ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

03.11.08

Справа №2а-2838/08/4

 

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Заєвській Н.В.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився, 

від відповідача - не з'явився

від прокурора - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 

, 

за позовом   Прокурора Красногвардійського району АР Крим   в інтересах держави в особі   ОСОБА_1  

до   Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації             

про стягнення недоотриманої разової допомоги у розмірі 3568,00 грн.

Суть спору: Прокурор Красногвардійського району, діючий в інтересах особи ОСОБА_1(далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим (далі - відповідач) недоотриману разову грошову допомогу, як учаснику війни за 2006-2008 р.р. в сумі 3568,00грн.

Вимоги мотивовані тим, що позивач згідно зі ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання разової грошової допомоги, але отримав її не в повному обсязі.

Прокурор та позивач у судове засідання не з'явилися. Позивач надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи його участі та наполягала на позовних вимогах, з підстав, викладених у позові. 

Прокурор надіслав  клопотання, у якому уточнив позовні вимоги, просив визнати дії  Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим в частині недоплати разової грошової допомоги позивачу як ветерану війни за 2006-2008 р.р. неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок суми разової грошової допомоги  як ветерану війни та виплатити у повному обсязі.

Відповідач надіслав заперечення на адміністративний позов від 28.10.2008 №3218, у яких зазначає, що здійснює виплати позивачу у розмірах затверджених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та в порядку встановленому Постановою Кабінету міністрів України "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №177 від 18.02.2004. Оскільки для здійснення цієї виплати необхідні значні кошти, яких у держави не має, розмір щорічної разової допомоги до Дня Перемоги щорічно встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відповідач не мав законних підстав визначати або змінювати розміри зазначеної допомоги, оскільки вони визначалися законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Відповідач також зазначає, що відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду з захистом прав, свобод і інтересів осіб встановленого річний строк, в той час як прокурор просить стягнути заборгованість за три роки. У задоволені позову відповідач просить відмовити, справу просить розглянути за відсутністю представника Управління праці та соціального захисту населення Красногвадійської районної державної адміністрації АР Крим.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розглянути справу у його відсутність.

Справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -  

ВСТАНОВИВ:

 

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умовдля їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (із змінами та доповненнями), відповідно до преамбули цього Закону.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Згідно з ст.4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасниками війни відповідно до ст. 8 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі 4 мінімальних пенсій пенсії  за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня  здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є  пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання (ст.17-1  зазначеного Закону).

Судом встановлено, що позивач -  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є учасником війни, що  має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1  ст.3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Додатку 3 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про структуру місцевих державних адміністрацій" управління праці та соціального захисту населення відносяться до структурних підрозділів районних державних адміністрації, які згідно з ч.2 ст.1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 №586-XIV є місцевим органом виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади.

Таким чином, управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, суми недоплаченої разової грошової допомоги, суд зобов'язаний встановити, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Частина 5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлює, що учасникам війни щорічно до 5 травня, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі 4 мінімальних пенсій пенсії  за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Частиною 3 ст.2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Однак, незважаючи на відповідні положення ч. 3 ст.2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дія ч.5 ст.14 відповідного закону на 2006, 2007 року зупинялась, а у 2008 році викладалася в обмеженій редакції  в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни згідно із Законом України N107-VI від  28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України №489-V від 19.12.2006 “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України № 3235-IV від 20.12.2005 “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

Так, згідно зі ст.30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.

Статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 №489-V встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 грн., інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 грн.; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 грн.; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 грн.; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Підпунктом б) п. 3 ст.20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" ч. 5 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту” викладена в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Законів України про Державний бюджет на 2006, 2007, 2008 роки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є , невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого, самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої  держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частин 2,3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 3 статті 2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їх. 

Таким чином, будь-які закони, які регулюють  правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закони України “Про Державний бюджети на 2006 рік”, “Про Державний бюджети на 2007 рік”, “Про Державний бюджети на 2008 рік” мають відповідати вимогам Конституції та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Крім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Отже, встановлення зазначеними Законами України розміру виплат щорічної разової грошової  допомоги інвалідам війни в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги Законами України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" , "Про Державний бюджет України на 2008 рік"  звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.

Стаття 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 22 Конституції України наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ), окремі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі ст. 29 і пункт 13 статті 71 зазначеного вище Закону, яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, визнано такими, що не відповідають Конституції України, і положення даних норм втрачають чинність. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Зміни, внесені пп. б) п. 3 ст. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано також такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N10-рп/2008. Згідно з п.5.4. Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 N10-рп/2008 Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Суд приймає до уваги, що зазначені рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України обов'язкові до виконання на території України, остаточні і не може бути оскаржені.

Що стосується 2006 року, то Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”(стаття 30) установлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень. Одночасно, вказаним Законом (ч.18 ст.77) дію частини п'ятої статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

Дані норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”не змінювалася, неконституційним не визнавалися, а відтак є чинними для застосування та виконання відповідно до статті 68 Конституції України.

Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних  та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати одноразової грошової допомоги інвалідам війни.

Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України”від 29.06.2004 року.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень  не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес.  Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови в виплаті щорічної грошової допомоги позивачу протягом 2007, 2008 років у розмірах, визначених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-ХІІ не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на 01.05.2007р. - 406,00 грн., станом на 01.05.2008р. - 481,00 грн.

Таким чином, розмір щорічної допомоги учасникам війни до 5 травня відповідно до ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” складає:

- за 2007 рік (406грн.*3) =1218грн.; - за 2008 рік: (481грн.*3) =1443грн.

Як вбачається з матеріалів справи (довідка відповідача №2217/05-4 від 14.08.2008 року - а.с.5) та не заперечується позивачем, за 2007 рік позивачу виплачена щорічна державна соціальна допомога в розмірі 55грн., за 2008 рік ним отримана щорічна державна соціальна допомога в розмірі 65 грн. Таким чином, різниця між отриманим позивачем розміром допомоги та розміром, що передбачений ч.5 ст.14 Закону України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  складає - у 2007 році (1218грн.-55грн.) = 1163 грн.; - у 2008 році (1443грн.-65грн.) = 1378 грн. А всього за 2007-2008 р.р.: 1163грн.+1378грн. = 2541 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що невиплата відповідачем у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік та 2008 рік є порушенням зазначених вище положень Конституції України, внаслідок чого права позивача мають бути поновлені.

Відповідач у запереченнях на позов наполягає на застосуванні до спірних правовідносин ст.99 КАС України, згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів осіб встановлюється річний термін, а в позові прокурор просить суд стягнути суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни за три роки, тобто з 2006 по 2008 р.р.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у  статті 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Але відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто річний строк зернення до суду з вимогою про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня 2006 р. спливає 30.09.07 р., а  про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня 2007 р. спливає 30.09.08 р.

Позивач звернувся до суду 12.09.08 р., тобто позивачем було пропущено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з вимог про стягнення разової грошової допомоги за 2006 рік, та не було пропущено строк звернення до суду з вимогами за 2007,2008 роки. Суд враховує, що позивач отримував щорічну грошову разову допомогу за 2006 рік, в розмірі встановленому Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, йому було відомо про її розмір і тому посилання на те, що про порушення прав, а саме виплату допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, позивачу стало відомо тільки у 2008 році, є безпідставними. Будь-яких доказів про поважність причин пропуску строку звернення з позовної заявою суду не надано.                 

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що під час розгляду справи знайшло підтвердження передбачене Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” право позивача на отримання щорічної  разової грошової допомоги до 5 травня, несплата її відповідачем за 2007-2008 р.р. в розмірах, встановлених Законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у частині стягнення на користь позивача недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни за 2007-2008р.р. 

У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні 03 листопада 2008 року судом проголошено вступну та резолютивну  частини  постанови. Постанова складена у повному обсязі 07 листопада  2008 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд 

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації АР Крим (АДРЕСА_1, інші відомості відсутні) в частині недоплати ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, АДРЕСА_2, інші відомості відсутні) щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2007-2008 роки протиправними.

3. Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації АР Крим (АДРЕСА_1, інші відомості відсутні) провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, АДРЕСА_2, інші відомості відсутні) суму щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни, за 2007 -2008 роки в розмірі 2541,00грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

 

             Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

\        Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

             Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

 

 

Суддя  Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Циганова Г.Ю.