ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2013 р.Справа № 821/2094/13-а
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусика А.Г.,
суддів - Вербицької Н.В. та Кравченко К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про зобов'язання утримуватись від вчинення певних дій та скасування вимоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в м. Херсоні з вимогою заборонити відповідачу примушувати його брати участь у діяльності УПФУ в м. Херсоні та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 23 травня 2013 року за № Ф-394 у сумі 9 776, 75 грн..
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначалось, що оскільки він відмовився від участі у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування, то не має обов'язку виконувати вимоги УПФУ в м. Херсоні, зокрема, щодо участі у його діяльності та сплати страхових внесків. Крім того, позивачем зазначено, що Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією, здійснює свою діяльність на підставі статуту та набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади, а оскільки до теперішнього часу ця організація не зареєстрована в установленому законом порядку, то і примус до виконання положень цього об'єднання та вимоги про сплату недоїмки від 23 травня 2013 року за № Ф-394 у сумі 9776, 75 грн. є порушеннями основоположних конституційних прав та свобод.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем, який станом на 01 січня 2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування (сплачував єдиний внесок), і як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування зареєстрований в УПФУ в м. Херсоні.
23 травня 2013 року відповідачем прийнято вимогу за № Ф-394 про сплату ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 9 776, 75 грн..
Вважаючи наведену вимогу не обґрунтованою, а стягнення сум єдиного внеску протиправним, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має статус фізичної особи-підприємця та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а отже, повинен сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 67 Конституції України та положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року за № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закон №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Також, положеннями ч.2 ст.6 Закону №2464-VI до обов'язку платника єдиного внеску віднесене, на ряду з іншим, своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску.
Отже, враховуючи вказані положення норм чинного законодавства та обставини справи, зокрема, щодо наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця, колегія суддів надходить до висновку, що вимоги пенсійного органу стосовно нарахування та сплати сум єдиного внеску є правомірними, а оскаржувана вимога від 23 травня 2013 року за № Ф-394 - обґрунтованою та такою, що підлягає виконанню. Наведені положення узгоджуються з принципами збору та ведення обліку єдиного внеску, встановленими ст.3 Закону №2464-VI, зокрема, щодо обов'язковості сплати єдиного внеску.
Стосовно ж правового статусу Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень п.12 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, набуття статусу юридичної особи та затвердження його статуту, повинно було здійснюватись протягом п'яти років із дня набрання чинності Закону №1058.
Пунктом 12 "Прикінцевих положень" Закону №1058-IV встановлено, що у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм названого Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подачі позову Пенсійний фонд України не перетворено у самоврядну неприбуткову організацію, така організація не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Таким чином, на даний момент Пенсійний фонду України має статус органу державної влади та діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 384/2011, який на даний час не втратив чинності.
Згідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 384/2011 Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Судова колегія не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.
Головуючий:А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька К.В. Кравченко