У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.
суддів	Кузьменко О.Т.,  Пошви Б.М.,
за участю прокурора	Брянцева В.Л.,
захисника	ОСОБА_1
засудженого	ОСОБА_2

 

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 30 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2008 року.

 

         Цим вироком

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця і жителя м. Запоріжжя, раніше судимого:

- 23 квітня 1996 року Токмакським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 145 КК України (1960р.) до позбавлення волі  на 2 роки з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

- 22 квітня 1997 року Токмакським районним судом Запорізької області за ст. 94, ст.43 КК України (1960р.) до позбавлення волі на 11 років. Постановою президії Запорізького обласного суду від 29.12.1997 року за ст.94 КК України (1960р.)  покарання пом'якшено до 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК України (1960р.) остаточно призначено позбавлення волі на 9 років. Звільнений 21 грудня 2004 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 11 днів,

 

засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

 

         Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3. на відшкодування матеріальної шкоди 7774 грн., моральної шкоди - 300000 грн., у доход держави судові витрати у сумі 2067,63 грн.

 

         ОСОБА_2 будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, вчинив умисне вбивство за таких обставин.

 

         Як визнав суд, 13 березня 2008 року, приблизно о 19 години 20 хвилин, ОСОБА_2 будучи раніше засудженим за вчинення умисного вбивства, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою умисного вбивства ОСОБА_4, узяв на кухні ніж і, дочекавшись коли ОСОБА_4. вийшов із санвузла, спочатку завдав йому декілька ударів руками та ногами у різні частини тіла, а потім удари ножем в обличчя, ліве плече та три удари у ділянку грудної клітки. Смерть ОСОБА_4 настала від проникних колото-різаних поранень грудної клітки із пошкодженням серця.

 

         У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 вказує на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального та неправильне застосування кримінального законів. Захисник свої доводи обґрунтовує тим, що на порушення вимог ст.ст.22, 64 КПК України, суд належним чином не з'ясував стан здоров'я свідка ОСОБА_5, котра за станом здоров'я, давала свідчення, що не відповідають дійсності. Показання цього свідка не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а свідчення ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1. у вироку відображені неправильно.

Крім того, захисник зазначає, що відносно засудженого                   ОСОБА_2 не проведено судово-психологічну експертизу. Вважає, що висновки суду щодо умисного вбивства, не підтверджені дослідженими судом доказами. Не дана правова оцінка можливого перевищення меж необхідної оборони ОСОБА_2.

ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

Засуджений ОСОБА_2. у скарзі наводить аналогічні доводи, як і його захисник і також вважає, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи. Крім того, за змістом скарги ОСОБА_2. просить урахувати  визнання ним заявленого потерпілою цивільного позову у повному обсязі, наявність на утриманні малолітньої дитини та пом'якшити покарання до 11 років позбавлення волі.

 

         У запереченні на касаційну скаргу засудженого, прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить вирок залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

         Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та захисника      ОСОБА_1, які підтримали касаційні скарги, міркування прокурора про безпідставність касаційних скарг і законність вироку та відсутність підстав для пом'якшення покарання винному, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

 

         Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 ґрунтується на сукупності досліджених судом доказів, і є правильним.

        

         Визнаючи ОСОБА_2 винним в умисному вбивстві суд послався, не тільки на його показання, де винний частково визнав себе винуватим, а й на показання потерпілої та свідків, давши їм належну оцінку.

 

         Зокрема, ОСОБА_2. ствердив, що він проживав у АДРЕСА_1 разом зі своєю сім'єю та двоюрідним братом ОСОБА_4, з яким в нього склалися неприязні стосунки із-за користування спільною квартирою.

 

         ОСОБА_2. визнавав, що 13 березня 2008 року вбивство                ОСОБА_4 він вчинив під час бійки, і захищаючись від нападу потерпілого, коли останній намагався його задушити.

 

         При відтворенні обстановки та обставин події, як це убачається із відповідного протоколу, ОСОБА_2. вказував, яким чином він завдавав удари ножем ОСОБА_4 Згідно із даними, що є у висновку додаткової судово-медичної експертизи показання винного відповідають механізму заподіяння ушкоджень, у частині утворення рани № 2 на передній поверхні грудної клітки.

 

         Суд, з наведенням відповідних мотивів, спростував посилання                ОСОБА_2, про те, що він перебував у стані оборони від нападу ОСОБА_4 При цьому суд дав оцінку показанням, які винний давав при проведенні досудового слідства та судового розгляду, і зокрема, про місце знаходження ножа та часу коли він його узяв. Суд дійшов обґрунтованого висновку про їх недостовірність.

         Крім показань ОСОБА_2, у яких він фактично визнав, що саме від його дій настала смерть потерпілого, суд послався й на інші докази, зібрані у справі.

 

         Зокрема, потерпіла ОСОБА_7. підтвердила, що її син ОСОБА_4. отримав 1/2 частину АДРЕСА_1 у спадок, а друга частина квартири належала ОСОБА_2. Між ними постійно виникали конфлікти стосовно користування житлом.

 

         Свідок ОСОБА_7. також підтвердила наявність сварок між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. із-за користування квартирою.

 

         Свідки ОСОБА_8. та ОСОБА_9 - працівники міліції, які прибули за викликом на місце події, підтвердили факт затримання ОСОБА_2 та вилучення у нього ножа. ОСОБА_2. особисто повідомив їм про обставини вбивство ним свого брата.

 

         Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_6. та ОСОБА_11. підтвердили показання потерпілої ОСОБА_3. та свідка ОСОБА_7 про наявність конфліктів між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

 

         При цьому свідок ОСОБА_10 вказував, що 13 березня 2008 року після вживання разом із ОСОБА_2 алкогольних напоїв, останній залишив його квартиру. Через незначний період часу ОСОБА_5 - співмешканка ОСОБА_2, повідомила йому про бійку між ОСОБА_2 та              ОСОБА_4 Коли він зайшов до квартири, то виявив у коридорі ОСОБА_4 без ознак життя та ОСОБА_2 із ножем у руці.

 

         У той же час, суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_10 у судовому засіданні у частині того, що ОСОБА_5 повідомила йому про те, що ОСОБА_4. душив винного.

 

         На спростування показів ОСОБА_10, у зазначеній частині, суд дослідив і послався на пояснення свідка ОСОБА_5, які вона давала на досудовому слідстві та у судовому засіданні.

 

         Зокрема, ОСОБА_5 стверджувала, що саме ОСОБА_2 13 березня 2008 року, був ініціатором сварки із ОСОБА_4 Коли останній перебував у санвузлі, ще до залишення його потерпілим, ОСОБА_2. узяв на кухні ніж, і у послідуючому розпочав бійку із ОСОБА_4 При цьому, коли ОСОБА_4. лежав на підлозі, ОСОБА_2. завдавав удари ножем потерпілому перебуваючи зверху.

 

         Суд визнав показання потерпілої та свідків у справі логічними та послідовними і такими, що об'єктивно співпадають з даними, що є у висновках експертиз та інших доказах, котрі не викликають сумнівів.

 

         Згідно із даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок двох проникних колото-різаних поранень передньої частини грудної клітки із пошкодженням правого шлуночка серця. На тілі ОСОБА_4 також виявлені колото-різане поранення передньої частини грудної клітки без пошкодження внутрішніх органів, колото-різана рана лівого плеча, поранення лівої брові та інші тілесні ушкодження.

 

За висновком судово-імунологічної експертизи, на який підставно послався суд, на лезі  ножа, вилученого з місця події, виявлена кров ОСОБА_4 На ручці ножа також виявлена кров потерпілого із домішками потовиділення          ОСОБА_2 На спортивних штанах ОСОБА_2 виявлено сліди крові потерпілого.

 

Винність ОСОБА_2. у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 повністю підтверджена дослідженими судом доказами, що наведені у вироку, а тому доводи захисника і засудженого наведені ними у касаційних скаргах про неповноту, однобічність та незаконність засудження ОСОБА_2 не мають під собою жодних підстав і висновки суду, щодо доведеності винності                ОСОБА_2., не спростовують.

 

Доводи захисника ОСОБА_1 про наявність психічних вад у свідка ОСОБА_5, через що вона не могла правильно сприймати факти, котрі мають доказове значення, і давати показання про них, не можна вважати підставними. Суд перевірив ці доводи і належним чином умотивував своє рішення щодо їх безпідставності.

 

При цьому було ураховано обставини справи, а також й те, що як убачається із довідки Запорізької обласної психіатричної лікарні, ОСОБА_5 дійсно перебувала на диспансерному обліку протягом 10 років до 22 січня 2007 року. Враховуючи перебіг психічного розладу, стійку ремісію та небажання               ОСОБА_5 перебувати на диспансерному обліку та відсутність підстав для надання примусової психіатричної допомоги, вона була знята із обліку.

 

Таким чином, у суда не було підстав для сумніву у правдивості і об'єктивності показань ОСОБА_5 щодо обставин вчинення вбивства ОСОБА_2 Також не було знайдено передбачених кримінально-процесуальним законом підстав для призначення щодо цього свідка судово-психіатричної експертизи. З наведенням відповідних мотивів суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1. щодо проведенні експертизи.

 

Колегія суддів також знаходить обґрунтованим рішення суду щодо відмови у проведенні відносно засудженого ОСОБА_2 психологічної експертизи, оскільки у справі була проведена амбулаторна судово-психіатрична експертиза, із висновків якої убачається, що під час вчинення злочину ОСОБА_2.  психічними розладами не страждав, а перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, і міг керувати своїми діями.

 

Аналіз зібраних доказів свідчить про те, що ОСОБА_2. завдаючи удари ножем у груди потерпілого, мав намір позбавити життя ОСОБА_4 і настання смерті потерпілого було бажаним результатом для винного.

 

Посилання засудженого і доводи захисника про те, що ОСОБА_2. попередньо узявши ніж і дочекавшись появи потерпілого завдавав йому удари ножем, захищаючись від ОСОБА_4, були предметом перевірки і не знайшли свого підтвердження.

 

Підставно визнавши ОСОБА_2 винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_4, суд правильно кваліфікував злочинні дії винного за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

 

Покарання ОСОБА_2. призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням усіх обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

 

         Суд умотивував чому не вбачає підстав для призначення покарання на певний строк і обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення винному саме довічного позбавлення волі.

 

         Колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання, як про це просить у скарзі засуджений. Призначене ОСОБА_2. покарання є необхідне та достатнім.

 

         Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягли б зміну чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

 

         Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційні скарги захисника ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 25 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

 

Судді:

 

 

 

 

Кравченко К.Т.                        Кузьменко О.Т.                                Пошва Б.М.