати, повз”язані з проведенням автотоварознавчого дослідження підлягають відшкодуванню в повному обсязі (а.с. 39).  

          Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст. 88 ЦПК України відмовити в задоволенні вимог позивача щодо стягнення витрат, пов”язаних з відправленням телеграм з повідомленням відповідачу у розмірі 64 грн. 88 коп. та вартості нотаріальних послуг, пов”язаних з оформленням повноважень представника  позивача в розмірі 120 грн., оскільки вони не ґрунтуються на вимогах діючого закону.  

           Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

           Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.

          Суд виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючі докази, надані позивачем в обгрунтування спричинення останньому моральних страждань, вважає суму  5 000 грн., яку просить стягнути позивач, завищеною, а тому вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 2 000 грн.

          Доводи представника відповідача щодо недоведеності в судовому засіданні з боку позивача завданої моральної шкоди, внаслідок дорожньої транспортної пригоди, суд вважає надуманими та не приймає їх до уваги, оскільки право ОСОБА_1 було порушено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди саме з вини ОСОБА_2

          Крім того, на підставі ст. 84 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов”язані з оплатою правової допомоги в розмірі 1 200 грн., що підтверджується відповідними фінансовими документами  (а.с. а.с.146-150).

          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 повинно бути стягнено сплачений судовий збір у розмірі 763 грн. 25 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

          Судом роз”яснювались позивачу, представникам сторін положення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

          Суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

          Керуючись ч. 1 ст. 1166, ст. 1167, ч. 2 ст. 1187 ЦК України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 57-60, 61, 79, 84, 88, 169, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 50 551 грн. 36 коп., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 763 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., витрати, пов”язані з проведенням авто товарознавчого дослідження у розмірі 570 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 1 200 грн, а всього 55 114 грн. 36 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

         Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

         Рішення суду набирає законної сили  після закінчення  строку подання заяви  про апеляційне оскарження.  

       Головуючий суддя:                                                           М.Ю. Петешенкова