АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5031/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3057/2013

Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л.М.

Доповідач Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді : Карнауха П.М.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

При секретарі: Ткаченко Т.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2013 року

по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин. Роз'яснено право звернення до суду з вказаними вимогами у порядку позовного провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити матеріали до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі, посилаючись на те, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суддя першої інстанції виходив з того, що із заяви вбачається спір про право.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він зроблений внаслідок невірного з'ясування обставин та предмету заявленої вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, заявниця звернулася до місцевого суду із заявою про встановлення факту родинних відносин з двоюрідним дядьком, який помер 08.01.2013 року. Встановлення вказаного факту їй необхідне для реалізації своїх спадкових прав, враховуючи, що вона звернулась з заяву про прийняття спадщини до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори. Будь-які інші вимоги заявницею не заявлялись.

Суддею першої інстанції в ухвалі зазначено, що встановлення факту стосується інтересів територіальної громади. При цьому, суддею не було враховано, що спадкодавець помер 08.01.2013 року та у встановлений законом строк заявниця звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Статтею 1277 ЦК України чітко визначені умови, настання яких, дають територіальній громаді право вирішувати питання щодо відумерлості спадщини. Також, не враховано норми ст. 1265 ЦК України, яка визначає коло осіб, які відносяться до п'ятої черги спадкоємців за законом.

Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв'язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки.

Однак, суддя місцевого суду не дав належну оцінку даним обставинам та внаслідок невірного тлумачення норм матеріального права помилково прийшов до висновку, що із заяви, з якою звернулася до суду ОСОБА_1 вбачається спір про право, оскільки порушуються права територіальної громади.

Твердженням судді, що заявницею не зазначено, яке саме майно входить до спадщини не може бути взято до уваги, оскільки це не може бути перешкодою щодо відкриття провадження у справі, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦПК України з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 1 та 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV "Про міжнародне приватне право", від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.

Колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції, відмовивши у відкритті провадження у справі, грубо порушив гарантовані права заявника на доступ до суду, що є неприпустимим та порушує принципи діяльності судової влади. Судова влада повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали судді від 17 липня 2013 року та повернення матеріалів заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 311 ч.1 п.4 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2013 року - скасувати.

Матеріали заяви повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Дряниця Ю.В.

Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Карнаух П.М.