КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа№ 910/485/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Цурановій І.А.

за участю представників:

від позивача: Кравчик С.М. - представник за дов. №91/2013/06/17-2 від 17.06.2013р.;

від відповідача: Воронюк Н.П. - представник за дов. №01/07 від 01.07.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5»

на рішення господарського суду м. Києва

від 26.02.2013р. (дата підписання - 04.03.2013р.)

у справі №910/485/13 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5»

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5» про стягнення заборгованості за спожиту в період з 01.10.2011р. по 01.12.2012р. теплову енергію у розмірі 1 169 110,36 грн., до складу якої входило: 1 145 478,13 грн. основного боргу та 23 632,23 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003р. №521160 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої протягом спірного періоду теплової енергії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.01.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №910/485/13.

Відповідач визнав наявність у нього заборгованості по оплаті вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії, зазначивши, що вона виникла внаслідок несвоєчасної та не в повному обсязі оплати мешканцями житлового будинку, які є безпосередніми споживачами, вартості поставленої їм теплової енергії. Водночас, відповідач повідомив про часткове погашення заборгованості протягом січня - лютого 2013р. на суму 235 500,00 грн., на підтвердження чого надав відповідні платіжні документи, у зв'язку з чим сума основного боргу зменшилася до 909 978,13 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.02.2013р. у справі №910/485/13 (суддя - Котков О.В.) позовні вимоги задоволено частково, визначено до стягнення із ТОВ «Рада-5» на користь ПАТ «Київенерго» 909 978,13 грн. основного боргу, 23 632,23 грн. 3% річних, та 14 911,63 грн. витрат по сплаті судового збору; в частині позовних вимог про стягнення із відповідача 235 500,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено у зв'язку з припиненням існування предмету спору у цій частині вимог.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003р. №521160 між сторонами виникли цивільно-правові відносини поставки, з яких у відповідача виникли грошові зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії. На думку суду першої інстанції, правовим наслідком невиконання відповідачем грошових зобов'язань є примусове стягнення заборгованості з урахуванням трьох процентів річних.

Частково не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу позивач, з яким погодився суд першої інстанції, неправомірно не врахував суми грошових коштів по пільгам, наданим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 3 929,34 грн., які були перераховані у ПАТ «Київенерго» у грудні 2012р. Вказані кошти, на думку скаржника, повинні були бути зараховані в рахунок часткового погашення заборгованості саме за спірний період, адже за умовами укладеного між сторонами Договору, споживач зобов'язувався здійснювати оплату за отриману теплову енергію на підставі табуляграми фактичного споживання теплової енергії за попередній період.

Крім того, при прийнятті судового рішення судом апеляційної інстанції скаржник просив врахувати суму часткового погашення основного боргу у розмірі 544 000,00 грн., здійснену після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі.

З огляду на наведене, відповідач просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про стягнення із ТОВ «Рада-5» на користь ПАТ «Київенерго» 906 048,79 грн. основного боргу, 23 632,23 грн. 3% річних та 14 911,63 грн. судового збору, а також відобразити у постанові апеляційного господарського суду суму фактичного залишку заборгованості відповідача.

Водночас, у своїй апеляційній скарзі відповідач просив поновити йому пропущений із поважних причин строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. №910/485/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.) Товариству з обмеженою відповідальністю «Рада-5» відновлено пропущений із поважних причин строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 17.07.2013р.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 17.07.2013р., у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 14.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. №910/485/13 у зв'язку із перебуванням суддів Іоннікової І.А. та Тищенко А.І. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

14.08.2013р. до початку судового засідання від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання судового рішення, в якій ТОВ «Рада-5» просило при прийнятті судового рішення у даній справі вирішити питання про розстрочку його виконання строком на шість місяців.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, а також просив задовольнити подану через канцелярію суду заяву про розстрочку виконання судового рішення у даній справі.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, а також просив відхлити заяву ТОВ «Рада-5» про розстрочку виконання судового рішення, посилаючись на положення ст.101 ГПК України, згідно якої в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - постачальник, позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-5» (далі - споживач, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №521160 (далі - Договір), предметом якого було постачання за плату теплової енергії у гарячій воді у житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 13.

Відповідно до п.8.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003р.

За змістом п.8.4 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки докази припинення дії Договору з підстав, визначених законом чи Договором, відсутні, висновок суду першої інстанції про його чинність протягом спірного періоду є вірним.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.2.2.1 Договору постачальник зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору встановлений обов'язок споживача додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (належним чином засвідчена копія додатку № 1 міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи випливає, що нарахування вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії здійснюється на підставі показників приладів обліку відповідно до звернення-доручення про укладення Договору за чинними протягом цього періоду тарифами.

Таким чином, як вбачається із пояснень представників сторін та підтверджується матеріалами справи, спір щодо обсягу та вартості поставленої у період з 01.10.2011р. по 01.12.2012р. теплової енергії між сторонами відсутній.

За поясненнями позивача, які належним чином були документально підтверджені, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, станом на момент звернення до господарського суду з даним позовом, заборгованість ТОВ «Рада-5» за спожиту у вказаному періоді теплову енергію становила 1 145 478,13 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач частково погасив цю заборгованість на суму 235 500,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.61-67).

З огляду на наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення із ТОВ «Рада-5» 235 500,00 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України з огляду на припинення предмету спору, який існував станом на дату порушення провадження у справі.

Таким чином, непогашена сума основного боргу зменшилася до 909 978,13 грн., яку суд першої інстанції стягнув із відповідача.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на необхідність часткового скасування судового рішення щодо стягнення 909 978,13 грн. основного боргу, оскільки вважав, що позивачем, з яким погодився господарський суд, безпідставно не було враховано суму грошових коштів у розмірі 3 929,34 грн., перерахованих ПАТ «Київенерго» у грудні 2012р. Управлінням праці та соціального захисту населення Печерської в м. Києві районної державної адміністрації по пільгам, наданим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг.

Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилався на положення п.2 Додатку №4 до Договору, згідно якого споживач здійснює оплату за отриману теплову енергію на підставі табуляграми фактичного споживання теплової енергії за попередній період. Таким чином, на думку скаржника, перераховані у грудні 2012р. грошові кошти у розмірі 3 929,34 грн. підлягали зарахуванню в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Рада-5» за спірний період.

Утім, з такими доводами скаржника погодитися не можна.

З матеріалів справи випливає, що при перерахуванні грошових коштів у розмірі 3 929,34 грн. платником чітко не вказувався період, за яких здійснюється оплата.

При цьому, за змістом п.3 додатку №4 до Договору сплату за теплову енергію згідно виставлених постачальником платіжної вимоги-доручення, до якої включено вартість теплової енергії за поточний місяць, споживач повинен здійснювати не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відтак, позивач вправі зарахувати грошові кошти, які надійшли у грудні 2012р., в якості поточної оплати вартості спожитої відповідачем теплової енергії. Такі дії позивача не суперечать закону та не порушують майнових прав відповідача.

Таким чином, враховуючи, що зобов'язаною стороною за укладеним Договором є саме ТОВ «Рада-5», на яке згідно п.2.3.1 Договору покладено обов'язок своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії, а не мешканців житлового будинку по вул. Старонаводницькій, 13, в м. Києві, висновок місцевого господарського суду про стягнення із відповідача 909 978,13 грн. основного боргу є вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Судова колегія відхиляє вимоги апелянта щодо врахування у постанові апеляційної інстанції суми грошових коштів, сплачених боржником в рахунок часткового погашення основного боргу після прийняття судового рішення у даній справі, як такі, що суперечать приписам ст.101 ГПК України.

В силу ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у повному обсязі за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію із позивачем не розрахувався.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення із відповідача, як з боржника, який порушив свої грошові зобов'язання, 3% річних у розмірі 23 632,23 грн. є правомірними та такими, що не суперечать закону і умовам укладеного між сторонами Договору.

При цьому, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої частиною другою ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого господарським судом рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін, як законний та обгрунтований.

Водночас, судова колегія відхиляє клопотання відповідача про прийняття до розгляду заяви ТОВ «Рада-5» про розстрочку виконання судового рішення у даній справі, адже за змістом ч.1 ст.121 ГПК України заява про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання подається до господарського суду, який видав наказ про примусове виконання рішення. Обов'язок видачі виконавчого документа покладається на суд першої інстанції, тому в апеляційного господарського суду відсутні повноваження по вирішенню питання про розстрочку виконання судового рішення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5» на рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2013р. у справі №910/485/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2013р. у справі №910/485/13 - без змін.

2. Не приймати до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5» про розстрочку виконання судового рішення у справі №910/485/13.

3. Матеріали справи №910/485/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Зубець Л.П.

Новіков М.М.