ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.06р.

Справа № 33/86

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об’єднання „Укрспецзалізшляхбуд”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”, м. Дніпропетровськ

про:  стягнення 16301 грн. 54 коп.

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: ю/к Ясногор І.В.  за довіреністю   № 102 від 16.08.05

від відповідача:   представник Кісенко В.В. за довіреністю № 116 /01-032

в засіданні приймали участь: -

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об’єднання „Укрспецзалізшляхбуд”  звернулось  до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” про стягнення 9733грн. 48коп. пені, 6568грн. 06коп. індексу інфляції та судові витрати по справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконання відповідачем рішення суду Дніпропетровської області від 19.12.05 у справі  № 7\329.

Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити в заявленій сумі.

Відповідач у відзиві б/н без дати проти позову, з посиланням на ст.ст. 549, 551, 625, 653 ЦК України  заперечує. Просить суд в  відмовити позивачу в за задоволенні позову, оскільки договір на  підряду розірваний судом  і зобов’язання за ними припинились.

Представник відповідача відзив підтримав.

В засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 ГПК України.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005р. у справі №7/329 (суддя Коваль Л.А.) розірваний договір підряду №802/05/КП від 21.04.2005р. укладений між відкритим акціонерним товариством „Дніпрошина” та товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об’єднання „Укрспецзалізшляхбуд”. З відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об’єднання „Укрспецзалізшляхбуд” стягнуто основний борг в сумі 99516грн., пеню в сумі 2699грн. 20коп., витрати на оплату державного мита в сумі 1107грн. 15коп. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005р. у справі № 7/329 залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В  позовній   заяві  позивач вказує, що   рішення господарського суду від 19.12.2005р. у справі № 7\329  виконано відповідачем лише  20.04.2006р.

Відповідно до ст. 21 Закону України  ”Про виконавче провадження” виконавчі документи  (в даному випадку наказ  господарського суду) можуть бути пред’явлені до виконання  протягом трьох років.

Позивач просить стягнути з відповідача 9733грн. 48коп. пені за період з 23.08.2005р. по 19.04.2006р. на підставі п. 7.1 договору підряду №802/05/КП від 21.04.2005р. та  індекс інфляції за період з вересня 2005 року по лютий 2006 року в сумі 6568грн. 06коп.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у   разі   розірвання   договору    зобов'язання    сторін припиняються. Якщо  договір  змінюється або  розривається у судовому порядку,  зобов'язання змінюється або припиняється з  моменту  набрання  рішенням  суду  про  зміну  або розірвання договору законної сили.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України  право чин щодо виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення зобов’язання по оплаті виконаних робіт в сумі 99516грн. підтверджено  рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005р. у справі №7/329.  Однак позивач   не скористався правом, передбаченим ст. 22 ГПК України  звернутись  також з вимогою про стягнення інфляційних та 3% річних.

          Вимога позивача  про забезпечення позову  судом  не задовольняється, оскільки підставою для вжиття заходів по забезпеченню позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивач не послався на жодні обставини, які б підтвердили відповідні припущення.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на  позивача.    

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35,  44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

В задоволенні позову відмовити

Суддя                                                                                                                       Т.І. Разіна