Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
14 серпня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кондора Р.Ю., Леска В.В., при секретарі Пудак О.П.., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 2 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та Чинадіївської селищної ради Мукачівського району, третя особа Мукачівська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,-
в с т а н о в и л а :
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернулася в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що зі своїм чоловіком ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 05.09.1987 року. Від шлюбу народилося двоє дітей.
Після одруження вони жили в будинку АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року чоловік помер.
Будинок в якому вони жили належав на праві власності покійним батькам чоловіка: ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Зазначала, що 1987 року в даному будинку сталася пожежа, внаслідок якої згоріло 90 відсотків будинку.
Разом з чоловіком, не маючи відповідного дозволу, вони фактично збудували на тому ж місці нове житло.
Вказувала, що в грудні 1999 року згідно рішення Чинадіївської селищної ради її чоловіку (ОСОБА_6) передано у приватну власність землю, на якій знаходиться цей будинок, а в грудні 2009 року селищна рада надала їй (позивачеві) дозвіл на виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки.
Посилаючись на дані обставини та норми цивільного законодавства, просила суд визнати за нею право власності на самочинно збудований будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 2 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно збудоване майно, а саме прибудову передбачену літ. А', гараж літ.- і, убиральня літ.-ж, господарські будівлі літ.-з, які знаходяться по АДРЕСА_1.
В обґрунтування апеляційної скарги особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Зокрема, апелянт стверджує, що вона є дочкою покійних ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року і яким при житті належав спірний будинок. На момент смерті батьків вона була неповнолітня, проживала разом з ними, а тому прийняла після них спадщину. В будинку батьків в 1987 році дійсно була пожежа, яка знищила дах будинку і який був відбудований громадою села.
Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на її думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача та представників ТОВ БТІ, Чинадіївської селищної ради та третьої особи, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (попущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що покійний ОСОБА_5 прийняв спадщину за батьком ОСОБА_6, а позивач ОСОБА_4 прийняла спадщину за ним та здійснила самочинну перебудову будинку АДРЕСА_1, а також самочинно збудувала гараж, убиральню та господарські будівлі.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.
За наявності спору, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення цих вимог процесуального закону позивач не довела належними й допустимими доказами, що вона самочинно збудувала будинок АДРЕСА_1 і що вона є власником або користувачем земельної ділянки на якій це будівництво було здійснено.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконкому Мукачівської районної ради від 09.10.1964 року ОСОБА_6 видано свідоцтво на право перебудови аварійного будинку АДРЕСА_2 (а.с. 34).
Згідно довідки Чинадіївської селищної ради № 430 від 09.02.2011 року житловий будинок АДРЕСА_1 раніше мав адресу АДРЕСА_2 (а.с. 48).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Таким чином спірний будинок був побудований покійним ОСОБА_6 законно і на момент смерті будинок належав йому на праві власності.
Положення ст. 376 ЦК України ведуть мову лише про будівництво, а не про «перебудову», судовий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не поширюється на випадки «перебудови», що пояснюється тим, що ці об'єкти вже є власністю будь-кого, а тому їх «перебудова» (переобладнання, перепланування) не може бути підставою для повторного визнання права власності.
Суд першої інстанції на дані положення закону уваги не звернув, не визначився з правовідносинами, які склалися між сторонами (спадкування, чи самочинне будівництво), а тому прийшов до помилкового висновку про доведеність позову.
Вирішуючи спір суд не з'ясував обставин, що мають значення для справи, зокрема: яке право позивача є порушеним; чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи порушені права інших осіб.
Суд першої інстанції встановив, що будинок АДРЕСА_1 є спадковим майном, при цьому не з'ясував коло спадкоємців, не дослідив факту вчинення ними дій, що свідчать про прийняття спадщини, не визначився з нормою права, що регулювала порядок прийняття спадщини за ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Поза увагою суду залишилися повідомлення державного нотаріуса про те, що спадкові справи за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 не заводилися (а.с. 63, 69, 71).
Довідку виконкому Чинадіївської селищної ради від 07.12.2009 року (а.с. 64), на якій ґрунтується висновок суду про те, що на день смерті ОСОБА_6 у спірному будинку проживав лише його син ОСОБА_5 - спростовує інша довідка тієї ж селищної ради від 15.02.2010 року (а.с. 91) про те, що на відповідний день в будинку проживали ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (неповнолітня донька померлого - апелянтка).
Обраний позивачем склад відповідачів (ТОВ «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та сільська рада), на думку колегії суддів, не порушують і не оспорюють права, свободи чи інтереси позивача тому вони є неналежним відповідачем.
Крім цього, суд вирішив питання про права та обов'язки спадкоємців покійного ОСОБА_6, зокрема, апелянта, без залучення їх до справи.
За таких обставин рішення суду, відповідно до пунктів 1 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 2 березня 2011 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та Чинадіївської селищної ради Мукачівського району про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: