Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц/778/4277/13 Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2013 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого судді:Гончара О.С.
суддів:Воробйової І.А.
Кухаря С.В.
при секретаріСвинаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2013 року у справі за позовом Концерну „Міські теплові мережі" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Концерну „Міські теплові мережі" про зобов'язання вчинити перерахунок тарифів опалювання житлово-комунальних послуг,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення з них заборгованості за комунальні послуги по наданню централізованого опалення, постачання гарячої води в сумі 6353,57 гривні, вказуючи, що у період з січня 2009 року по листопад 2011 року відповідачам були надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Не виконуючи своїх обов'язків по оплаті за поставлену теплову енергію, у відповідачів утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у примусовому порядку.
Відповідачка ОСОБА_5, яка в тому числі діє за дорученням і в інтересах ОСОБА_5, проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та незаконним, при цьому подала зустрічну позовну заяву де просить зобов'язати вчинити позивача перерахунок тарифів опалювання житлово-комунальних послуг, посилаючись на те, що в 2004 році вони відмовились від послуг позивача та прийняли рішення про відключення квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. При цьому вона у відповідності до порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року № 4, звернулася до комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП та подала в жовтні 2006 року до Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя заяву, якою просила надати дозвіл на відключення від мереж ЦО і ГВП, влаштування індивідуального (автономного) опалення та гарячого водопостачання його квартири. Згідно із текстом зазначеного витягу Комісія Ленінської РДА вирішила дозволити погодження та улаштування автономного газового опалення у АДРЕСА_1 з усіма службами згідно листа-заяви та подальшої розробки проекту. Однак концерном «МТМ» у видачі технічних умов їй було відмовлено. Вважаючи таку відмову з боку концерну „МТМ" безпідставною та не маючи наміру користуватися послугами центрального опалення та водопостачання вони самостійно демонтували у своїй квартирі відповідне обладнання.
Відповідачі вважають, оскільки вони не користується послугами концерну „МТМ" та не отримують енергопостачання, вони не повинні сплачувати борги за ненадані послуги. Просили суд відмовити позивачу у позові у повному обсязі, задовольнивши їх вимоги про необхідність зобов'язання зняття з них раніше нарахованої заборгованості.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, на користь Концерну МТМ в особі філії концерну „МТМ" Ленінського району суму заборгованості в розмірі в розмірі 6353 грн. 57 коп., та судовий збір у 214 грн. 60 коп
В задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, до Концерну МТМ в особі філії концерну „МТМ" Ленінського району про зобов'язання вчинити перерахунок тарифів опалювання житлово-комунальних послуг відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, постановити нове по суті позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом у справі встановлено, що у період з січня 2009 року по листопад 2011 року відповідачам були надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Не виконуючи своїх обов'язків по оплаті за поставлену теплову енергію, у відповідачів утворилась заборгованість в сумі 6353,57 гривні, яку позивач просив стягнути у примусовому порядку.
Відповідачі в супереч встановленого законодавством порядку в 2004 році самовільно відключили квартиру від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною і гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Виходячи з положень ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги", ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" і ст.ст. 67, 68 ЖК, за якими споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію за затвердженими в установленому порядку тарифами, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь Концерну «МТМ» борг за послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
В апеляційній скарзі апелянти посилаються на відсутність з позивачем письмового договору на надання послуг з опалення, що на їх думку дає підстави для несплати вказаної заборгованості.
Проте, згідно із ст. 19 Закону Закону №1875-IV відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах. Це означає, що кожна із сторін має право вимагати укладення такого договору, у тому числі і в судовому порядку.
Статтями 20, 21 Закону України Закону №1875-IV визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово -комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця -надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово -комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.
Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами, який відповідачі не бажають укладати, не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.
Колегія суддів зазначає, що відсутність такого договору не є безумовною підставою для відмови виконавцю житлово-комунальних послуг у стягненні заборгованості за такі послуги, оскільки згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Стосовно доводів апелянта про неотримання послуг з центрального опалення, які надає позивач в результаті самовільного відключення їх від опалення, то колегія виходить з наступного.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг і фізичною, яка отримує послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення крім усього іншого врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ N 630 від 21.07.2005 року (надалі Правила) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до п.п. 25, 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється; відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Проте, у визначеному Правилами порядку відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у помешканні відповідачів не відбулось, а тому і доводи апеляційної скарги і в цій частині є безпідставними.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав, для визнання рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування чи з міни цього рішення немає.
Керуючись ст. ст.209, 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів. -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: