Справа № 733/428/13-ц Провадження № 22-ц/795/1618/2013 Головуючий у I інстанції -Головченко М. М. Доповідач - Онищенко О. І.

Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,

суддів:Ішутко В.М., Харечко Л.К.,

при секретарі:Шкарупі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства „Нафком-Агро" на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до дочірнього підприємства „Нафком-Агро" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ДП „Нафком-Агро" просить скасувати рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити.

Оскаржуваним рішенням суду позов ОСОБА_5 задоволено; визнано недійсними договори оренди земельних ділянок площею 4,93 га та 0,48 га, укладені між ДП „Нафком-Агро" та ОСОБА_5 04 серпня 2008 року і зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 10 січня 2009 року за №040983400012 та 10 листопада 2009 року №040983400011.

Апелянт зазначає, що вимога щодо закріплення у договорі такої істотної умови як „умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки" є новелою, внесеною Законом України від 16 вересня 2008 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву". Опубліковано даний закон в офіційному виданні „Голос України" від 14 жовтня 2008 року та відповідно не може впливати на спірні правовідносини стосовно укладення спірних договорів від 04 серпня 2008 року, які в подальшому були зареєстровані та саме з дати реєстрації вчинені. Апелянт вважає, що дата реєстрації не може замінити дату виникнення спірних правовідносин та момент узгодження всіх істотних умов договору, оскільки тільки укладений договір може бути предметом реєстрації, проте на дату реєстрації сторони не зустрічались і в подальшому претензій позивач до відповідача не заявляв. ДП „Нафком-Агро" посилається, що судом не надано оцінки повній відповідності спірних договорів типовому договору, який є законодавчо затвердженим та був використаний відповідачем.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав

По справі встановлено, що ОСОБА_5 згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧН №082485 та ЧН №112031 є власником земельних ділянок площею 4,93 га та 0,48 га відповідно, які розташовані на території Ічнянської міської ради Ічнянського району Чернігівської області (а.с.9, 13).

04 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та ДП „Нафком-Агро" було укладено два договори оренди земельної ділянки, згідно умов яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування зазначені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років (а.с. 6-7, 10-11). Вказані договори зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що вчинено відповідні записи 10 листопада 2009 року та 10 січня 2009 року.

Передача земельних ділянок підтверджена актами приймання-передачі від 04 серпня 2008 року (а.с.8, 12).

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач ОСОБА_5, звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що під час реєстрації договорів оренди земельних ділянок в них відсутня така істотна умова як умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, крім того вказував, що як додатки до договорів фактично відсутні план земельної ділянки та кадастровий план, що є порушенням ст.15 Закону України „Про оренду землі".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Положеннями ст. 15 Закону України „Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди землі та передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних вимог є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки як істотна умова договору оренди землі була закріплена частиною 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі" в редакції Закону України від 16.09.2008 року №509-VІ, який набрав чинності 14 жовтня 2008 року. Вказаний Закон за приписами ч.1 ст.5 ЦК України підлягав застосуванню Ічнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК при здійсненні державної реєстрації договорів оренди землі як акт цивільного законодавства, що регулював правовідносини між сторонами на момент державної реєстрації договорів оренди землі.

Виходячи з наведеного, в силу приписів ст.215 ЦК України та положень частини 2 ст.15 Закону України „Про оренду землі", якою передбачено визнання недійсним договору, у тексті якого відсутні умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання укладених між позивачем та ДП „Нафком-Агро" договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент укладення спірних договорів оренди землі - 04 серпня 2008 року, незалежно від дати їх подальшої державної реєстрації, стаття 15 Закону України „Про оренду землі" не передбачала обов'язкового зазначення в договорі оренди землі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не можуть бути враховані, оскільки за правилами частини 3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації. У зв'язку з наведеним, момент укладення оспорюваних договорів оренди землі нерозривно пов'язаний з часом їх державної реєстрації та визначається датою 10 січня 2009 року та 10 листопада 2009 року.

Апеляційний суд вважає доведеним факт того, що оспорювані договори оренди земельних ділянок не містять усіх істотних умов, які визначені законом як обов'язкові для їх укладення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Нафком-Агро" відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: