Справа № 22-6687/2007 рік                      Головуючий у 1 інстанції Павленко В.Д.

Категорія    23                                             Доповідач Маширо О.П

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого  Алексєєва А.В. суддів Маширо О.П., Лісового О.О. при секретарі Арутюнян Г.В. розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Донецьку  цивільну справу по апеляціях ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Добропільського міськрайонного суду від 27 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулись сторони з апеляційними скаргами на рішення суду, яким було частково задоволено зустрічний позов, а ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що 30 серпня 2005 року у м.Білицьке Добропільського району за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої було пошкоджено автомобілі сторін.

Оскільки висновком судової авто-технічної і транспортно-трасологічної експертизи було встановлено, що вказана ДТП сталась з вини позивача ОСОБА_1, суд відхилив його позов та частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, стягнувши на користь ОСОБА_2 як власниці пошкодженого автомобіля ВАЗ-21061 матеріальну шкоду у сумі 3 355 грн. 88 коп., моральну у сумі 1 000 грн. та судові витрати, а на користь ОСОБА_3 - моральну шкоду у сумі 300 грн.

Суд залишив без розгляду позовні вимоги позивачів ОСОБА_3 в частині відшкодування понесених витрат на оплату правової допомоги у загальній сумі 3 500 грн., оскільки надана раніше довідка та укладена угода про правову допомогу не узгоджуються між собою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що суд безпідставно поклав в основу свого рішення висновок авто-технічної і транспортно-трасологічної експертизи,  а не прийняв до уваги  інші  докази,  зокрема,

пояснення свідків, не усунув суперечності у поясненнях свідків з його боку та з боку відповідачів тощо.

ОСОБА_3 у своїх апеляційних скаргах просять скасувати рішення суду в частині відшкодованої моральної шкоди та збільшити таке відшкодування до розміру, вказаного ними у позовній заяві, а також стягнути сплачені ними суми на правову допомогу у відповідності з наданими довідками.

Вважають, що суд не у повній мірі врахував ступінь їхніх моральних страждань, тяжкість спричиненої ним моральної шкоди. Крім того, суд безпідставно не врахував, що витрати на надання правової допомоги у сумі 2 000 грн. та 1 500 грн. вони фактично понесли, про що надали відповідні довідки.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, рішення суду частково змінити, з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи по суті спору та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги ОСОБА_1 не грунтуються на законі.

Судом було встановлено, що 30 серпня 2005 року близько 13 год. 30 хв. у м.Білицьке Добропільського району сталась дорожньо-транспортна подія за участю позивача ОСОБА_1, який керував належним йому автомобілем ЗАЗ-110307, та відповідача ОСОБА_3, що керував автомобілем ВАЗ-21061, власницею якого є ОСОБА_2

Обидва автомобіля були пошкоджені, вартість ремонтно-відновлювальних робіт визначена висновками судової авто-товарознавчої експертизи.

Однак призначена судом авто-технічна та транспортно-трасологічна експертиза встановила, що дорожньо-транспортна подія сталась з вини водія ОСОБА_1, який порушив Правила дорожнього руху, коли керував своїм автомобілем. Експертизою також було встановлено, що Ященко мав технічну можливість запобігти ДТП та що вказана подія знаходиться у причинному зв"язку саме з його неправомірною поведінкою на дорозі (а.с.116-119).

За таких обставин на думку апеляційного суду висновок суду першої інстанції про наявність вини позивача ОСОБА_1 у події відповідає матеріалам справи та узгоджується з наданими до суду доказами, тому суд першої інстанції підставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його позову.

На думку апеляційного суду не підлягають задоволенню і апеляційні скарги ОСОБА_2, оскільки розмір відшкодованої на користь вказаних позивачів моральної шкоди відповідає принципам розумності та справедливості, встановленим ст.23 ЦК України, а також ступеню моральних страждань позивачів, є найбільш оптимальним та прийнятним.

Що стосується витрат вказаних позивачів на правову допомогу, то. як вбачається з договору на надання правової допомоги, який був укладений 24 листопада 2005 року між адвокатом та позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, позивачі мають сплатити адвокату за надану правову допомогу 500 грн. протягом 3-х днів після одержання сум, стягнутих за рішенням суду.

У відповідності до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Передбачені договором 500 грн. адвокату ще не сплачені, тому немає підстав для відшкодування цієї суми.

Позивачі ОСОБА_3 надали до суду першої інстанції дві довідки про сплату ними адвокату 2 000 грн. і 1 500 грн. за надання правової допомоги (а.с. 141, 142), однак щодо цих сум не внесені відповідні зміни до укладеного та діючого договору між ОСОБА_2,3 та адвокатом про надання правової допомоги, не наданий повний розрахунок

вказаних сум, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині залишення вимог позивачів ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу слід скасувати та в цій частині позову відмовити ОСОБА_2,3.

Таким чином, апеляційні скарги сторін слід відхилити як безпідставні, а рішення суду у вказаній частині змінити.

Крім того, апеляційний суд вважає, що з рішення суду слід виключити посилання на правову норму статті 1187 ЦК України та вважати правильним посилання на ст.1188 ЦК України, оскільки у даному спорі йдеться про спричинення сторонам шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 27 червня 2007 року в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу скасувати та в цій частині позову відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Виключити з рішення посилання на ст.1187 ЦК України та вважати правильним посилання на ст.1188 ЦК України.

В іншій частині рішення Добропільського міськрайонного суду від 27 червня 2007 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.