Справа №784/3328/13 13.08.2013 13.08.2013 13.08.2013
Провадження №22-ц/784/2701/13 Головуючий по 1 інстанції ГубановаВ.М.
Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 серпня 2013 р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Рудніку Є.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
Петропавлівської загальноосвітньої школи 1-11 ступеня Братської районної ради Миколаївської області
на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2013 року
за позовом
ОСОБА_3 до Петропавлівської загальноосвітньої школи 1-11 ступеня Братської районної ради Миколаївської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
03 червня 2013 року ОСОБА_3 пред'явив позов до Петропавлівської загальноосвітньої школи 1-11 ступеня Братської районної ради Миколаївської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що він з 15 жовтня 2008 року працював кочегаром на період опалювального сезону у Петропавлівській загальноосвітній школі 1-11 ступеня Братської районної ради Миколаївської області.
З 09 по 23 березня 2012 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Братській ЦРЛ, а з 24 березня по 03 липня 2012 року - на амбулаторному лікуванні.
Наказом директора школи №41 від 04 липня 2012 року його було звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату згідно з п.1 ст.40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що звільнення його з роботи відбулося з порушенням норм КЗпП України, в травні 2013 році йому стало відомо про те, що на його посаду було прийнято іншого працівника, позивач просив поновити йому строк на звернення до суду, визнати незаконним наказ про звільнення його з займаної посади, та поновити його на роботі, стягнути на його користь з відповідача 2000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено: визнати незаконним наказ директора Петропавлівської ЗОШ 1-11 ст. Братської районної ради Миколаївської області від 04 липня 2012 року №41 про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади кочегара в зв'язку з скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України, поновити ОСОБА_3 на посаді кочегара даної школи. З відповідача на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на незаконність рішення суду, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача було порушено вимоги трудового законодавства, а пропущений ним строк для звернення до суду за захистом порушеного права підлягає поновленню, оскільки причини пропуску строку є поважними.
Між тим, з даним висновком суду у повній мірі погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 15 жовтня 2008 року та займав посаду кочегара на період опалювального сезону ( наказ №54 від 15 жовтня 2008 року) ( а.с.33,34). Оскільки трудові відносини з ним не припинялися до липня 2012 року, то він набув права постійного працівника.
Наказом директора школи №8 від 15 лютого 2012 року позивача було попереджено про майбутнє звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України з яким його було ознайомлено, що підтверджується матеріалами справи ( а.с.19).
Про майбутнє вивільнення працівника було повідомлено Братський районний центр зайнятості ( а.с.23).
В період з 09 по 23 березня 2012 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Братській ЦРЛ, а з 23 березня по 03 липня 2012 року - на амбулаторному лікуванні.
Наказом директора школи №41 від 04 липня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату, згідно п.1 ст.40 КЗпП України( а.с.24).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Виходячи із аналізу даної норми, правовою підставою для скорочення штатів є відповідний розпорядчий документ власника ( уповноваженої особи).
Між тим, із матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, вбачається, що відділом освіти Братської райдержадміністрації наказом №285 від 15 листопада 2011 року було проведено скорочення ставок сторожів на період опалювального сезону у всіх ЗНЗ району.
Відповідного наказу щодо скорочення ставок операторів електричних котелень відділом освіти не приймалося. А отже скорочення чисельності чи штату працівників у відповідача не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до ст. 42, 49-2 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Отже, вакантні посади пропонуються виключно у день ознайомлення працівника з попередженням про вивільнення.
Між тим, із матеріалів справи не вбачається чи існували на момент попередження ОСОБА_3 про майбутнє вивільнення вакантні посади в школі, які б він міг обіймати, враховуючи його спеціальність, досвід трудової діяльності та кваліфікацію, чи взагалі пропонувалася йому відповідачем інша посада.
Відповідно до штатного розпису, затвердженого начальником відділом освіти, станом на 01 січня 2012 року по даній школі передбачалося три штатні одиниці операторів електричних котелень. Із матеріалів справи вбачається, що на цій посаді у відповідача працювали ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Між тим, відповідач не надав до суду даних щодо всіх осіб, які займають аналогічні посади для з'ясування питання, хто саме мав переважне права залишитися на роботі. Суд першої інстанції у своєму рішенні, посилаючись на те, що позивач мав переважне право на залишення на роботі, при цьому не вказав виходячи з яких даних він зробив такий висновок.
За приписами ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України може проводитися лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як вбачається із довідки, наданої до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 був членом профспілки Петропавлівської ЗОШ 1-11 ступення з 15 жовтня 2008 року по 03 липня 2012 року. Але відповідачем не надано доказів звернення його до профспілкового комітету з поданням про розірвання трудового договору з позивачем на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Таким чином, звільнення ОСОБА_3 відбулося з порушення порядку передбаченого ст.ст.43,49-2 КЗпП України.
В силу ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно з положеннями ст. 233 КЗпП України місячний строк звернення до місцевого суду за вирішенням спору про звільнення застосовується незалежно від підстав припинення трудового договору й обчислюється з дня видачі працівникові копії наказу про звільнення чи трудової книжки або з дня відмови від їх одержання.
У разі пропуску передбачених ст. 233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд відповідно, до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", з'ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що трудову книжку ОСОБА_3 отримав 19 квітня 2012 року, з наказом про звільнення був ознайомлений 04 липня 2012 року, що підтверджується матеріали справи.
Між тим, до суду з позовом про поновлення на роботі позивач звернувся лише у червні 2013 року, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого трудовим законодавством.
Колегія суддів вважає, що посилання позивача на ту обставину, що про порушення свого права він дізнався тільки у травні 2013 року у Братському районному центрі зайнятості, оскільки з'ясувалося, що ніякого скорочення не було і на цю посаду було прийнято іншу особу, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, тому що про порушення порядку звільнення йому було відомо ще 04 липня 2012 року.
За таких обставин, позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, визначеному ст..233 КЗпП України.
Враховуючи те, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи було неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Рішення суду щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди сторонами не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 315 ЦПК, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Петропавлівської загальноосвітньої школи 1-11 ступеня Братської районної ради Миколаївської області - задовольнити.
Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2013 року в частині визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Петропавлівської загальноосвітньої школи 1-11 ступеня Братської районної ради Миколаївської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі - відмовити за пропуском строку звернення до суду за захистом трудових прав.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: