РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р. Справа № 906/498/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Головченко Д.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" на рішення господарського суду Житомирської області від 31 травня 2013 року у справі № 906/498/13 (суддя Ляхевич А.А. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат"

до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" у вигляді нарахування двократної вартості спожитої електроенергії на суму 311345,48 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Весельська М.О. (довіреність №571 від 07.09.2012 року)

відповідача - Коваль А.Д. (довіреність №02/16374-009090 від 26.12.2012 року),

Янковська Н.О. (довіреність №08/16379-009108 від 26.12.2012 року)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.05.2013р. у справі №906/498/13 (суддя Ляхевич А. А.) відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" у вигляді нарахування двократної вартості спожитої електроенергії на суму 311345,48 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 31 травня 2013 року у справі № 906/498/13 скасувати та стягнути на користь позивача судові витрати, пов"язані з поданням апеляційної скарги.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, та допущено порушення норм матеріального права.

Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечуються.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Звертаючись з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" просив скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" у вигляді нарахування двократної вартості спожитої електроенергії на суму 311345,48грн.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується не санкція як умова договору (яку відповідно до чинного законодавства в судовому порядку можливо змінити або ж визнати недійсною у випадку, коли вона суперечить закону), а сам факт застосування такої санкції у вигляді нарахування до сплати двократної різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 311345,48 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії у листопаді 2011року, з мотивів відсутності порушення - перевищення ліміту споживання електроенергії, а отже, відсутності фактичної підстави для застосування санкції, передбаченої законом та договором за вказане порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору №140 від 26.08.2005р. (а.с.5-12), укладеного між Житомирським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (енергопостачальна організація/ відповідач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (м.Житомир) (споживач/позивач), енергопостачальна організація постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом першим договору сторони визначили, що енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а відповідач - своєчасно оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору.

З умов п.2.2.3 договору вбачається, що розрахунковим періодом за спожиту електоенергію вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до п. 4.2.2 договору про постачання електроенергії, у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену цим договором за відповідний період (місяць) при одно - дво- чи тризонній системі обліку, споживач, виключно банківськими коштами, сплачує Енергопостачальній організації п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Згідно з пунктом 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу". У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні спожитої електроенергії відповідних періодів поточного року.

Договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні:

- заявленої споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору - у разі відсутності у споживача заборгованості за використану електричну енергію або в разі виконання боргових зобов'язань та проведення поточних платежів у визначені терміни;

- забезпеченому обсягом попередньої оплати споживача;

- передбаченому кошторисом доходів та видатків на оплату спожитої електроенергії для установ та організацій, що фінансуються з бюджету.

Договірні (граничні) величини потужності доводяться Енергопостачальною організацією до відома споживача письмовим повідомленням, що є невід'ємною частиною цього договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.

За підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії та відповідно здійснюється коригування договірної величини рівня електричної потужності (п.5.2 договору).

Пунктом 5.5. договору сторони встановили, що у разі необхідності збільшення договірних (граничних) величин електроспоживання та потужності споживач зобов'язаний зробити попередню оплату та звернутися до енергопостачальної організації за відповідним дозволом.

У відповідності з п.9.1 договору додатки до цього договору: 1, 1-а, 1-б, 3.1, 3.3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15, а також повідомлення про встановлення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності є невід'ємними частинами цього договору. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Цей договір укладається на строк до 31 грудня, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.9.4 договору).

Додатком №1 "Обсяги постачання електричної енергії" до договору №140 від 26.08.2005р. встановлений ліміт споживання електричної енергії на листопад 2011р. у обсязі - 2 500 000 кВт/год .

Зазначений договір є чинним, сторонами не розірваний та у судовому порядку не визнаний недійсним

Згідно п.3.2.1 договору №140 від 26.08.2005р. споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього Договору.

Відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28, договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період. Коригування договірної величини ліміту електроспоживання - це дії сторін, направлені на узгодження дозволеного обсягу споживання електроенергії у певний період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ "Житомирський картонний комбінат" листами №730 від 03.11.11р., №745 від 11.11.11р. та №746 від 14.11.11р. неодноразово просив скорегувати ліміт споживання електроенергії на листопад місяць 2011р., а саме: до 850 тис. кВт.год., граничні величини ліміту потужності встановити на рівні: ранок - 3435кВт, вечір - 3448кВт ; до 1800 тис. кВт.год., граничні величини ліміту потужності встановити на рівні: ранок - 3435кВт, вечір - 3448кВт ; до 1535 тис. кВт.год., граничні величини ліміту потужності встановити на рівні: ранок - 3435кВт, вечір - 3448кВт .

За результатами розгляду вказаних листів відповідачем прийнято рішення про коригування граничних величин споживання електричної енергії та потужності в години максимуму навантаження енергосистеми на листопад 2011 року, а саме: скориговані величини ліміту потужності по ТОВ "Житомирський картонний комбінат": ранок - 3435кВт, вечір - 3448кВт; споживання електроенергії: 1535000кВтг, про що письмово повідомлено позивача відповідно до листа №018/12816-004831 від 16.11.11р. .

Договірну величину ліміту електроспоживання за листопад 2011 року відкореговано позивачем у строки та в порядку, встановлені договором №140 від 26.08.2005р. та Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28.

Відповідно до п. 4.2 Правил користування електричною енергією, відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

На думку позивача, коригування договірної (граничної) величини ліміту електроспоживання за листопад 2011 року проведено не було, а отже, і перевищення договірної (граничної) величини ліміту електроспоживання не відбулося, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" у вигляді нарахування двократної вартості спожитої електроенергії на суму 311345,48 грн.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин та призводить до відновлення порушених прав або інтересів позивача щодо певного предмету спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та зазначає.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин та призводить до відновлення порушених прав або інтересів позивача щодо певного предмету спору.

Згідно з положеннями ч.5 ст.26, ст.27 Закону України "Про електроенергетику", двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною споживання електроенергії за своєю правовою природою є штрафною санкцією.

Отже, у випадку перевищення за розрахунковий період договірних величин споживання електричної енергії споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено судом першої інстанції, позивачем оскаржується не санкція як умова договору (яку відповідно до чинного законодавства в судовому порядку можливо змінити або ж визнати недійсною у випадку, коли вона суперечить закону), а сам факт застосування такої санкції у вигляді нарахування до сплати двократної різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 311345,48 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії у листопаді 2011року, з мотивів відсутності порушення - перевищення ліміту споживання електроенергії, а отже, відсутності фактичної підстави для застосування санкції, передбаченої законом та договором за вказане порушення.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що стосовно застосування оскаржуваної санкції до первісного позивача енергопостачальною організацією оформлялись будь-які рішення, які могли б бути предметом позовних вимог у господарському судочинстві в розумінні статей 235, 236 та ч.2 ст.237 ГК України та/або в порядку, передбаченому п.6.42 Правил користування електричною енергією.

Про застосування оскаржуваної первісним позивачем санкції, у даному випадку, свідчить лише виставлений енергопостачальною організацією до оплати споживачу рахунок №93813 від 22.11.2011р. (а.с.85), який не є ні актом ненормативного характеру в контексті частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, ні будь-яким іншим документом, який підлягав би оскарженню в судовому порядку взагалі та за встановленою підвідомчістю в порядку господарського судочинства зокрема.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, яка зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності є саме штрафною, а не оперативно-господарською санкцією.

За таких обставин, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" позов у даній справі не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, а тому у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 34,43,49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" на рішення господарського суду Житомирської області від 31 травня 2013 року у справі № 906/498/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 31 травня 2013 року у справі № 906/498/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.