Головуючий суду 1 інстанції - Горбатенко О.В.
Доповідач - Коновалова В.А.
Справа № 415/3127/13-ц
Провадження № 22ц/782/3385/13
УХВАЛА
Іменем України
12 серпня 2013 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів - Ступіної Я.Ю., Медведєва А.М.
при секретарі: Сидоровій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою виконавчого комітету Лисичанської міської ради
на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2013 року
у цивільній справі за позовом виконавчого комітету Лисичанської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, тертя особа - ОСОБА_4, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року позивач в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Шлюб між батьками дитини розірвано в грудні 2012 року та вони мешкають окремо. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини, не утримує її, має заборгованість по сплаті аліментів, вдається до систематичного фізичного та психологічного насильства в сім'ї, зловживає спиртними напоями, порушує громадський порядок. Відповідачу неодноразово виносилися офіційні застереження про недопустимість вчинення насильства в сім'ї. Відповідач з 2011 року знаходиться на обліку у лікаря-нарколога з приводу алкоголізму.
Позивач просив суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.4 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Лисичанської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
В апеляційній скарзі виконавчий комітет Лисичанської міської ради просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Позивач, третя особа в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 11.11.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського МУЮ Луганської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно висновку органу опіки та піклування Лисичанської міської ради від 08 травня 2013 року визнано доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно повідомлення начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради № 503 від 28.02.2013 року ОСОБА_3 з 2011 року знаходиться на обліку у лікаря нарколога з приводу алкоголізму. Суд не прийняв до уваги вказане повідомлення, оскільки воно не є доказом того, що відповідач є хронічним алкоголіком.
Відповідно до довідки ДПТ НЗ «Лисичанський професійний ліцей» № 141 від 19.04.2013 року ОСОБА_3 навчається на першому курсі денного відділення за спеціальністю «слюсар з ремонту автомобілів, електрозварник ручного зварювання», строк навчання з 25.09.2012 року по 30.06.2015 року.
Згідно характеристики наданої ДПТ НЗ «Лисичанський професійний ліцей» від 18.04.2013 року, ОСОБА_3 зарекомендував себе як працелюбний уважний учень. Правила поведінки виконує на вимогу вчителя. Користується повагою серед викладачів. Підтримує дружні стосунки з учнями. Батьки приділяють належну увагу вихованню сина.
Із побутової характеристики від 08.02.2013 року, наданої головою вуличного комітету, вбачається, що за період проживання скарг на ОСОБА_5 не надходило. Зі сторони сусідів характеризується як чуйна, ввічлива, працьовита та завжди готова прийти на допомогу людина. З дружиною ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_2 проживають окремо з січня 2012 року.
12.05.2011 року, 06.09.2012 року, 06.10.2012 року, 04.12.2012 року ОСОБА_3 було винесено офіційні попередження та 31.08.2011 року захисний припис особі, яка вчинила насильство в сім'ї. Із вказаних попереджень вбачається, що відповідача було попереджено про недопустимість протиправної поведінки у відношенні ОСОБА_4 Із попереджень не вбачається, що протиправність дій ОСОБА_3 була спрямована відносно малолітньої доньки ОСОБА_2.
Тому суд першої інстанції з урахуванням викладених обставин, приймаючи до уваги показання свідків, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надані безспірні докази, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та про винну поведінку відповідача у свідомому нехтуванні своїми обов'язками. ОСОБА_3 не є хронічним алкоголіком, має постійне місце проживання, навчається, отримує стипендію, з якої сплачує аліменти на утримання малолітньої доньки, бажає виховувати дитину та позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дитини та стимулювання батька до належного виконання своїх обов'язків.
Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Як вбачається із позовної заяви позивач підставами позбавлення батьківських прав відповідача зазначив п. 4 ч. 1 статті 164 СК України (є хронічними алкоголіками або наркоманами).
Отже, для позбавлення батьківських прав може призвести факт хронічного алкоголізму або наркоманії.
Згідно з п.п. 15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Так, посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 в період з грудня 2011 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу алкоголізму, проходив лікування від алкоголізму в серпні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року, січні, лютому 2012 року, про що зазначено в довідці Лисичанської обласної психіатричної лікарні № 503 від 28.02.2013 року та підтверджується показаннями завідуючого наркологічного відділення м. Лисичанська ОСОБА_6, лікаря-ординатора ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8, не заслуговують на увагу як на підставу для позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки, виходячи з наступного.
Так, в п. 4 ч. 1 ст. 164 СК України зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він є хронічними алкоголіками або наркоманами. В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" № 3 від 30.03.2007 року із змінами зазначено, що хронічній алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Хронічний алкоголізм відноситься до тяжких захворювань, пов'язаних з повним ураженням вольової сфери людини.
Позивачем не надано суду належних доказів, а саме відповідні медичні довідки, які підтверджують те, що відповідач є хронічним алкоголіком. Як вбачається із довідки Лисичанської обласної психіатричної лікарні № 503 від 28.02.2013 року, ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря психіатра з 28.12.2011 року та перебував на лікуванні з діагнозом: «психічне поведінковий розлад внаслідок зловживання алкоголю, синдром залежності». Отже, із довідки не вбачається, що відповідач є хронічним алкоголіком.
Посилання позивача, як на докази того, що відповідач зловживає спиртними напоями, на показання завідуючого наркологічного відділення м. Лисичанська ОСОБА_6, лікаря-ординатора ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8 не заслуговує на увагу, оскільки хронічний алкоголізм не може бути підтверджений показаннями свідка, а зазначена вище довідка не є тим медичним висновком, який підтверджує ці обставини.
Отже, не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач є хронічним алкоголіком, а надана довідка від 28.02.2013 року не свідчать про це, а суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Також посилання в апеляційній скарзі на покази третьої особи ОСОБА_4, як на підтвердження обставин заявленого позову не заслуговують на увагу, оскільки ці пояснення доказами по справі не є, оскільки відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Із матеріалів справи вбачається, що третя особа ОСОБА_4 не допитувалась судом в якості свідка, а тому у суду не має правових підстав брати її пояснення в якості доказу по справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач поставлений на облік Лисичанського МВ УМВС як сімейний бешкетник, йому винесено офіційне попередження про неприпустимість насильства в сім'ї та неодноразово винесені захисні приписи, колегія суддів не приймає, оскільки судом першої інстанції даним обставинам дана належна оцінка, так судом встановлено, що з зазначених попереджень не вбачається, що протиправність дій відповідача була спрямована на малолітню доньку, ці попередження не конкретизовані коли саме вчинялося насилля відповідача в сім'ї та на кого саме була направлена його протиправна поведінка.
Крім того, підставою для звернення до суду із позовом стали попередження, постанови, які датовані з травня 2011 по жовтень 2012 роки. З відповідним позовом виконавчий комітет Лисичанської міської ради в інтересах дитини звернувся лише в травні 2013 року. Зазначене свідчить, що у матеріалах справи не міститься відомостей, про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та про винну поведінку відповідача у свідомому нехтуванні своїми обов'язками, які існують станом на дату звернення до суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи, на які посилається позивач, вимагаючи позбавлення батьківських прав відповідача з підстав п. 4 ч. 1 ст. 264 Сімейного кодексу України, не є такими, що заслуговують на застосування такого крайнього заходу впливу, яким є позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітньої доньки.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 164 СК України, ст.ст. 303, 307, 309, 319 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" № 3 від 30.03.2007 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Лисичанської міської ради відхилити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді: