Справа № 22-6839/2007 рік                       Головуючий у 1 інстанції Переверзєва Л.І.

Категорія     33                                            Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Алексєєва А. В.

суддів Маширо О.П., Лісового О. О.

при секретарі Арутюнян Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляціях ОСОБА_1 на рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 21 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконкому Ворошилівської районної у м.Донецьку ради про визнання права власності на самовільно збудовані споруди та прибудови і введення їх в експлуатацію та на ухвалу Ворошилівського районного суду м.Донецька від 13 червня 2007 року про роз"яснення рішення суду,

установив:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційними скаргами на рішення суду та ухвалу про роз"яснення судового рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ворошилівського районного суду м.Донецька від 20 квітня 2007 року був встановлений факт прийняття ОСОБА_2 спадщини та визнане право власності у порядку спадкування на домоволодіння АДРЕСА_1.

На тій земельній ділянці, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, ще попередніми власниками був зведений флігель Б-1, який у 1951 році рішенням виконкому був визнаний як самовільне будівництво.

За часи володіння будинком АДРЕСА_1 члени сім'ї відремонтували та відновили у якості другого жилого будинку цей флігель, прибудували до нього деякі приміщення.

Оскільки право власності на основний жилий будинок АДРЕСА_1 за рішенням суду був визнаний за позивачкою ОСОБА_2, суд не знайшов підстав для відмови їй і у визнанні її права власності на цей самовільно зведений жилий будинок Б-1 з відповідними прибудовами.

Ухвалою Ворошилівського районного суду м.Донецька від 13 червня 2007 року за заявою позивачки ОСОБА_2 було роз"яснене це рішення суду.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати як рішення суду, так і ухвалу про його роз"яснення, оскільки вважає, що були порушені її права, бо та земельна ділянка, на якій ОСОБА_2 збудувала другий жилий будинок, що був узаконений судом, належить їй на праві власності.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, рішення суду та ухвалу про його роз'яснення скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Донецької міської ради із заявою про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки площею 0, 0480 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1. Ця земельна ділянка розташована на схід від будинку АДРЕСА_1.

Після оформлення усіх належних документів у встановленому законом порядку ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, однак з'ясувалось, що на цей час на земельній ділянці ОСОБА_1 був зведений жилий будинок Б-1 з прибудовами, право власності на який за рішенням суду вже було визнане за ОСОБА_2.

Позивачка не надала до суду першої та апеляційної інстанції ніяких документів на підтвердження свого права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташовані жилі будинки А-1 та Б-1, а також усі надвірні споруди.

Таким чином, у засіданні апеляційного суду було встановлено, що жилий будинок Б-1, який за рішенням суду належить ОСОБА_2, фактично знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1, тому на думку апеляційного суду рішення суду першої інстанції від 21 травня 2007 року зачіпає права та законні інтереси ОСОБА_1, через що таке рішення не може бути залишене без змін.

У відповідності до вимог п.4 ч. 1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

При новому розгляді справи ОСОБА_1 слід притягнути до участі у справі у якості відповідача та розглянути справу з урахуванням виявлених обставин.

Крім того, з протоколу судового засідання від 21 травня 2007 року вбачається, що інтереси відповідача у справі Ворошилівської районної у м.Донецьку ради представляла ОСОБА_3 (а.с.22), однак довіреність на ім"я вказаної особи в матеріалах справи відсутня, тому не можна вважати, що ОСОБА_3 була у справі належним представником відповідача.

У засіданні апеляційного суду представник Ворошилівського райвиконкому м.Донецька ОСОБА_3 категорично заперечила проти того, що вона начебто була присутньою у суді першої інстанції 21 травня 2007 року, як це вказано у протоколі судового засідання, а про ухвалене судове рішення вона дізналась зі слів позивачки ОСОБА_2, коли та прийшла до виконкому у своїх справах.

За таких обставин суд, розглядаючи позов ОСОБА_2, порушив також п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України, оскільки розглянув справу у відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду через допущені порушення вимог процесуального права, як і ухвалу про роз'яснення судового рішення, слід скасувати та справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 311, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 21 травня 2007 року та ухвалу Ворошилівського районного суду м.Донецька від 13 червня 2007 року скасувати.

Справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.