Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/2330/13 Головуючий у 1 інстанції:Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
14 серпня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Полякова О.З.,.
Бабак А.М.
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2013 року
у справі за позовом Міського комунального господарства «Основаніє» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати за утримання будинку та прибудинкової території,-
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2012 року КП «ВРЕЖО №13», правонаступником якого є Міське комунальне господарство «Основаніє» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати за утримання будинку та прибудинкової території.
В позові зазначено, що згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 375 від 28.08.2008р. замість квартирної плати або технічного обслуговування введений термін - утримання будинків, споруд та прибудинкової території. Житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 є власністю ОСОБА_3, ОСОБА_4 та розташоване у будинку, який перебуває на балансі КП «ВРЕЖО № 13». Власники не зверталися до підприємства із письмовими заявами про відмову від отримання послуги з утримання будинку та прибудинкової території або неналежне надання цієї послуги, як це передбачено чинним законодавством, а послуга надавалася у повному обсязі і вчасно. Відповідачі проживання не в повному обсязі сплачують плату за утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку із чим за ними утворилася заборгованість у розмірі 1632,43 гри. за період з 01.05.2006р. по 01.02.2012р. Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги по утриманню будинку та прибудинкової території.
Просили стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість з оплати за утримання будинку та прибудинкової території за період 2006-2011рр в сумі 1632,43 грн., а також судовий збір в сумі 214,60 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь Міського комунального підприємства «Основаніє» заборгованість з оплати за утримання будинку та прибудинкової території в сумі» 1263 грн. 55коп. в межах строку позовної давності, також стягнуто судовий збір в сумі 214,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначають, що вважають рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи, тому просять його скасувати.
Відповідачі у засідання апеляційного суду не явилися втретє (15.05.2013р. а.с.154-155, 17.07.2013р. а.с.164, 166).
Відповідач ОСОБА_4 втретє просить відкласти судове засідання, посилаючись на неможливість явитися через таку поважну причину як хвороба серця.
Судова колегія, діючи у відповідності до ст. 305 ЦПК України не вбачила передбачених законом підстав для відкладення судового засідання у черговий раз, виходячи з тих обставин, що відповідач ОСОБА_3 не надав до суду медичних документів на підтвердження свого хворобливого стану.
Крім того, у відповідності до ст. 303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, у виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.
Провадження у даній справі відкрите 15.04.2013р. (а.с.146), визначений ст. 303-1 ЦПК України строк сплив. Жодна з сторін з клопотанням про продовження строку розгляду справи не звернулася.
Можливості вирішити питання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 202 ЦПК України, яка надає суду право за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу, апеляційний суд не має з тих причин, що не має необхідної за законом довідки.
Ухвалюючи про можливість розглядати справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 суд виходив і з тих обставин, що згідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у межах доводів апеляційної скарги, яку апелянт вже не може змінити або доповнити в силу передбаченої ст. 300 ЦПК України відповідної заборони.
Доводи апеляційної скарги не порушують клопотань про дослідження нових доказів, що потребувало б особистої участі відповідача.
Судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_3
Відносно відповідача ОСОБА_7, який тричі без повідомлення будь-яких причин не явився до апеляційного суду, незважаючи на те, що своєчасно та в установленому порядку, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями, викликався у судові засідання, судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за його відсутності у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
В частині часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції та застосування строку позовної давності за заявою відповідачів (а.с. 11) рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника позивача Лихолата О.П., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідачі мешкають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.3).
Вказаний будинок знаходився на балансі КП «ВРЕЖО-13» та під час розгляду справи судом першої інстанції допущено процесуальне правонаступництво позивача у зв'язку з припиненням КП «ВРЕЖО-13» з передачею до міського комунального підприємства «Основаніє» (а.с.29-31).
Позивачем надані картки собівартості утримання будинку по АДРЕСА_2 з відображенням робіт з обслуговування вказаного будинку та прибудинкової території за досліджений період (а.с.22, 44-91).
Позивачем наданий розрахунок заборгованості відповідачів за період 2006-2012 років та довідка про наявність заборгованості у сумі 1632,43грн. (а.с.3, 4-5, 92-97).
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Судом правильно застосовані до спірних правовідносин такі норми матеріального права як ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими визначені права та обов'язки споживача та виконавця.
Згідно із ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
Згідно ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції тих обставин, що позовні вимоги пред'явлені за строк понад три роки, а саме з 2006 року спростовані матеріалами справи та рішенням. З рішення видно, що суд застосував наслідки спливу строку позовної давності і обмежився при вирішенні питання про стягнення заборгованості періодом у три роки до дня пред'явлення позову - з лютого 2009 до лютого 2012 року (а.с.121).
Доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення заборгованості, оскільки не було укладено відповідного договору є неприйнятними з наступних міркувань.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (ст.ст. 20, 21) встановлено, що обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.
Крім того, у ст. 20 вказаного Закону визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, Закон не виключає обов'язку сплати споживачем отриманих послуг не тільки за договором, а й за законом. Таким законом є Закон України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 67, 68 Житлового кодексу України.
Доводи апеляційної скарги про невірне розрахування тарифів не спростовують висновки рішення суду, оскільки виходять за встановлені ст. ст. 11, 303 ЦПК України межі розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, оскільки питання тарифів не є предметом спору у даній справі і позовних вимог щодо тарифів у справі не заявлено.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне посилання в рішення суду на постанову Кабінету міністрів України від 01.06.2011р. без зазначення назви та номеру не спростовують висновки рішення.
Постанова Кабінету міністрів України від 01.06.2011р. має номер 869 і назву «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та застосована судом у частині визначення поняття внутрішньобудинкової системи водовідведення, до якої не відноситься сантехнічне обладнання безпосередньо у квартирі споживача.
Ці обставини досліджені судом у зв'язку з тим, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 заперечував проти позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що декілька років працівники житлово-експлуатаційної організації не ремонтували йому бачок унітазу, а тому він не повністю сплачував рахунки з обслуговування будинку.
Суд дійшов правильного висновку, що сантехнічне обладнання в квартирі споживача підлягає ремонту за його кошт, оскільки не відноситься до внутрішньобудинкової системи водовідведення.
Крім того, обставина несправності сантехнічного обладнання у квартирі споживача не звільняє його від сплати послуг з утримання будинку і прибудинкової території.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, у якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами.
У матеріалах справи відсутні акти претензії, складені та підписані у встановленому законом порядку, з яких можливо було б дійти висновку про неналежність отриманих відповідачами послуг.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення наданих ст. 27 ЦПК України прав відповідачів, оскільки суд не розглядав подані клопотання спростовані матеріалами справи. Наявні у справі клопотання відповідачів від 26.03.2012р., яким останні просять відхилити позов, постановити окрему ухвалу відносно позивача, відшкодувати моральні збитки, честь і гідність, зобов'язати керівника позивача додати до позову посадову інструкцію, де має бути прямо зазначено, що він має право подавати позови, визнати позов неправомочним (а.с.10-12, 82, 84) не підлягали задоволенню і не могли бути вирішені позитивно, оскільки стосуються думки відповідача ОСОБА_3 щодо результату розгляді справи по суті виключно на його користь, а також мають вигляд заперечень проти позову, які належним чином перевірені судом.
За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги, оскільки доведено що останні споживали послуги надані їм позивачем, однак у порушення закону їх не оплачували.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2013 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: