ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

23.11.06р.

Справа № 9/426-06

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпераль”, с. Опитне               Дніпропетровського району Дніпропетровської області 

до  відповідача-1 :Відкритого акціонерного товариства „Хліб”, м. Дніпропетровськ

до  відповідача-2: Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Веско”,

                               м.Дніпропетровськ  

про стягнення 10009 грн. 45 коп.

Суддя  Подобед І.М.

Представники:

  Від позивача – Малюк О.А. – юрисконсульт, довіреність №39/06 від 25.09.06р.

  Від відповідача-1) – Фомічева С.І. – юрисконсульт, довіреність від 12.1.205р.

  Від відповідача-2) – Воробйов В.В. – юрисконсульт, довіреність №237-06 від  

СУТЬ  СПОРУ:

ТОВ „Імпераль” звернулось у вересні 2006 року із позовом, в якому з урахуванням уточнень від 16.11.06р., просить господарський суд стягнути на свою користь з ВАТ „Хліб” грошові кошти в сумі 8000 грн. моральної шкоди та 510 грн. франшизи, а з ЗАТ „Страхова компанія „Веско” 1539,45 грн. суму 1539,45 грн. невідшкодованої шкоди, що спричинена внаслідок ушкодження автомобіля „Фольксваген Каді” державний №АЕ6977АВ внаслідок зіткнення із автомобілем ГАЗ-5312 держ.№АЕ9072АН під час дорожньо-транспортної пригоди 09.02.2006р. на вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровськ.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідач вжив всі необхідні заходи щодо своєчасного відшкодування шкоди позивачу повідомивши про страховий випадок страховика - ЗАТ „Страхова компанія „Веско”, яка здійснила позивачу виплату страхового відшкодування у сумі 877,91 грн. Вказує, що наданий позивачем замовлення-наряд №Н000003672 від 20.06.06р. не є належним доказом понесення витрат у сумі 2887,37 грн., оскільки за звітом №15/ЧП від 16.02.2006р. матеріальний збиток власнику зазначеного автомобіля „Фольксваген Каді” становить 1387,90 грн. Вважає недоведеною позивачем і не підтвердженою належними доказами моральну шкоду.

Відповідач-2 позов не визнає, посилаючись на те, що страховиком була відшкодована Позивачу шкода у розмірі 877,91 грн., виходячи із розміру матеріальної шкоди 1387,90 грн., яку було визначено при товарознавчому дослідженні за вирахуванням суми 510,00 грн. франшизи. Вказує, що 18.04.06р. Позивач підписав  розрахунок суми страхового відшкодування, у якому вказав, що претензій до страхової компанії немає. Вважає не обґрунтованими вимоги Позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 8000 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.11.06р. до 23.11.06р.

          В судовому засіданні 23.11.06р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 09.02.06р. на вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровськ водій Гида Е.О. здійснюючи керування автомобілем ГАЗ-5312 державний номер АЕ9072АН, який належить Відкритому акціонерному товариству „ХЛІБ” (далі –Відповідач-1), здійснив зіткнення із автомобілем „Фольксваген Каді” державний номер №АЕ6977АВ, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Імпераль”.

Вина водія Гиди Е.О., який знаходився у трудових відносинах із Відповідачем-1, у порушенні Правил дорожнього руху підтверджується постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.06р. у адміністративній справі №3-1946/06.

Як видно із Поліса №ВА/1356596 від 07.06.05р. „обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” Відповідачем-1 був укладений із Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Веско” (далі –Відповідач-2) договір страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу –автомобіля ГАЗ-5312 державний номер АЕ9072АН, за умовами якого ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 25500 грн., а франшиза, на яку завжди зменшується страхове відшкодування, становить 510 грн.

Згідно звіту №15/ЧП від 16.02.06р. „про незалежну оцінку вартості матеріальної шкоди”, що був складений приватним підприємцем Тагаєвим В.П., який є експертом автотоварознавцем, розмір матеріальної шкоди (без урахування втрати товарної вартості), спричиненої власнику автомобіля „Фольксваген Каді” державний номер №АЕ6977АВ, що був ушкоджений в результаті ДТП, становить 1387,90 грн.

За умовами страхового полісу безумовна франшиза становить 510 грн., за вирахуванням якої Відповідач-2 відшкодував частково спричинену Позивачу шкоду, перерахувавши по платіжному дорученню №428 від 26.04.06р. суму 877,91 грн. ТОВ „Автоцентр-Україна”, яке виконувало ремонтні роботи.

Загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля „Фольксваген Каді” державний номер №АЕ6977АВ становила 2887,37 грн., що підтверджується замовою-нарядом №000003672 від 20.06.06р. та рахунком №С000000396 від 21.06.06р., що були виставлені ТОВ „Автоцентр-Україна”, а також платіжним дорученням №323 від 21.06.06р. Позивача про перерахування суми 2009,45 грн. за ремонт цього автомобіля по рахунку ТОВ „Автоцентр-Україна” та платіжним дорученням Відповідача-2 №428 від 26.04.06р. суму 877,91 грн.

Таким чином, дійсний розмір спричиненої Позивачу матеріальної шкоди становить 2049,45 грн., у тому числі: сума 1539,45 грн. невідшкодованої шкоди та сума 510,00 грн. франшизи, що була вирахувана із страхового відшкодування страховиком.

05.05.06р. Позивач звернувся до Відповідача-1 із вимогою, а 14.06.06р. із претензією, в яких просив перерахувати грошові кошти в сумі 2009,45 грн. для повного  відшкодування матеріальної шкоди та попередив Відповідача-1 про можливе заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідач-1 своєю відповіддю від 25.07.06р. відхилив вищевказані вимоги Позивача із посиланням порядку пред’явлення претензій та відсутністю законних підстав для її задоволення.

Окрім зазначеної матеріальної шкоди Позивач вимагає стягнення з Відповідача-1 суми 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що спричинена підривом ділової репутації Позивача та створенням уяви неспроможності здійснити ремонт автомобіля, у зв’язку із ухиленням Відповідача-1 від своєчасного та повного відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок чого з 09.02.06р. до 21.06.06р. автомобіль „Фольксваген Каді” державний номер №АЕ6977АВ з логотипом і написами австрійської фірми „Юліус Майл” на протязі 6 місяців розвозив по місту продукцію цієї фірми з ушкодженою задньою частиною кузову (типу „пікап”), чим спричинив шкоду авторитету Позивача перед клієнтами і представниками дистриб’ютора, які двічі за вказаний період приїжджали до України, робили зауваження Позивачу в частині підриву ділового іміджу, вимагали відремонтувати автомобіль, а в результаті зменшили Позивачу показники ефективності його роботи, знизивши бонуси і оптові скидки на продукцію.

На час розгляду справи доказів добровільного відшкодування зазначеної матеріальної і моральної шкоди Відповідач-1 і Відповідач-2 суду не надали.

З урахуванням встановлених обставин позовні вимоги Позивача до Відповідача-1 підлягають частковому задоволенню на суму 510 грн., а у позовних вимогах до Відповідача-2 слід відмовити повністю з наступних підстав.

Статтею 1172 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до ст. ст. 1187 ч.3, 1188 ч. 1 п.1 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки (зокрема транспортним засобом), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як зазначено в пункті 9 постанови Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.92р. №6, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Отже, оскільки Позивач здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля і вимагає стягнення з Відповідача-1 дійсної вартості відновлювального ремонту, Відповідач-1 не вправі вимагати врахування меншої вартості робіт, пошкоджених частин та витрачених матеріалів, з посиланням на вартість робіт, що була визначена експертним шляхом.

Згідно зі ст.22 п.22.1 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, що була нанесена у результаті ДТП майну третіх осіб.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

          Згідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

          В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Позивач, як власник ушкодженого транспортного засобу та особа, яка має юридичний інтерес до предмету спору у даній справі, після залучення до участі у справі страховика - Відповідача-2, висунув саме до цієї особи вимоги про відшкодування суми 1539,45 грн. матеріальної шкоди, а решту позовних вимог про відшкодування суми 510 грн. франшизи і 8000 грн. моральної шкоди просить задовольнити за рахунок Відповідача-1 (заява позивача від 16.11.06р. в матеріалах справи).

          Відповідач-2 у добровільному порядку відшкодував шкоду, що була спричинена Позивачу внаслідок пошкодження належного йому автотранспортного засобу, виходячи із розміру матеріальної шкоди (без урахування втрати товарної вартості), що був визначений на підставі вищевказаного звіту №15/ЧП від 16.02.06р. експерта автотоварознавця, та за вирахуванням суми 510 грн. безумовної франшизи.

          Таким чином, Відповідач-2, як страховик, повністю виконав перед Відповідачем-1, як страхувальником, та перед Позивачем, як потерпілою особою, свої зобов’язання, передбачені страховим полісом і чинним законодавством про страхування, тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 1539,45 грн. на відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідач-1 неналежним чином виконав свої встановлені вищенаведеними законодавчими нормами зобов’язання щодо відшкодування шкоди, яка спричинена за його вини майну Позивача, тому має нести перед Позивачем відповідальність за повне відшкодування матеріальної шкоди на суму 1539,45 грн. та 510,00 грн. вирахуваної страховиком безумовної франшизи, але внаслідок зміни Позивачем своїх позовних вимог, які в частині на суму 1539,45 грн. були пред’явлені тільки до Відповідача-2, підлягають частковому задоволенню на суму 510 грн. –франшизи.

Позивачем не надані, згідно вимог ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, будь-які письмові або інші докази як на підтвердження підриву його ділової репутації, так і на підтвердження розміру заявленої до стягнення моральної шкоди, тому решта позовних вимог Позивача до Відповідача-1 про стягнення суми 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди - задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

          Судові витрати у справі покладаються на Позивача та Відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпераль” до Відкритого акціонерного товариства „ХЛІБ” задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „ХЛІБ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпераль” суму 510 грн. франшизи, 5 грн. 19 коп. витрат на держмито, 6 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпераль” до Відкритого акціонерного товариства „ХЛІБ” на суму 8000 грн. відмовити.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпераль” до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Веско” на суму 1539 грн. 45 коп. відмовити повністю.

          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.М. Подобед

Рішення підписано - 08.12.06р.